Алфавітний словник 4 страница

Комбатанти (в міжнародному праві) - особи, якi входять у склад збройних сил і ведуть під час війни бойові дії проти ворога. До комбатантів прирівнюється населення, яке добровільно взялося за зброю, та бореться проти ворожих військ, а також особовий склад ополчення, добровільних загонів, партизани, учасники організованого опору, якi носять відзнаки, зброю та очолювані командиром. До некомбатантів відносяться ті особи зі складу збройних сил (медичний, юридичний персонал, кореспонденти та iн.), якi безпосередньої участі в бойових діях не приймають. У випадку захоплення противником комбатанти й некомбатанти користуються правами військовополонених.

Компенсації – відшкодування з державного бюджету додаткових витрат.

Комплектування Збройних Сил – прийнята у державі система забезпечення потреби Збройних Сил в особовому складі, а в більш широкому розумінні, також в озброєнні, військовій техніці та iнших матеріальних засобах; складова частина будівництва Збройних Сил. Завдання комплектування Збройних Сил: у мирний час – поповнення військових частин, з'єднань, установ, закладів та iн. особовим складом i матеріальними засобами до встановлених норм та накопичення запасу (резерву) особового складу i матеріальних засобів; у воєнний час − головним чином, поповнення втрат i забезпечення людськими контингентами та матеріальними засобами нових формувань. Комплектування Збройних Сил здійснюється на засадах військового обов’язку і наймання (за контрактом).

Конвоювання – супроводження підсудних, засуджених до позбавлення волі в установи виконання покарань (поміж ними) та осіб, які взяті під варту, а також військовополонених.

Конституційний склад Верховної Ради України – 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. (ст. 76 Конституції України).

Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. (ст. 147 Конституції України).

Контингент – 1) однорідна в будь-якому відношенні група (категорія) людей, наприклад, контингент курсантів військового навчального закладу; 2) лімітована кількість, норма, наприклад, кількість військ, що виділяють у склад коаліційної армії з певною метою.

Конфлікт – відсутність згоди між двома або більш сторонами. Звичайно конфлікт розглядається як ознака неефективної діяльності і поганого управління.

Конфліктуючі сторони – сторони, що здійснюють ворожі дії відносно один одного або що перебувають у стані тимчасового перемир’я, але ще не досягли спільної домовленості щодо остаточного припинення збройного конфлікту.

Концепція – певний спосіб розуміння, трактування будь-якого предмета (явища, процесу), основна точка зору на предмет.

Концепція національної безпеки – 1. Сукупність ідей і уявлень про природу та шляхи зміни (збереження або забезпечення) національної безпеки. 2. Комплекс основних теоретичних положень, спрямованих на розкриття сутності національної безпеки в конкретних історичних умовах через науково обгрунтоване визначення її цілей, завдань, принципів, методів, форм, структури і елементів, що її забезпечують. 3. Система поглядів на вирішення проблем в сфері національної безпеки, сукупність понять і зв’язків між ними, яка визначає основні напрями розвитку і характеристики будь-якого явища в даній сфері. 4. Політичний документ, який визначає систему офіційних поглядів на цілі і державну стратегію у галузі забезпечення безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх та внутрішніх загроз політичного, економічного, соціального, воєнного, техногенного, екологічного, інформаційного та іншого характеру з урахуванням наявних ресурсів та можливостей. 5. Система поглядів на забезпечення особи, суспільства і держави від зовнішніх та внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності. У Концепції національної безпеки формулюються найважливіші напрямки державної політики.

Корпус – вище тактичне з'єднання або оперативно-тактичне об'єднання виду Збройних Сил. Діє у складі об'єднання більш великого масштабу або самостійно, звичайно у взаємодії з силами i засобами інших родів військ та видiв Збройних Сил. Складається з кількох з'єднань та частин родів військ, спеціальних військ, тилу. Призначений для вирішення оперативно-тактичних i тактичних завдань.

Корупція - діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. (ст. 1 ЗУ „Про боротьбу з корупцією”)

Ланка управління – інстанція в системі управління військами (силами). Характеризує належність органів, пунктів управління i системи зв'язку до визначених військових формувань (об'єднання, з'єднання, частини, підрозділу).

Локальна війна – війна, яка охоплює на відміну від світової війни, відносно невелику кількість держав та обмежений географічний район. В локальній війні як правило випробовуються й доопрацьовуються нові засоби й способи збройної боротьби.

