Структура сучасної екології

Сучасна екологія – одна із фундаментальних наук про взаємовідношення людського суспільства і природного середовища та середовище нашого існування; наука, яка поряд із вивченням біологічних явищ, пов’язаних із життям живих організмів, вивчає антропосферу – видозмінену людиною частину біосфери. Екологія сьогодні із суто біологічної науки перетворилася на багатогранну комплексну науку, яка поєднує всі природничі, точні, гуманітарні і соціальні науки, з метою розроблення наукових засад порятунку людства і середовища його існування – біосфери планети, раціонального природокористування та охорони природи. Першу детальну схему сучасної екології розробив М.Ф. Реймерс (1990 р.), згідно з якою екологія поділяється на такі основні блоки: біоекологія (фундаментальна екологія) – найстаріший розділ екології, основу якого складають ботаніка, зоологія (сучасна біоекологія складається з біоіндикації, експериментальної екології, біоекомоніторингу, заповідної справи), глобальна екологія (географічна або ландшафтна), соціальна екологія (займається вивченням проблем техноекології і людини), космічна екологія.

Сучасна екологія складається із низки наукових галузей та дисциплін, в основі яких лежать фундаментальні ідеї біоекології.

За розмірами об’єктів вивчення екологію поділяють на: аутоекологію, демекологію, синекологію, географічну або ландшафтну екологію, мегаекологію, або глобальну екологію, космічну екологію. Аутоекологія вивчає взаємозв’язок представників виду з навколишнім середовищем; визначає межі стійкості виду і його взаєводія з різними екологічними факторами; вивчає вплив середовища на морфологію, фізіологію і поводження організмів. Демекологія (популяційна екологія) - вивчає структуру виду (біологічну, статеву, вікову, екологічну) та описує коливання чисельності різних видів. Синекологія (екологія спільнот) аналізує стосунки між окремими представниками певної сукупності живих організмів, що належать до різних популяцій. Географіча або ландшафтна екологія вивчає великі геосистеми, географічні процеси за участі живої речови. Мегаекологія, або глобальна екологія вивчає біосферу Землі. Космічна екологія вивчає особливості життєдіяльності людини та інших організмів у замкнутих мікросистемах космічних кораблів і станцій; розробляє системи життєзабезпечення, вивчає можливості створення умов для тривалих міжпланетних польотів.

За приналежністю до предметів вивчення екологію поділяють на екологію мікроорганізмів, грибів, рослин, тварин, людини, сільськогосподарську, промислову (інженерну), загальну екологію (теоретична дисципліна, яка вивчає фундаментальні проблеми структурно-функціональної організації екосистем, а також досліджує взаємодію біосистем різних рівнів інтеграції між собою та довкіллям). За середовищем і компонентами вивчення розрізняють екологію суходолу, високогірну, прісних водойм, морську, Крайньої Півночі, хімічну (геохімічну, біогеохімічну) тощо. За підходами до предмету вивчення виділяють аналітичну і динамічну екологію. З точки зору фактора часу розглядають історичну та еволюційну екологію.

У системі екології людини виділяють: соціальну екологію - наука про соціально-економічні фактори впливу на навколишнє природне середовище; вона поєднує такі важливі нові підрозділи екологічної науки як екологічне утворення, екологічне право, урбоекологія, екологія народонаселення, екологічний менеджмент, екологічний маркетинг, національна і міжнаціональна екополітика; екологію індивіда; екологію людських популяцій; екологію культури; екологію духу; етноекологію; медичну екологію.

Нині активно розвиваються нові галузі екології: геоекоінформатика - створює інформаційне забезпечення та автоматизацію всіх видів екологічних досліджень і менеджменту у сфері природокористування та охорони природи, банки даних з екологічної інформації; екотехніка - розробляє і здійснює різноманітні біоекологічні проекти – індивідуальні, глобальні, нові екотехнології для промислових підприємств; математична екологія - прогнозує різноманітні події екологічного характеру.