Ранжування галузей промисловості за коефіцієнтом токсичності скидів у воду

Поверхневі водойми, які є головними джерелами централізованого господарсько-питного водопостачання для переважної більшості міського населення, зазнають негативного впливу внаслідок забруднення стічними водами – рідкими відходами побутової та виробничої діяльності людини. Стічною називають воду, яка утворилася після використання її людиною для задоволення потреб у побуті або на виробництві. При цьому у воду потрапили додаткові домішки (забруднення), котрі змінили і погіршили її склад. Стічні води поділяються на господарсько-побутові, промислові, зливові (атмосферні), міські (суміш побутових і промислових стічних вод), дренажні води зі зрошуваних земель, стічні води тваринницьких комплексів. Забруднюють водойми морський та річковий транспорт, роботи, що проводяться у руслі річок, при сплавленні лісу, а також викиди, що потрапляють з атмосферного повітря. Може відбуватися самозабруднення водойм унаслідок масового відмирання водних тваринних і рослинних організмів, особливо восени, змулення донних відкладень.

На думку багатьох вчених, погіршення здоров’я населення, що спостерігається в останні десятиріччя, пов’язано з негативним впливом саме хімічних чинників навколишнього середовища. Аналіз причинно-наслідкових зв’язків свідчить про чималу роль хімічного забруднення ґрунту в розвитку негативних зрушень у здоров’ї населення. Це зумовлено тим, що ґрунт займає центральне місце в кругообігу речовин у біосфері і є основним місцем депонування стійких хімічних речовин у природному середовищі, а також є початковою ланкою в їхній міграції від джерела забруднення до організму людини по коротких і довгих трофічних ланцюжках (рис. 16).

Рис. 16. Шляхи міграції ксенобіотиків з грунту до організму людини

Для всіх країн світу з розвинутою промисловістю актуальною є проблема накопичення промислових і побутових твердих відходів і захисту від них біосфери. Найбільша кількість відходів за рік у країнах Європи припадає на Німеччину, Великобританію, Францію, Італію. В Україні на сьогодні накопичено близько 33 млрд. тонн різних відходів.

Значна частка твердих відходів – це відходи хімічної промисловості, що містять миш’як, ртуть, кадмій, талій, берилій, хром, свинець, ціаніди, азбест, розчинники, ефіри та інші хімічні елементи і їхні сполуки. Чималі кількості у відходах токсичних (небезпечних) речовин суттєво загострюють проблему хімічної безпеки. На жаль, наразі лише третина від загальної кількості відходів утилізується у народному господарстві, більша їхня кількість вивозиться в місця накопичування та на звалища, які часто не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. Невідповідність між зростанням накопичення відходів і заходами їхньої утилізації та знешкодження загрожує поглибленню екологічної кризи і загостренню соціально-економічної ситуації (додаток 3). Така екологічна ситуація небезпечна тим, що спричиняє не лише місцевий, але й глобальний негативний вплив на біосферу, зокрема зміну клімату, виснаження природних ресурсів, руйнування озонового шару, загибель флори й фауни, деструкції ландшафту, зменшення чисельності і складу біологічних об’єктів регіону, погіршення здоров’я людей тощо.

За останні 20 років унаслідок розвитку нанотехнологій і штучного створення більш ніж 2000 різновидів наноматеріалів значно зріс вплив наночасток на довкілля та людину. Наночастки у природі існують від початку виникнення землі, утворюються за умов впливу геологічних і біохімічних процесів. Вони знаходяться у вулканічному попелі та пилу, у природній прісній і морській воді, грунті. Деякі природні наночастки можуть негативно впливати на процеси в живих екосистемах. Сьогодні нанотехології широко використовуються в різних галузях народного господарства: електроніці, інформаційних технологіях, енергетиці, оптиці, машинобудуванні, хімії, біології, фармації, медицині тощо. Виробництво і використання наноматеріалів у деяких країнах набуло промислових масштабів, що спричиняє забруднення робочих місць і об’єктів природного навколишнього середовища наночастками різного хімічного складу, більшість з яких є токсичними. Токсичність наночасток залежить не тільки від їхньої хімічної природи і розміру, але й від їхньої поверхні, заряду, розчинності, ступеня забруднення різними хімічними сполуками. Чимало хімічних речовин, які є безпечними у звичайній формі, стають надзвичайно токсичними і шкідливими після подрібнення їх до нанорозмірів та набувають при цьому невластивих їм якостей і біологічних ефектів. Наночастки можуть бути токсичними для бактерій, водоростей, риб, безхребетних і ссавців. В організм людини потрапляють з повітрям, питною водою, харчовими продуктами, засобами косметичного і медичного призначення. Наночастки здатні проникати у клітини, вибірково накопичуватися в них, долати гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри, циркулювати у кровоносних і лімфатичних судинах, викликати процеси окиснення ліпідів, запалення, фіброз, тромбоз судин, порушення імунного гомеостазу, мутагенні та канцерогенні ефекти.