Маршрут перевезення – заздалегідь визначений шлях, напрям перевезення.

Матеріальна відповідальність – це вид юридичної відповідальності військовослужбовців, під якою розуміється встановлений для них обов’язок повного або часткового відшкодування в грошовій формі (в окремих випадках – у натуральній формі), заподіяної матеріальної шкоди державі.

Матеріальне забезпечення – задоволення потреб військ (сил) в озброєнні та військовій техніці, боєприпасах, пальному, продовольстві, речовому, медичному, технічному майні та iн. матеріальних засобах; вид тилового забезпечення. Матеріальне забезпечення включає: витребування, отримання i утворення запасів матеріальних засобів; їх облік, збереження, видачу, поповнення витрат i втрат, відправлення i підвіз споживачам, а також маневр запасами.

Матеріальні засоби – продукція виробництва (усі види озброєння і військової техніки, ракет і боєприпасів, військово – технічного майна, засоби вимірювання військового призначення, паливо, пальне, харчове, речове, інженерне, медичне та інше майно, матеріали, спеціальні рідини тощо), яка використовується для забезпечення військ (сил) у мирний час та на воєнний стан відповідними постачальними управліннями (відділами, службами) у системі матеріально-технічного (технічного і тилового) забезпечення.

Матеріально-технічне забезпечення вiдмобiлiзування – комплекс заходів, які спрямовані на задоволення потреб військ в озброєнні та воєнній техніці, боєприпасах, пально-мастильних матеріалах, продовольстві; речовому майні та інших матеріальних засобах для вiдмобiлiзування та виконання завдань щодо підготовки їх до ведення бойових дій.

Медична допомога – лікувально-профілактичні заходи, що проводяться з метою збереження життя пораненим i хворим та найшвидшого відновлення їх здоров'я. Розрізняють: першу медичну допомогу, яку надає собі сам потерпілий (самодопомога), його товариш (взаємодопомога), санітар, санітарний інструктор безпосередньо на місці поранення (ураження); долiкарську медичну допомогу – середній медичний персонал батальйонного або полкового медичного пункту; першу лікарську медичну допомогу – лікарі полкового медичного пункту, окремого медичного батальйону; кваліфіковану медичну допомогу – лікарі окремого медичного батальйону, окремого медичного загону i лікувальних установ шпитальних баз; спеціалізовану – лiкарi - спецiалiсти лікувальних установ шпитальних баз.

Медичне забезпечення - комплекс заходів, що проводиться з метою забезпечення боєздатності і укріплення здоров’я особового складу і включає в себе:

Методика – сукупність способів, методів, прийомів для послідовного і найбільш цілеспрямованого виконання операцій щодо визначення однієї або декількох взаємопов’язаних характеристик властивостей об’єкта, розрахункові співвідношення і формули (моделі), за допомогою яких знаходяться оцінки показників, що визначаються наприклад, якості і ефективності, форми представлення даних, а також методи оцінки точності й достовірності результатів.

Механізований батальйон – загальновійськовий тактичний підрозділ, який є основою для організації взаємодії підрозділів родів військ у бою. До складу батальйону можуть входити механізовані роти, а також підрозділи вогневої підтримки, протитанкові, зенітні, зв'язку, технічного та матеріального забезпечення. Механізований батальйон володіє потужним вогнем, високою мобільністю, маневреністю i стійкістю до дії засобів ураження. Він відіграє в сучасному бою найважливішу роль у безпосередньому знищенні противника i може вести завзятий i тривалий бій за будь-яких умов місцевості i погоди вдень i вночі.

Миротворча діяльність – колективні дії міжнародних організацій політичного, економічного, військового та іншого характеру, проведені відповідно до норм і принципів міжнародного права, спрямовані на розв’язання міжнародних суперечок, запобігання і припинення збройних конфліктів переважно мирними засобами з метою усунення загрози міжнародному миру та безпеці.

