Місце та роль Президента України в системі органів дер­жавної влади

Глава держави - це особа, яка займає формально найвище місце у структурі державних органів та представляє державу в цілому у внутрішніх та зовнішніх відносинах.

Інститут глави держави притаманний усім політично організо­ваним країнам, але в різних країнах статус, місце та роль глави держави є різними і обумовлені його юридичною формою, формою правління, характером державного режиму, обсягом консти­туційних повноважень тощо. У державах із монархічною формою правління главою держави є монарх (король, імператор, цар, султан і т. ін.). У державах, де формою правління є республіка, главою держави вважається президент.

У різних країнах президент посідає неоднакове місце у структурі державної влади. В Естонії він обирається Державними зборами або Колегією виборщиків, куди входять депутати й представники місце­вої влади. Президент формує уряд разом із Державними зборами. У Польщі президент обирається повселюдно. Кандидатуру прем'єр-міністра висуває президент, яку затверджує сейм. Прем'єр-міністр подає на затвердження сейму склад уряду. Президент призначає голову Верховного Суду, скликає уряд і головує на його засіданнях, оголошує вибори парламенту і може його розпустити. Таким чином, зЕстонії за формою правління парламентсько-президентська республіка, у Польщі - президентсько-парламентська.

Україна до конституційної реформи 2004 - 2005 року була президентсько-парламентською республікою. Після повного впровад­ження ухвалених змін в Україні буде зроблено крок у напрямку до парламентсько-президентської республіки із сильним Президентом.

Посада Президента як глави держави в новітній історії неза­лежної України вперше з'явилась у 1991 р., коли Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про вибори Президента Українсь­кої РСР» (25.06.1991 р.), де визнавалось за доцільне «заснувати пост Президента Української РСР». А вже через два тижні було прийнято закон «Про Президента Української РСР» та закони про відповідні зміни Конституції Української РСР і про вибори Прези­дента. Тоді статус Президента відрізнявся від установленого чинною Конституцією від 28.06.1996р. Згідно зі ст.102 Конституції України, на Президента України як главу держави покла­дені повноваження бути гарантом: а) державного суверенітету; б) територіальної цілісності України; в) додержання Конституції України; г) додержання прав і свобод людини й громадянина.

Конституційно-правовий статус Президента України встанов­люється нормами Конституції України, які визначають місце та роль Президента України в системі органів державної влади та його взаємовідносини з іншими органами державної влади; закріплю­ють порядок заміщення поста Президента України; передбачають гарантії та конституційно-правову відповідальність Президента; визначають функції та повноваження Президента України.

Президент України займає окреме місце в системі органів дер­жавної влади. Конституція України 1996 року, на відміну від по­передньої Конституції та Конституційного Договору від 8 червня 1995 року, які визначали його статус як глави держави й глави виконавчої влади, не відносить Президента України до законодав­чої, виконавчої чи судової гілок влади. Проте такий консти­туційний статус Президента України не можна розглядати як його відлучення від виконавчої влади. Водночас формальне виве­дення Президента України з виконавчої гілки влади, його консти­туювання як «глави держави» не означає також і створення особливої гілки влади, яка б стояла поза законодавчою, виконав­чою та судовою гілками.

Досвід Франції, де вже тривалий час використовується подібна модель організації влади, свідчить, що таке конституційне визна­чення статусу глави держави характеризує його особливе місце в системі органів державної влади: він не входить безпосередньо до жодної з гілок влади, гарантує єдність державної влади в умовах її поділу, погоджене функціонування та взаємодію органів держав­ної влади, що забезпечується наявністю у нього досить широких повноважень як стосовно виконавчої, так і законодавчої та судо­вої гілок влади.

Конституція України передбачає низку заходів, що мають вик­лючити можливість узурпації всієї повноти влади Президентом України, перетворення його в авторитарного правителя. До них, зокрема, можна віднести:

обмеження терміну повноважень Президента України п'ятирічним строком (ч.1 ст.103);

обрання Президента шляхом загальних прямих виборів (ч.1 ст.103);

заборона мати Президентові України інший представниць­кий мандат, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян (ч.4 ст.103);

заборона займати пост Президента України однією й тією ж самою особою більше ніж два строки підряд (ч.4 ст.103);

можливість усунення Президента України з поста (у поряд­ку імпічменту) в разі вчинення Президентом державної зради або іншого злочину (ст.111);

можливість визнання Конституційним Судом України актів Президента неконституційними, через що вони втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

Одночасно діяльність Президента України забезпечується конституційними гарантіями:

на час виконання повноважень Президент користується пра­вом недоторканності (ст.105 Конституції України). Це означає, що до усунення Президента з поста проти нього не можна поруши­ти кримінальну справу, арештувати тощо;

за посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону.

Звання Президента України охороняється законом і збері­гається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунутий з поста в порядку імпічменту.

В Україні запроваджено одноособовий конституційний орган державної влади - Президент України. Президент України є гла­вою держави і займає найвище місце у структурі державних органів. Президент не належить ні до виконавчої, ні до законо­давчої, ні до судової влади.