Сучасні тенденції розвитку ділового мовлення

За останні два десятиліття відбулися значні зміни в усіх сферах суспільного життя українців, зокрема й у діловій. Нові потреби життя, ситуації й умови ділового спілкування в державі, розширення стосунків із зарубіжними партнерами постійно потребують удосконалення усної та писемної форм офіційно-ділового стилю. У зв’язку з цим у лінгвістиці проявляється підвищений інтерес до вивчення ділового спілкування, яке задовольняє ці потреби в державному, суспільному, господарському житті.

Науковці активно розглядають офіційно-діловий стиль у теоретичній та практичній площинах. Традиційно основними зовнішніми рисами офіційно-ділового стилю вважають об’єктивність змісту, повноту інформації у стислій формі, логічність, послідовність, обґрунтованість, нейтральний тон. Сучасний офіційно-діловий стиль зазнає перетворень, змін перш за все на рівні понять. Удосконалюються уже відомі й з’являються нові форми документаційного забезпечення (контракт, лист-рекомендація, оферта, прайс-лист, прес-реліз, резюме, рейтинг-лист, сертифікат, факстощо). Так, сьогодні службова анкета практично замінена таким документом, як резюме(короткий письмовий виклад біографічних даних, що характеризують освітню підготовку, професійну діяльність та особисті якості людини, яка претендує на певну роботу, посаду), написання якого є творчим процесом і який не має жорстких норм та єдиного стандарту. У юридичній, фінансовій, освітній сферах достатньо поширеним став сертифікат (документ, що засвідчує право на матеріальну або інтелектуальну власність; підтверджує певні властивості товару). Для називання різноманітних за змістом документів, що надходять до організацій, установ, підприємств і фірм безпосередньо за допомогою телекомунікативного зв’язку та принтера, використовується поняття факс.

Виникнення цілої низки документів продиктоване вимогою відповідності вітчизняної практики ділового спілкування світовим стандартам, у тому числі – на рівні термінології. Частина з них дублюють уже звичні назви (власне українські або запозичені) понять і явищ, наприклад, оферта= комерційна пропозиція, прайс-лист = прейскурант. Номінація контракт (договір, угода з обопільними зобов’язаннями для договірних сторін) успішно співіснує із термінами-синонімами цієї ж предметної ділянки трудовий договір, трудова угода, однак через свою багатозначність, універсальність (контракт між працівником і роботодавцем, контракт між підприємствами, шлюбний контракт) стає більш уживаною, розширює пізнавальний простір української мови.

Дія названої тенденції уже тривалий проміжок часу, поширення інновацій на інші стильові сфери, поступова втрата ними новизни, а також фіксація в нормативних словниках і довідниках з українського справочинства засвідчує їх усталеність у нашій мові.

Діловий характер документів підтримується за допомогою мовних засобів. Специфічною рисою мови ділових паперів є не стільки стилістична довершеність, музикальність вислову, скільки максимальна відповідність змісту, що вкладається в нього. Значною мірою це досягається за рахунок широкого використання термінології, поки що переважно запозиченої, на зразок адміністрація, департамент, експоцентр, легітимний, менеджер, офіс, превентивний, презентація, пролонгація, реновація, реструктуризація, референт, ротація, субсидія, тендер та багато ін., що пояснюється не лише процесами глобалізації, мовної інтернаціоналізації чи неусталеністю власних термінологічних традицій. Адже до багатьох поширених запозичень є питомі й давно запозичені синонімічні відповідники (навіть по кілька), як і до наведених вище: установа, відділ, управління; презентація, виставка,; законний, чинний; керівник, спеціаліст; контора, служба; запобіжний; представлення; продовження; поновлення; перебудова; помічник; оновлення; допомога; конкурс. За підрахунками вчених, таких пар (відповідників) серед загальнонаукової та найпоширенішої спеціальної лексики налічується не менше тисячі. Використання запозичень у таких випадках пояснюється прагненням раціонально презентувати вже відомі поняття, що є проявом закону економії мовних засобів.

Заслуговує також на увагу тенденція поповнення офіційно-ділового лексикону за рахунок розвитку семантики вже відомих слів, що призводить до появи новотворів-неосемантизмів. Так, із новими значеннями вживаються слова адресний (конкретизований), пакет (сукупність документів, пропозицій), покоління (нові модифікації пристроїв, механізмів) та багато інших. Їх активізація виникла внаслідок зміни соціально значущих або соціально спричинених конотацій, зумовлених змінами в ідеологічних, суспільно-політичних парадигмах українського суспільства. Уживаючись в інших функціональних стилях, у певних повторюваних ситуаціях під час спілкування, таке системне угруповання дістає комунікативну підтримку.