Міжнародний конфлікт – стан різкого загострення протиріч між суб’єктами міжнародного права, яке передбачає зіткнення протилежних інтересів, цілей, позицій країн і є засобом їх розв’язання. До суб’єктів міжнародного права відносяться учасники міжнародних правовідносин, носії правомірностей і юридичних обов’язків. Відносно до Статуту ООН міжнародні конфлікти поділяють на ситуації і суперечки. Ситуація – конфлікт, який у випадку цього розвитку загрожуватиме міжнародному миру і безпеці. Суперечка – ситуація, коли сторони висунули одна одній взаємні претензії. У ній завжди є учасники, і їхні претензії завжди збігаються за предметом суперечки. За масштабом, кількістю учасників, сторін міжнародні конфлікти поділяються на: геополітичні, внутрішньо регіональні, двосторонні. Геополітичні конфлікти – конфлікти, у яких проявилося протиборство наддержав на глобальному рівні або регіональному рівні, з метою завоювання нових позицій у “третьому світі” або утримання старих. У них протиборство носить озлоблений характер, але не виходить, зазвичай, за межі непрямої участі.

Міліція в Україні – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. (ст. 1 ЗУ „Про міліцію”). Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; транспортної міліції; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; спеціальної міліції. Особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров’я виконувати покладені на міліцію завдання. Працівники міліції приносять присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Законні вимоги працівників міліції є обов’язковими для виконання громадянами і службовими особами. Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених законом.

Міністерства, державні комітети i відомства – центральні органи державного управління. Міністерства керують галузями управління, що їм доручені, але на них може бути покладене i здійснення окремих функцій міжгалузевого управління. На державні комітети, як правило, покладаються функції міжгалузевого управління, але вони можуть здійснювати і окремі функції галузевого управління. Окремі державні комітети можуть бути тільки галузевими. Міністри і голови державних комітетів входять за посадою до складу уряду. Відомства є керівними органами галузевого управління у формі головних управлінь, державних комісій, рад з певних питань при уряді. Керівництво відомств до складу уряду не входить.

Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) – центральний орган виконавчої влади, реалізує державну політику в сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, організує і координує діяльність органів внутрішніх справ по боротьбі із злочинністю, охороні громадського порядку і забезпеченню громадської безпека. У межах своїх повноважень МВС України організує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Основними завданнями МВС України є: організація і координація діяльності органів внутрішніх справ по захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охороні громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки; участь у розробці та реалізації державної політики щодо боротьби із злочинністю; забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень; забезпечення відповідно до законодавства безпеки працівників суду і правоохоронних органів, їх близьких родичів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві; визначення основних напрямів удосконалення роботи органів внутрішніх справ; організація роботи, пов’язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху; забезпечення законності в діяльності працівників і військовослужбовців системи.

Міністерство оборони України – міністерство, що здійснює керівництво Збройними Силами. До складу Міністерства оборони входять Генеральний штаб, види Збройних Сил, об’єднання, зєднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, Головна інспекція, а також ряд головних і центральних управлінь. Міністерство оборони несе повну відповідальність за стан і подальший розвиток Збройних Сил, їх бойову й мобілізаційну готовність, оснащення зброєю і військовою технікою, моральний стан і військову дисципліну особового складу. Воно керує об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, установами і військово-навчальними закладами Збройних Сил безпосередньо або через управління видів Збройних Сил і оперативних командувань. Міністерству оборони підпорядковані місцеві органи військового управління.

Міністерство оборони України – центральний орган виконавчої влади і військового управління,у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України .(ст. 3 ЗУ „Про Збройні Сили України.”)

Місцева державна адміністрація – виконавча влада в області, районі. Склад місцевої державної адміністрації формує голова місцевої державної адміністрації. Голова місцевої державної адміністрації призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Голова місцевої державної адміністрації при здійсненні своїх повноважень відповідальний перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний органам виконавчої влади вищого рівня. Місцева державна адміністрація підзвітна і підконтрольна також раді у частині повноважень, делегованих їй відповідною районною або обласною радою.

Місцеве самоврядування – право територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення та наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. (ст.140 Конституції України).

Мобілізація – комплекс заходів з переведення Збройних Сил, економіки i державних інститутів країни на організацію і склад воєнного часу. Факторами успішного проведення мобілізації Збройних Сил є: наявність і підготовленістть людських ресурсів для комплектування військових формувань, що необхідно розгортати; накопичення у мирний час необхідних запасів озброєння і військової техніки та інших матеріальних засобів; добре поставлений облік, оповіщення і збір військовозобов’язаних, а також техніки національного господарства, призначених для поставки в Збройні Сили. Мобілізаційні можливості держави включають людські ресурси − населення, що зайнято в суспільному виробництві, що перебуває на військовій службі, а також людські контингенти, які можуть бути додатково залучені для цих цілей. Людські ресурси зумовлюють чисельність Збройних Сил. Можливості задоволення потреб держави в людських ресурсах залежать від численності і соціальної структури населення країни, його політико-морального стану, культурно-технічного рівня. Велике значення при цьому має соціально-економічний устрій суспільства, характер і цілі війни.

