Особливості класу сакральних антропогенних ландшафтів

Дослідженням сакральних ландшафтів на теренах України займається С. Романчик (Київський НДУ ім. Т.Г.Шевченка). Сакральними ландшафтами називають геосистеми, які виконують духовну функцію, пов’язану насамперед з релігійними запитами людства. Вони є об’єктами паломництва, тобто викликають у певних категорій населення прагнення до спілкування з ними. Значною мірою ця категорія територіальних утворень збігається з поняттям святих місць, які існували на кожному етапі розвитку людства та існують для адептів усіх сучасних релігій. Сакральні ландшафти, як й інші категорії антропогенних (культурних) ландшафтів існують об’єктивно завдяки їхнім специфічним функціям (духовним, рекреаційним) у цивілізаційному процесі.

На різних щаблях історії людства і в різних історико-культурних регіонах могли реалізуватися найрізноманітніші сценарії сакралізації ландшафтів. За первісних релігійних уявлень, пов’язаних з культом природи, причиною сакралізації ландшафтів є його унікальність у регіоні щодо пейзажних, ресурсних, лікувальних особливостей, комфортних чи дискомфортних властивостей(поодинокі скелі химерних обрисів і кольору, джерело з лікувальними властивостями або в безводному районі, печери, карстові провали, дерева унікальних розмірів чи віку тощо). Тобто сакралізація відбувалася залежно від враження від об’єкта або його цінних для даного суспільства властивостей.

З розвитком цивілізаційного процесу, релігійних систем та інформаційних зв’язків об’єктами сакралізації стають ландшафтні комплекси більш високого рангу: гори і гірські системи (Олімп, Фудзіяма, Гімалаї), річки з прилеглими ландшафтами (Ніл, Ганг). У процесі адаптації етносу до етнічної території у поєднанні з культом предків, природи і сакралізацією історії переходить у деяких випадках у категорію святої землі (для давніх єгиптян, євреїв, японців). Значна частина святих місць сучасних світових релігій сакралізувалася завдяки діяльності святих, храмам із священними реліквіями. Вагомим чинником сакралізації є мальовничість і неординарність природного тла. Не виключена можливість унікальності сакральних ландшафтів на підґрунті аномальних зон з позитивними чи негативними властивостями у енергетичному каркасі Землі; розміщенням у – інформаційному полі.