Виховання національної еліти

Не тільки націоналісти, а й українська еліта до 2014р. не спромоглася опрацювати Українську Національну Ідею як стратегічний проект життєдіяльності української спільноти. На цьому тлі звинувачувати широку народну масу української нації у ідейній пасивності якось навіть некоректно. Як може селянин, робітник, середнього масштабу інтелігент сформувати програму життя нації? У нього немає для цього достатніх інтелектуальних можливостей і часу для осмислення явища. Мисленням, осмисленням, винаходом нових ідей на користь нації призначається еліта цієї нації. Наша еліта чимало зробила для порятунку нації, але щодо української національної ідеї доробок дуже скромний.

Еліта – це порода богоподібних людей, які живуть інтересами нації, є провідим авангардом нації, інтелектуальним та патріотичним ядром національної спільноти. Саме ці люди генерують ідеї, творять культуру, традиції, звичаї, обряди, світогляд, вірування, причетні до творення історії. Це стійкі люди, незламні у прагненні творити добро для своїх етнічних побратимів. Еліта, як правило, не покидає свою батьківщину, свою націю, бореться до останнього подиху за національні інтереси.

На жаль, наша українська еліта сучасного формату (1991-2014), втратила дещицю своїх чеснот порівняно з класичними взірцями. У своїй більшості ті люди, яких українство вважало своєю елітою, виявилися персонами з ушкодженим світоглядом. Вони патріоти України, але не в українському, а в загально-демократичному, а то й ліберальному сенсі. Вони роблять шкоду Україні, не підозрюючи того, що творять. Саме про них сказано: «Господи, прости їх, вони не знають, що творять!»

Перед українською елітою постала невідкладна вимога: рятувати себе та українську націю для побудови української національної держави. Потрібні масштабні і амбітні люди, здатні осмислити Українську Національну Ідею і подати її зміст народній масі. Еліта покликана формувати кадри для усіх суспільних прошарків населення. Думка елітної особистості має охоплювати століття і тисячоліття життя України, впливати на сучасний стан, формувати шляхи оздоровлення національного Духу. Такі кадри – це еліта.

Українська еліта має бути інтелектуально-патріотичним ядром суспільства і держави. Поки що Україна не має цього ядра. Саме з-за відсутності потрібної Україні продуктивно-патріотичної еліти, стоїть питання про школу навчання, про систему виховання, про стимулювання появи особистостей, нарешті – про творення когорти людей особливого призначення.

Середовище, в якому народжується еліта – це перш за все інтелігенція. Не можна сказати, що серед трудового народу не буває елітних людей. Бувають. Але інтелігенція – це люди розвиненого інтелекту, спроможні творити ідеї, проекти, програми, масштабні плани…

Для відродження національних інституцій у постгеноцидній нації дуже важливо, щоб інтелектуальний прошарок суспільства був разом з народом, нацією.

На даний момент з інтелектуального середовища перейшло до народної маси мікроскопічно мала чисельність української інтелігенції. Уся інтелігенція, зауважимо, живе за рахунок бюджету, тобто за народні гроші. Основна маса інтелігенції (науки, освіти, культури, мистецтва…) – це люди компрадорського типу (і вашим, і нашим; ні вашим, ні нашим). Сидять собі по кабінетах, викладають свої предмети, публічно не висловлюють своїх ду- мок, дискутують на кухнях, кулаки тримають у кишенях, а на публіці не з’являються, серед людей мають кам’яні обличчя… Вони чекають… переможця. Своєї ініціативи ніяк не проявляють, щоб не запідозрили «в ухилах». Тому одна з найважливіших задач загальнонаціонального змісту – спрямувати виховні заходи на інтелігенцію у всіх сферах державно-суспільного життя.

Еліта нації – це інтелектуально-духовний скарб спільноти, творча,генеруючи сила, що

веде за собою націю у тяжких умовах буття, дає натхнення мільйонам людей творити ук-раїнське національне життя своїми силами, своїм розумом. Еліта має бути присутньою у кожній сфері української життєдіяльності: на виробництві, у науці, освіті, культурі, літературі… Там свої визнані лідери, які підпорядковані Лідеру нації.

Еліта будь-якого фахового напряму має бути перш за все елітою національно-політич- ного спрямування. Адже не мистецтво, не культура, не поезія…, а саме національна політика відіграє вирішальну роль у житті людини і нації. Українській нації потрібна еліта як провідна ідейна та організаційна сила, а не як ікона, на яку треба тільки молитися.

Еліта призначена керувати державою та суспільством. Це – Золотий фонд нації. Еліті треба надати найпривабливіші преференції, щоб вона могла спрямувати свій інтелект на користь нації та держави.

Вихованням української еліти має займатися сама українська еліта. Більше нікому цією важливою справою займатися. У середовищі української еліти має бути сформована система самоорганізації, де б були виписані норми і поведінка еліти в умовах недоступності для неї влади, а також в умовах існування української національної державності. Це різні за змістом політичні ситуації, а тому виховна або самовиховна система має враховувати.