Кабінет Міністрів України в системі органів державної ви­конавчої влади

Колегіальний орган загальної компетенції, який здійснює керівництво виконавчою й розпорядчою діяльністю в державі, називають урядом. У більшості країн уряд іменується Кабінетом Міністрів або Радою Міністрів, хоча в окремих країнах використо­вуються й інші назви, наприклад, Державна Рада (Норвегія, Швеція), Федеральна Рада (Швейцарія), Федеральний уряд (ФРН), Адміністративна Рада (КНДР) та ін. Уряд відіграє особли­ву роль у механізмі виконавчої влади та в системі органів, які її здійснюють. Під керівництвом уряду функціонує вся система органів виконавчої влади. Зазначимо, що конституційний статус уряду (обсяг його компетенції, порядок формування та характер взаємовідносин з іншими вищими органами державної влади) суттєво відрізняється в різних країнах і обумовлюється існуючою формою правління та формою державного устрою.

В Україні урядом є Кабінет Міністрів України, який відповідно до Конституції України має статус вищого органу в системі органів виконавчої влади (ч.1 ст.113). Розглядаючи місце Кабінету Міністрів України в конституційній системі органів державної вла­ди, необхідно виділити найбільш суттєві риси та особливості, які, по-перше, притаманні системі органів виконавчої влади в цілому, яку очолює Кабінет Міністрів України, по-друге, відрізня­ють уряд від інших органів виконавчої влади, по-третє, визначають його взаємовідносини з Верховною Радою України та Президентом України.

У системі поділу влад уряд здійснює державну владу поряд з іншими органами державної влади: главою держави, законодавчими та судовими органами. Проте предмет та сфера діяльності уряду мають свої особливості порівняно з іншими органами. Так, на відміну від органів законодавчої влади, уряд не приймає зако­ни, а організує їх виконання, забезпечує управління державним апаратом. Система органів виконавчої влади, яку очолює уряд, характеризується підпорядкованістю «по вертикалі» (нижчі орга­ни і посадові особи підпорядковані вищим), що дозволяє забезпе­чити реалізацію управлінських функцій та виконання не лише рішень парламенту й глави держави, а й рішень усіх вищих органів та посадових осіб виконавчої влади. При цьому акти ниж­чих органів можуть бути скасовані вищими.