Мобілізаційна готовність – 1) стан, що визначає спроможність у визначений планами строк перевести себе на організацію та штати воєнного часу; 2) ступінь підготовленості військ (сил), економіки та населення країни до переведення з мирного на воєнний стан.

Мобілізаційна підготовка – комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України інших утворених відповідно до законів України військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. (ст. 1 ЗУ „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”)

Мобілізаційне розгортання – процес виконання мобілізаційних заходів у масштабі об'єднання, виду Збройних Сил або у Збройних Силах у цілому.

Мобілізаційні можливості держави – людські та матеріальні ресурси щодо мобілізаційного розгортання Збройних Сил i стійкого забезпечення потреб фронту i тилу в результаті переводу економіки країни з мирного на воєнне становище відповідно до мобілізаційного плану.

Мобілізаційні потужності – виробничі потужності підприємств, установ і організацій, які створюються в мирний час для виробництва продукції і задоволення інших потреб держави в особливий період. Мобілізаційні потужності не підлягають приватизації, у тому числі в разі ліквідації підприємств, установ, організацій. Рішення щодо передачі мобілізаційних потужностей іншим підприємствам, установам і організаціям приймаються органами виконавчої влади, іншими державними органами в порядку, визначеному Кабінетом міністрів. (ст.1 ЗУ „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”)

Мобілізаційні ресурси – військовозобов'язані та техніка національного господарства, що постачаються з комплектуючих військкоматів у військові частини при вiдмобiлiзуванні їх та приведенні у бойову готовність.

Навчання – процес цілеспрямованого збільшення об’єму знань і придбання навичок (“знати” і “уміти”). Процес навчання включає і самонавчання. Навчання досягається тільки в єдності зовнішнього навчання й самонавчання. Ранг рефлексії особи, що навчає, повинний бути вищий. Можлива ситуація, коли ранг рефлексії особи, що навчається, вищий, при цьому навчання буде мати знижену ефективність. Якщо б рефлективне управління не було потрібним, то замість читання лекцій у навчальних закладах можна було б демонструвати кінофільми з лекціями відомих фахівців. Такі спроби розпочиналися неодноразово, але, не зважаючи на майстерне виконання й сценічність фільмів, успіхів не мали.

Нагорода військова – свідчення визнання особливих заслуг військовослужбовця, військової частини, з’єднання, об’єднання, військового навчального закладу, військової установи у воєнний та мирний час.

Надзвичайний стан – особливий правовий режим, що впроваджується в країні або окремих її районах на певний період у зв'язку з надзвичайними внутрішніми або зовнішніми обставинами. Звичайно оголошується спеціальним актом вищих органів держави, супроводжується заснуванням спеціальних органів, що наділені особливими повноваженнями, виданням надзвичайних законів, повною або частковою відміною діючого законодавства. Приводом до встановлення надзвичайного стану можуть бути загроза війни, стихійне лихо, загострення внутрішньополітичної обстановки та iн. Основними заходами надзвичайного стану є: режимно-карантинні (локалізація та блокування районів; встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду населення у районах; обмеження свободи пересування територією; запровадження комендантської години; перевірка документів у громадян, огляд речей, транспортних засобів, багажу й вантажів, службових приміщень та житла; заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин та ін.; вилучення у громадян зареєстрованої вогнепальної й холодної зброї та боєприпасів, а у підприємств, установ і організацій – також навчальної воєнної техніки, вибухових, радіоактивних речовин і матеріалів, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин); заходи щодо роззброєння непередбачених законом збройних формувань; посилення охорони громадського порядку; посилення охорони об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства; евакуація людей з місць, небезпечних для проживання; невідкладні заходи щодо врятування людей, матеріальних і культурних цінностей, охорони майна, що залишилося без нагляду; ліквідація стихійного лиха, аварій та катастроф, наслідків надзвичайних ситуацій на об’єктах, що охороняються.

