Стратегія управління фінансовими ризиками

Фінансовий ризик підприємства – ймовірність виникнення неблагоприємних фінансових наслідків в формі втрати прибутку чи капіталу в умовах невизначеності здійснення його фінансової діяльності.

Фінансовий ризик є об'єктивним явищем у функціонуванні будь-якого підприємства, він супроводжує практично всі види фінансових операцій і всі напрямки його фінансової діяльності. Важливою характеристикою

фінансового ризику є невизначеність наслідків: він може супроводжуватися як значними фінансовими втратами для підприємства, так і формуванням додаткових його прибутків. Негативні наслідки фінансового ризику більш значні, вони визначають втрату не тільки прибутку, але і капіталу підприємства що призводить до його банкрутства.

Важливою особливістю фінансових ризиків є те, що вони діють незалежно один від одного, фінансові втрати по одному із ризиків необов’язково підвищать ймовірність виникнення ризикової події по іншим фінансовим ризикам.

Система управління фінансовими ризиками повинна базуватися на загальних критеріях розробленої підприємством фінансової стратегії.

Стратегія управління фінансовими ризиками – це частина фінансової стратегії підприємства, яка полягає в розробці системи заходів по нейтралізації можливих негативних фінансових наслідків ризиків, зв’язаних із здійсненням різних аспектів фінансової діяльності.

Типи стратегій управління фінансовими ризиками підприємства показані на рис.______.

	Стратегія уникнення ризику		Стратегія лімітування концентрації ризику

	СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ

Стратегія хеджирування

Стратегія самострахування

	Стратегія диверсифікації		Стратегія розподілу ризику

Рис._______ Стратегії управління фінансовими ризиками.

Стратегія уникнення ризику полягає в розробці заходів внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид фінансового ризику. До таких заходів відносяться:

- відмова від здійснення фінансових операцій з надмірно високим рівнем ризику;

- відмова від використання позичкового капіталу в високих обсягах;

- відмова від надмірного використання оборотних активів в низько ліквідних формах;

- відмова від використання тимчасово вільних грошових активів в короткотермінових фінансових внесках.

Перелічені заходи уникнення фінансового ризику забезпечують стабільний фінансовий стан і платоспроможність підприємства, але одночасно є причиною втрати підприємством додаткових джерел формування прибутку, можуть негативно впливати на темпи його розвитку і ефективність використання власного капіталу.

Тому їх застосування повинно бути виваженим і поміркованим.

Стратегія лімітування концентрації ризику застосовується відносно фінансових операцій, що виходять за межі допустимого рівня ризиків і реалізується шляхом встановлення відповідних фінансових нормативів.

До фінансових нормативів, що забезпечують лімітування концентрації ризиків, відносяться:

· граничні розміри позичкових засобів, що використовуються в господарській діяльності;

· мінімальний розмір (відносна вага) активів у високоліквідній формі; вони необхідні для майбутнього погашення невідкладних фінансових зобов’язань підприємства;

· максимальний розмір товарного чи споживчого кредиту, що надається одному покупцеві;

· максимальний розмір депозитного внеску, що розміщується в одному банку;

· максимальний розмір вкладення засобів (коштів) в цінні папери одного емітенту;

· максимальний період спрямування коштів в дебіторську заборгованість.

Стратегія хеджирування. (хеджирування – процес використання будь-яких механізмів зменшення ризику фінансових втрат).

В межах даної стратегії можуть застосовуватися такі дії:

- Хеджирування з використанням ф'ючерсних контрактів на товарній чи фондовій біржі шляхом проведення протилежних угод з різними видами біржевих контрактів.

Дія механізму хеджирування із використанням ф'ючерсних контрактів заснована на тому, що якщо підприємство несе фінансові втрати через зміни цін до моменту поставки як продавець реального активу чи цінних паперів, то воно виграє в тих же розмірах як покупець ф'ючерсних контрактів на таку ж кількість активів чи цінних паперів і навпаки;

- Хеджирування з використанням опціонів. В основі цієї форми хеджирування знаходиться угода з премією (опціоном), що сплачується за право продати чи купити на протязі передбаченого опціонним контрактом терміну цінні папери чи реальні активи в обумовленій кількості по заздалегідь визначеній ціні. В межах даної стратегії розрізняють хеджирування на основі опціона на купівлю (забезпечується право купівлі по обумовленій ціні); опціона на продаж (надається право продажу по обумовленій ціні); подвійного опціона (надається одночасно право купівлі чи продажу відповідного фінансового чи реального активу по узгодженій ціні);

- Хеджирування з використанням операції “своп”, при реалізації якої здійснюється обмін (купівля – продаж) відповідними фінансовими активами чи фінансовими зобов'язаннями з метою оптимізації їх структури і зменшення можливих втрат. Можливо застосування відсоткового свопу (обмін фінансових зобов'язань з плаваючою відсотковою ставкою на зобов'язання з фіксованою відсотковою ставкою і навпаки); валютного свопу (обмін майбутніх зобов'язань підприємства в одній валюті на відповідні зобов'язань в іншій валюті); фондового свопу (зобов'язання перетворити один вид цінних паперів підприємства в інший).