В оновленні лексикону всіх підстилів офіційно-ділового стилю простежується й тенденція щодо зміни мовних смаків суспільства. Нерідко з’являються запозичення з новим означуваним, що сприяє активізації в лексиконі певних основ або формантів – нових (Інтернет - Рунет, Лінет, Укрнет, Євронет) або уже відомих (міліціонер / міліціянт, функціональний / функційний). Між указаними номінаціями встановлюються варіантні або синонімічні зв’язки. Крім цього, наявність таких угруповань свідчить про підтримку їх мовною системою.

Іноді в об’єктах номінування починають розкриватися нові, додаткові аспекти, ознаки, визначальні для сучасної україномовної концептуалізації дійсності, пор.: податківець (працівник податкової служби), податкоплатник(той, хто сплачує податки) і оподаткований (особа, на яку накладаються податки).

З’являються нові слова, відмінні за формою, але тотожні з уже наявними у мові за змістом і функціонально-стилістичними властивостями. Так, лексико-граматична особливість сучасної української мови щодо майже повної відсутності активних дієприкметників теперішнього часу призвела до пасивізації в офіційно-діловому стилі номінацій типу бажаючі, виконуючий, завідуючий, очолюючий, початкуючий, а замість них активізуються охочі / зацікавлені, виконувач, завідувач, очільник / зверхник, початківець.

Накопичення словотвірних неологізмів можемо продемонструвати на прикладах окремих із них: контракт - контрактант - контрактація - контрактний - контрактувати; ліміт - лімітний - лімітувати - лімітування - лімітований; рейтинг - рейтинговий - рейтинговість - рейтингувати - рейтингування - антирейтинг.

Проявом цієї тенденції можна вважати також активізацію похідних від слів, які відійшли до пасивного фонду мови. Наприклад, слова піонер і рекрут уже практично не вживаються, однак в офіційному мовленні побутують похідні від них: піонерний (передовий, основоположний); рекрутувати (брати до війська найманців за контрактом, вербувати) і рекрутер (людина, яка знаходить роботодавців, укладає угоди, шукає і вибирає кандидатів на вільні робочі місця, формує банк даних осіб, які шукають роботу).

Тенденція до націоналізації лексикону сучасного офіційно-ділового стилю виявляється ще й у тому, що частина номінацій переживає процес реактуалізації. У такий спосіб повернуто слова віче (народне зібрання), містяни (жителі міста), опінія (громадська думка), речник (помічник) та ін. З одного боку, повернення таких слів засвідчує демократизацію літературної мови, що у свою чергу є важливим стимулом її поступу. З іншого боку, намагання активізувати архаїчну ділову лексику прирікає на архаїзацію й саму мову, адже її інвентар регламентується синхронією й потребами функціонуючої системи.

Підтримуючи загалом думку лексикологів про те, що багато чужих слів добре вписалися в українську мову, розширили її пізнавальний простір та синонімічні можливості, не можемо не погодитися з точкою зору сучасних дослідників мови, що в питомого більше шансів на збереження в системі мови, ніж у запозиченого, бо перше – загальнозрозуміле за рахунок легкого сприйняття семантики, прозорої внутрішньої форми і свідчить про естетичні якості нашої мови. Звісно, це не означає, що беззаперечно повернуться в мову слова, що вийшли з активного вжитку, наприклад: офіра (пожертва), офіціаліст (державний службовець), первотвір (оригінал документа), сталий осідок (постійне місце проживання), супліка (скарга). Однак, ми є свідками того, що саме завдяки офіційно-діловому стилю останнім часом активізовано такі застарілі лексеми, як глава, губернатор, гуртовий, казначейство, кошторис, муніципальний, пан та інші. Мовна практика засвідчує, що в таких слів не бракує книжності й офіційності, а творчий розвиток мови мусить бути сильнішим за особисті вподобання чи антипатії. Такі лексеми стають «знаковими словами доби». Їх використання характерне для мови службового і громадського життя, на відміну від відомчої ділової мови, де вживається велика кількість спеціальних термінів, у більшості своїй – інтернаціональних.

Із раціоналізацією й економністю мови загалом, і лексикону офіційно-ділового стилю зокрема, пов’язують ще одне джерело появи значної кількості внутрішньосистемних національних новотворів – абревіацію. Абревіатури успішно й активно використовуються у діловій мові: АМК (антимонопольний комітет), НПФ (недержавний пенсійний фонд), ОСББ (об'єднання співвласників багатоквартирних будинків), ПОСП (приватно-орендне сільськогосподарське підприємство), ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю), ЦВК(центральна виборча комісія) та багато інших.

Вивчення особливостей функціонування сучасного офіційно-ділового стилю української мови допомагає у вирішенні проблем як загальної теорії мови, так і теорії стилів, сприяє вивченню багатьох конкретних питань лексикології, граматики, стилістики.