Форми проведення занять ЛФК

Основними формами є групові та індивідуальні заняття лікувальною фізкультурою, а додатковими - гігієнічна гімнастика, індивідуальні завдання, масова робота з фізичної культури (ігри, прогулянки, екскурсії, ближній туризм, заняття плаванням, веслування та ін.).

Групові заняття ЛФК будуються за певною структурою, проте вони можуть відрізнятися один від одного залежно від складу хворих, поставлених завдань і умов проведення занять. У структурі занять розрізняють три частини - вступну, основну й заключну.

Вступна частина - більш тривала, а навантаження - значно менше, ніж при заняттях із здоровими людьми. В основній частині занять переважають вправи спеціальні, але вони повинні чергуватися із загальнорозвивальними, введеними для поліпшення загального стану організму, з дихальними вправами й паузами між вправами для того, щоб дати хворому органу відпочинок. Для підвищення емоціональності вводять ігри тощо.

Заключна частина також повинна бути тривалішою, ніж у здорових людей, щоб привести організм у відповідно спокійний стан.

Фізіологічна крива навантаження повинна мати зигзагоподібний характер, досягаючи максимуму на кінець другої третини занять, а потім знижуючись.

Індивідуальне заняття ЛФК провадиться тоді, коли хворий не може займатися в групі або потрібна ретельна індивідуалізація у доборі вправ.

Індивідуальне завдання - рекомендація хворому особливо важливих для нього вправ для самостійного заняття кілька разів на день, Форми проведення занять значною мірою залежать від типу закладу.

Механізми лікувальної та оздоровчої дії фізичних вправ 1. Тонізуюча дія:

а) посилення процесів гальмування чи збудження ЦНС; стимуляція моторно-вісцеральних рефлексів (моторно-судинні, моторно-кординальні, моторно-пульмональні, моторно-шлунково-кишкові та інші);

б) вплив на гомеостазис (зменшення гіпоксимії і ацедозу, відновлення кислотно-дужної рівноваги й судинного тонусу);

в) вплив на підкорку, ретикулярну формацію і кору мозку;

г) мобілізація захисних сил організму;

2. Трофічний вплив:

а) активізація окисно-відновного і регенеративних процесів обміну речовин, створення оптимального фону для перебігу трофічних процесів;

б) стимуляція регенераційної або компенсаторної гіпертрофії;

в) перебудова структур тканин у вигляді метаплазії;

г) усунення атрофії, зміцнення м'язів.

3. Формування компенсацій:

а) перебудова порушених функцій різних систем та органів єдиного організму;

б) самостійно й свідомо формувальні компенсації;

в) компенсації при операціях і від'єднання окремих аналізаторів;

г) формування компенсації порушених вегетативних функцій (активізація аферентної сигналізації з внутрішніх органів, поєднання рухового й вегетативного компонентів руху, його умовно-рефлекторне закріплення).

4. Нормалізація функцій і цілісної діяльності організму:

а) активне пригнічування реакції на патологічне змінену аферентацію імпульсів;

б) рефлекторна перебудова функцій, що піддаються довільному реіулюванню;

в) нормалізація лабільності нервових структур при парабіотичних станах;

г) відновлення повноцінної взаємокоординованої діяльності всіх систем організму, рівноваги організму із зовнішнім середовищем.

Послідовність дій при призначенні хворому лікувальної фізкультури. При призначенні засобів і форм ЛФК, визначенні режиму рухів на різних етапах відновного лікування доцільно користуватися схемою послідовності дій, яка складається з чотирьох етапів.

Перший етап. Мета - визначити стадію захворювання або характер пошкодження, ступінь функціональних порушень. Насамперед слід ознайомитися з анамнезом, оцінити функціональний стан, ступінь декомпенсації, резервними можливостями механізмів адаптації. Перший етап завершується формуванням висновку про стадію захворювання (характер пошкодження опорно-рухового апарату) й ступеня функціональних порушень.

Другий етап. Мета - встановити ступінь фізичної підготовки хворого на основі анамнестичних даних.

На основі даних анамнезу, всебічного обстеження і теперішнього стану хворого оцінити його фізичний розвиток і готовність до занять ЛФК. Фізична підготовленість хворого суттєво впливає на хід реабілітації. Вона може бути високою, середньою і низькою.

Третій етап. Мета - визначити період лікування засобами фізичної культури стосовно для конкретного хворого. При цьому слід ураховувати строк захворювання; метод лікування (консервативний, хірургічний); індивідуальні особливості організму хворого.

Четвертий етап. Мета - сформувати завдання лікувальної (оздоровчої) фізкультури, обгрунтувати вибір засобів і форм, вміти пояснити їхній вплив на організм хворого, підібрати комплекс фізичних вправ.

Для цього слід добре орієнтуватися в характері захворювання (травми), визначити період курсу ЛФК, призначений хворому, підібрати засоби ЛФК й виходячи з характеру захворювання або пошкодження, локалізації патологічного процесу, визначити межу фізичних навантажень, записати комплекс фізичних вправ (табл. 3).