Стратегія фінансової диверсифікації застосовується для нейтралізації негативних наслідків фінансових ризиків (в першу чергу портфельних) шляхом їх розподілу і мінімізації.

В межах стратегії фінансової диверсифікації можуть виконуватись наступні дії:

· диверсифікація портфелю цінних паперів. Прийнято вважати, що стабільний пакет акцій складається із цінних паперів як мінімум 12 компаній, третина із яких великі, третина середні, третина - поки що невеликі, але перспективні, зростаючі фірми.

Надійність портфелю цінних паперів може визначатися по результатам року на основі так званого правила “п’яти пальців“: із кожних п’яти акцій портфелю одна може зіткнутися з непередбаченими проблемами, три повинні більш-менш досягнути поставлених цілей, і одна – дати результати, що значно перевищували очікувані.

· диверсифікація валютного портфелю підприємства, яка передбачує вибір кількох видів валют для проведення зовнішньоекономічних операцій і зменшення за рахунок цього фінансових втрат по валютному ризику.

· диверсифікація видів фінансової діяльності, яка передбачує використання альтернативних можливостей одержання прибутку від різних фінансових операцій: короткотермінових фінансових вкладень; формування кредитного портфелю; здійснення реального інвестування; формування портфелю довготермінових фінансових вкладів;

· диверсифікація депозитного портфелю підприємства, яка передбачує розміщення крупних сум тимчасово вільних фінансових ресурсів на збереження в кількох банках. Рівень прибутковості при цьому не змінюється, а ризик фінансових втрат значно зменшується.

· диверсифікація кредитного портфелю, яка забезпечує зменшення кредитного ризику підприємства шляхом розширення складу покупців продукції;

· диверсифікація програми реального інвестування, яка забезпечує зменшення загального інвестиційного ризику проектів з альтернативною галузевою і територіальною спрямованістю.

Стратегія розподілу ризиків між партнерами по фінансовим операціям. Партнерам по бізнесу згідно умов відповідних контрактів передається та частина фінансових ризиків підприємства, по якій вони мають більш ефективні можливості внутрішнього страхового захисту. В межах даної стратегії ризики розподіляються:

· серед учасників лізингових операцій (підприємство передає орендодавцю ризик морального старіння і втрати технічної продуктивності обладнання);

· між підприємством і постачальниками ресурсів (передаються фінансові ризики втрати і псування продукції в процесі її транспортування, здійснення вантажних робіт);

· серед учасників факторингових операцій, при цьому предметом розподілу є кредитний ризик підприємства, який на платній основі частково передається факторинговій компанії чи комерційному банку;

· між учасниками інвестиційного проекту (замовником, підрядниками, постачальниками, гарантами іншими).

Стратегія самострахування, механізм якої заснований на створенні підприємством резервних фондів фінансових ресурсів, наприклад:

· формування цільових резервних фондів (фонд страхування цільового ризику; фонд погашення безнадійної дебіторської заборгованості по кредитним операціям підприємства);

· формування страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів за окремими елементами оборотних активів підприємства;

· формування резервного (страхового) фонду підприємства та інші.

Контрольні питання і завдання

1. Економічна сутність, роль і принципи розробки фінансової стратегії фірми.

2. Які фактори впливають на вибір фінансової стратегії фірми?

3. Із яких етапів складається процес розробки і реалізації фінансової стратегії?

4. Типи фінансових стратегій організації.

5. Стратегії управління активами підприємства.

6. Стратегія управління грошовими потоками.

7. Стратегія управління фінанасовими ризиками.

8. Розкрийте можливі варіанти стратегії фінансової диверсифікації підприємства (організація на ваш вибір).

9. Розкрийте взаємозв'язок фінансової стратегії з іншими функціональними стратегіями організації (організація - на ваш вибір).

10. Запропонуйте можливі варіанти дивідендної стратегії акціонерного товариства.

Контрольні тести