Виховання нації, народу, суспільства

Виховну роботу мають здійснювати влада (президент, патріарх, Національні збори, уряд з усіма міністерствами), громадські органи, діячі культури (барди, кобзарі, музики, співаки …), колективи народної мистецької самодіяльності тощо.

Виховання нації, народу потрібно починати з виховання вихователів - вчителів, викладачів, інтелігенції усіх рівнів, адміністраторів державної влади та місцевого самоврядування. Процес надзвичайно складний та відповідальний. Генераторами виховного процесу мають бути президент і патріарх. Президент і патріарх– це видатні особистості, які здатні виховувати суспільство на високих ідеалах служіння сучасній і майбутній українській державі.

Виховна робота має здійснюватися у всіх без винятку прошарках суспільства: дошкільних, шкільних (середніх і вищих) закладах; державних, колективних і приватних структурах усіх рівнів, з кожною людиною – повсякчасно, наполегливо, предметно.

Питання стоїть так: повернути в українське лоно усіх, до одного, українців, які у попередні часи відмовилися від свого українського коріння, до цього часу перебувають у таборі ворожих сил. Потрібна копітка роз’яснювальна робота про честь і гідність українства, про те, що вони наносять болісні удари Матері - Україні відмовою від неї. Не забуваймо, що ці люди генетично належать до українського етносу і їх треба врятувати. Це святий обов’язок нації. Треба виховати суспільство чесних, сміливих людей, які не бояться правди, можуть її захистити, самі живуть по-правді, інших до цього спонукають. При загальному вихованні потрібно виявити «породу» особливих людей, що можуть стати лідерами, героями, вожаками.

Особливої турботи у цій сфері заслуговує робота з молоддю. Виховний процес повинен будуватися на патріотичному ставленні до праці і до розбудови незалежної держави. Треба вселити в душі молодих людей впевненість, що гряде час, їхнього реального управління державою. Потрібно залучати молодь до управління країною, регіонами, районами, селами, навчати її цього не легкого мистецтва.

Особливої уваги потребує нинішня українська інтелігенція. Вона все ще перебуває у стадії пасивного очікування, майже не пов’язана з народом, з патріотичною, публічною діяльністю. Україні потрібна чесна, патріотична, державотворча інтелігенція, яка б вела народ до справедливої держави без касти недоторканих.

Освіта має бути патріотичною; наука – патріотичною; культура - патріотичною. Усі українці мають бути патріотичними.

«Рівень держави оцінюється не кількістю великих міст, не багатством зібраного врожаю, а духовним обличчям людини, яку виховала держава» – свого часу зазначив відомий американський філософ та письменник Х1Х ст. Р. Емерсон (газ. «Буковина»15.04.2008 р.//Demokratі_pochіnayut2).Цей невмирущий принцип має бути присутнім в Україні повсякчас.

Виховна діяльність – це моральний обов’язок національної держави.

В основу виховної системи має бути покладена праця на досягнення національної ідентичності українського суспільства. Відсутність національної єдності призвело до неймовірних людських втрат, матеріальних руїн, до упадку віри у себе, до безнадії, до багаторазового упущення державної незалежності. Національна консолідація – основа існування національної держави. Без єдності суспільства, в першу чергу нації, про національну державу і про щасливе майбуття не можна навіть мріяти. Тому, на виховну роботу покладається відповідальна місія.

Виховна система спрямовується, щоб викорінити аморальність, розпусту, пияцтво, наркоманію, псевдокультуру та інші розкладницькі впливи на поведінку дітей та дорослих людей.

Національна держава зобов’язана створити таку виховну систему, яка б сформувала кожного громадянина як господаря цієї держави і країни. Кожен громадянин повинен мислити державно, діяти державно, дбати державно, захищати словом і ділом свою державність, націю.

Кожен громадянин має у своїй родині вести ідейно-патріотичну виховну роботу: щоб діти знали свій рід до першоджерел; шанували тих, які вже закінчили свій життєвий шлях; вивчити їхні політичні та господарські помилки, і уникати їх самим; щоб любили своє село, містечко, місто, свій край, Україну; пишалися своєю українською мовою, бо вона насправді найкраща у світі; поважали своїх сусідів, мешканців свого села чи свого міста тощо.

Жінкам належить велика виховна місія як у родині, так і у суспільстві. Жінка, дівчина має усвідомити перш за все свою особливу і виключну місію – поповнювати українське суспільство новим, здоровим і розумним поколінням. Це одна з найважливіших і найвідповідальніших місій жінки в українській національній державі. А у самій родині жінка виконує незамінну, багатогранну роботу, серед якої виховній сфері належить провідне місце.

Треба створити незалежну мережу центрів реабілітації, реанімації етнічних українців для перевиховання їх на патріотів.

Школи всіх рівнів мають виховувати чесних, порядних людей, патріотів України. Стремління якомога більше збагатится матеріально – хибне уявлення про щастя і досконалість. Головне у людині не її матеріальні статки, а моральна, духовна чистота, чесність, відданість коханій людині, любов до свого краю… Найбільше багатство України – її люди. Ці люди мають бути національно свідомими, працьовитими, патріотичними.

У виховній роботі важливе місце належить творенню патріотичного колективізму – основу консолідації нації, зміцнення держави. Колектив – це маса однодумців. Якщо група людей не являють собою однодумців – це натовп, який можна загітувати у будь-який напрямок. Маємо творити конструктивний колективізм. Для цього доцільно використовувати:

1. Недільні школи для батьків, громадян.

2. Радіопрограми на теми: побут, сімейні стосунки, взаємини з людьми, суспільством…

3. Телепрограми: охайність території двору, будинку, квартири, вулиці, села, селища, міста…

4. Жоден квадратний метр землі не має залишатися без догляду. Уся територія закріплюється за юридичними та фізичними особами з вимогами: ні бур’янів, ні промислових, хімічних та інших брудних і небезпечних предметів не повинно бути.

Почитайте ще раз, як нас виховували наші українські генії. Наведу лише один приклад:

Любіть у труді, у коханні, в бою,

Як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою –

І вічні ми будемо з нею! (Володимир Сосюра)

Таких виховних елементів українство має велику множину. Те, що сказали про любов до України такі титани як Т.Шевченко, І.Франко, Л.Українка, В.Сосюра… - це слова від Бога через геніальність українців.