Надзвичайний стан - це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені цим Законом обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки. (ст.1 ЗУ „Про надзвичайний стан”)

Надзвичайні обставини – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей, пов'язане із загрозою життю і здоров’ю громадян; здійснення терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об’єктів; виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів; виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи; блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування; масового переходу державного кордону з території суміжних держав.

Наказ - обов'язкове для виконання усне або письмове повеління начальника, що виражено в суворій відповідності із законом. Військове законодавство чітко регламентує порядок видання наказів військовими посадовими особами. Правом видання письмових наказів користуються: командири військових частин і з'єднань, начальники установ і навчальних учбових закладів, начальники гарнізонів і вище.

Настанова - систематизований звід правил діяльності окремих органів військового управління чи правил користування бойовою зброєю, військовою технікою і їх застосування (наприклад, настанови по використанню видів зброї та інші).

Національна безпека – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. (ст.1 ЗУ „Про основи національної безпеки України”).

Національна безпека країни – захищеність життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх i зовнішніх загроз. Головними об'єктами національної безпеки є: громадянин – його права i свободи; суспільство – його духовні та матеріальні цінності; держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність i недоторканість кордонів. Основними принципами забезпечення національної безпеки є: пріоритет прав людини, верховенство права, пріоритет договірних (мирних) засобів у вирішенні конфліктів; адекватність заходів захисту національних інтересів реальним та потенційним загрозам; демократичний цивільний контроль за воєнною сферою, а також іншими структурами в системі забезпечення національної безпеки; дотримування балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність; чітке розмежування повноважень органів державної влади.

Національні інтереси – життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. (ст.1 ЗУ „Про основи національної безпеки України”

Недопущення – система заходів адміністративного примусу, спрямованих на перешкоджання здійснення злочинного наміру конкретною особою на стадії готування.

Недоторканність держави – захищеність держави від будь-якого замаху ззовні з боку будь-кого. Досягається проведенням комплексу політичних, дипломатичних, економічних, воєнних, соціальних, правових і інших заходів для створення всіх необхідних умов щодо запобігання воєнному нападу. Перелічені заходи зводяться до постійно діючої системи відстоювання інтересів держави у галузі оборони.

Незаконне збройне формування – створені всупереч дійсному законодавству на території країни політичною партією, релігійною організацією, повстанським рухом тощо або противником сили, що озброєні і організовані на зразок військових частин, з метою досягнення своїх політичних, воєнних, економічних та інших цілей. До незаконних збройних формувань звертаються тоді, коли залучувані засоби ідеологічного, політичного, інформаційного, економічного та іншого характеру виявилися недостатніми. Незалежно від мети створення незаконних збройних формувань, усім ним властиві приблизно одні принципи створення і застосування – склад, організація, технічне оснащення, напрямки підготовки, способи дій.

Незалежність – політична самостійність, відсутність підпорядкованості, суверенітет.

Нейтралітет – в міжнародному праві неучасть у війні, а у мирний час – відмова від участі у воєнних блоках. Територія нейтральної держави недоторканна, включаючи і територіальні води; воно не повинне постачати сторонам, що воюють, зброю і воєнні матеріали.

Непокора -відкрита відмова виконати наказ начальника, а так само інше умисне невиконання наказу. (Кримінальний кодекс України).

Непорушний запас матеріальних засобів – 1) частина військових запасів, матеріальних засобів, яка витрачається в особливих випадках з дозволу відповідного командира; 2) запаси матеріальних засобів, призначені для забезпечення військових формувань під час мобілізації i тому для виконання завдань мирного часу їх використання заборонене.

Норма витрати матеріальних засобів – кількість матеріальних засобів (у розрахунково-постачальних одиницях, штуках та інших одиницях), встановлених для витрати на одного споживача (військовослужбовця, одиницю зброї, військової техніки, підрозділ, частину, з'єднання, об'єднання) в одиницю часу або на бій, операцію, виконання завдання (роботи).

Норма забезпечення – кількість матеріальних засобів, встановлених до видачі військовослужбовцям, підрозділам, частинам (кораблям) або з'єднанням й призначених для використання у визначений проміжок часу.

Нормативний – такий, що встановлює норму, правила.

Нормативний документ -документ, який встановлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. (ЗУ "Про акредитацію органів з оцінки відповідності").

Нормативний документ -документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт", "кодекс усталеної практики" та "технічні умови". (ЗУ "Про стандартизацію").