Екологічна експертиза, суть, форми, етапи

У системі охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів важливе місце займає екологічна експертиза. Вона повинна передувати прийняттю господарських та інших рішень і бути надійною перешкодою на шляху прийняття екологічно необгрунтованих рішень. Екологічна експертиза є специфічним елементом екологічного прогнозування і дає змогу визначати й передбачати наслідки впливу на довкілля, проектованих і уведених в експлуатацію об’єктів, давати науково-обгрунтовані рекомендації для їхнього подальшого доопрацювання з екологічних, економічних, соціальних і технічних позицій відповідно до конкретних природних умов. Екологічна експертиза проводиться шляхом перевірки діяльності користувача природних ресурсів та відповідності її результатів до вимог охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів, до вимог екологічної безпеки суспільства. Екологічна експертиза є вирішальною і кінцевою стадією оцінки впливу запланованої діяльності на навколишнє середовище.

У нашій державі екологічна експертиза є самостійною управлінською функцією та організаційно-правовою формою попереджувального нагляду. Після прийняття законів України “Про охорону навколишнього природного середовища” (1991 р.) та “Про екологічну експертизу” (1995 р. з наступними змінами) екологічна експертиза стала обов’язковою складовою управлінської, господарської, інвестиційної та інших видів діяльності, котрі впливають на стан навколишнього природного середовища і здоров’я населення.

Закон України “Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 року № 45/95-ВР) (Стаття 1) визначає екологічну експертизу як вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці гідропроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності й екологічної ситуації на окремих територіях та об’єктах. До об’єктів екологічної експертизи належать проекти законодавчих, нормативно-правових актів; передпроектні та проектні матеріали; документація з впровадження нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози здоров’ю людей. Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також об’єкти та комплекси уведені в експлуатацію, що негативно впливають на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей.

Згідно із Законом України “Про екологічну експертизу” (стаття 5) о сновними завданнями екологічної експертизи є: – визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;– організація комплексної, науково обгрунтованої оцінки об’єктів екологічної експертизи;– установлення відповідності об’єктів експертизи до вимог екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;– оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров’я людей і якість природних ресурсів;– оцінка ефективності, повноти, обгрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей;– підготовка об’єктивних, всебічно обгрунтованих висновків екологічної експертизи. Основні принципи екологічної експертизи: – гарантування безпечного для життя та здоров’я людей навколишнього природного середовища;– збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;– наукова обгрунтованість, незалежність, об’єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;– екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об’єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;– державне регулювання;– законність. Об ’ єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація з впровадження нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози здоров’ю людей. Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також об’єкти та комплекси уведені в експлуатацію, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей. Військові, оборонні та інші об’єкти, інформація про які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі відповідно до Закону “Про екологічну експертизу” та інших спеціальних законодавчих актів України. Суб ’ єктами екологічної експертизи є: - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії; - органи та установи Міністерства охорони здоров’я України - у частині, що стосується експертизи об’єктів, які можуть негативно впливати чи впливають на здоров'я людей;- інші державні органи, місцеві Ради народних депутатів і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;- громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;- інші установи, організації та підприємства, у тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;- окремі громадяни у порядку, передбаченому Законом “Про екологічну експертизу” та іншими актами законодавства. В Україні законодавством визначені та здійснюються державна, громадська та інші форми екологічної експертизи. Державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства охорони здоров’я України, їхніх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади. До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.Здійснення державної екологічної експертизи є обов’язковим для видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. N 554. Такими об’єктами та діяльністю є:

1. Атомна енергетика і атомна промисловість (у тому числі видобування і збагачення руди, виготовлення елементів, які виділяють тепло для атомних електростанцій, регенерація відпрацьованого ядерного палива, зберігання чи утилізація радіоактивних відходів).

2. Біохімічне, біотехнічне і фармацевтичне виробництво.

3. Збирання, оброблення, зберігання, поховання, знешкодження і утилізація всіх видів промислових і побутових відходів.

4. Видобування нафти, нафтохімія і нафтопереробна діяльніст (включаючи всі види продуктопроводів). Автозаправні станції.

5. Добування і перероблення природного газу, будівництво газосховищ.

6. Хімічна промисловість (у т.ч. виробництво засобів захисту рослин, стимуляторів їхнього росту, мінеральних добрив), текстильне виробництво (з фарбуванням тканин і обробленням їх іншими хімічними засобами).

7. Металургія (чорна і кольорова).

8. Вугільна, гірничовидобувна промисловість, видобування і перероблення торфу, сапропелю.

9. Виробництво, зберігання, утилізація і знищення боєприпасів усіх видів, вибухових речовин і ракетного палива.

10. Виробництво електроенергії і тепла на базі органічного палива.

11. Промисловість будівельних матеріалів (виробництво цементу, асфальтобетону, азбесту, скла).

12. Целюлозно-паперова промисловість.

13. Деревообробна промисловість (хімічне перероблення деревини, виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит та інше з використанням синтетичних смол, консервування деревини просочуванням).

14. Машинобудування і металооброблення (з литтям із чавуну, сталі, кольорових металів та хімічним обробленням).

15. Будівництво гідроенергетичних та гідротехнічних споруд і меліоративних систем, включаючи хвостосховища та шламонакопичувачі.

16. Будівництво аеропортів, залізничних вузлів і вокзалів, автовокзалів, річкових і морських портів, залізничних і автомобільних магістралей, метрополітенів.

17. Тваринництво (тваринницькі комплекси продуктивністю більш ніж 5000 голів і птахофабрики).

18. Виробництво харчових продуктів (м’ясокомбінати, молокозаводи, цукрозаводи, спиртзаводи).

19. Оброблення продуктів і перероблення відходів тваринного походження (перероблення шкіри, виготовлення клею і технічного желатину, утильзаводи).

20. Будівництво каналізаційних систем і очисних споруд.

21. Будівництво водозаборів поверхневих і підземних вод для централізованих систем водопостачання населених пунктів, водозабезпечення меліоративних систем, окремих промислових підприємств.

22. Інші окремі об'єкти, будівництво і експлуатація яких можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, які у кожному конкретному випадку визначаються Мінекобезпеки або його органами на місцях.