Дивідендна стратегія підприємства

Дивідендна стратегія зв’язана з розподілом прибутку в акціонерних товариствах (дивіденди) і на підприємствах інших організаційно-правових форм діяльності (пай, прибуток на внесок).

В широкому аспекті під терміном “ дивідендна стратегія ” можна розуміти спосіб формування частки прибутку, яка виплачується власнику у відповідності з його внеском в загальну суму власного капіталу підприємства.

Завданням дивідендної стратегії є встановлення необхідної пропорційності між поточним використанням прибутку власниками і майбутнім його зростанням з метою максимізації ринкової вартості підприємства.

В залежності від варіантів вирішення цього завдання виділяється кілька типів дивідендної стратегії (рис. 10.3).

	Розмір дивідендів на акцію
		Час (роки)

Рис. Розмір дивідендів на акцію при різних типах дивідендної стратегії

Стратегія залишкових дивідендних виплат. Фонд виплати дивідендів створюється після чого, як за рахунок прибутку задоволена потреба в формуванні власних фінансових ресурсів, що в повній мірі забезпечують реалізацію інвестиційних можливостей підприємств.

Перевагою такої стратегії є забезпечення високих темпів розвитку підприємства, підвищення його фінансової стійкості.

Недоліки стратегії полягають в нестабільності розмірів дивідендів, відмові їх виплат в період високих інвестиційних можливостей, що негативно впливає на формування рівня ринкових цін акцій.

Такий тип дивідендної стратегії використовується лише на ранніх етапах життєвого циклу підприємства, зв’язаних з високим рівнем його інвестиційної активності.

Стратегія фіксованого розміру дивідендних виплат без зв’язку з фінансовими результатами діяльності підприємства. На протязі тривалого періоду при високих темпах інфляції сума дивідендних виплат коригується на індекс інфляції.

Перевагою даної стратегії є надійність, яка підсилює почуття впевненості у акціонерів в незмінному розмірі поточного прибутку незалежно від різних обставин, забезпечує стабільність котирування акцій на фондовому ринку.

Недоліком стратегії є відсутність зв’язку з фінансовими результатами діяльності підприємства, що може звести нанівець інвестиційну активність в періоди несприятливої кон'юнктури і низьких розмірів прибутку. Для того, щоб уникнути цих негативних наслідків, стабільний розмір дивідендних виплат встановлюється на відносно низькому рівні.

Стратегія мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою в окремі періоди (стратегія “екстрадивідендів”). Така дивідендна стратегія дає максимальний ефект на підприємствах з нестабільною динамікою формування прибутку. Її перевагою є стабільна гарантована виплата дивідендів в мінімально передбачених розмірах при високому зв’язку з фінансовими результатами діяльності підприємства, що дозволяє збільшувати розміри дивідендів в періоди благоприємної господарської кон'юнктури без зниження інвестиційної активності. При цьому екстрадивіденди як надбавка у випадках успішної діяльності підприємства не повинні нараховуватися дуже часто, тому що вони стануть очікуваними і не будуть виконувати роль премії.

Основним недоліком цієї стратегії є те що при тривалій виплаті мінімальних розмірів дивідендів інвестиційна привабливість акцій компаній погіршується і відповідно зменшується їх ринкова вартість.

Стратегія нестабільних розмірів дивідендів полягає у визначенні довготермінового нормативного коефіцієнту дивідендних виплат по відношенню до суми прибутку. Її перевагою є простота формування і тісний зв’язок з розміром прибутку. Основним недоліком даної стратегії є нестабільність розмірів дивідендних виплат на акцію через нестабільність прибутку. Це призводить до різних перепадів в ціні акцій, що перешкоджає максимізації ринкової вартості ціни підприємства і сигналізує про високий рівень ризику його господарської діяльності. Навіть при високому рівні дивідендних виплат така стратегія не приваблює акціонерів (інвесторів), які уникають ризику.

Стратегія постійного збільшення розміру дивідендів. При здійсненні такої стратегії зростання дивідендів відбувається в твердо встановленому відсотку приросту до їх розміру в попередньому періоді (році). Перевагою стратегії є забезпечення високої ринкової вартості акцій компанії та формування позитивного іміджу у потенційних інвесторів при додаткових емісіях.Недоліками стратегії постійного збільшення дивідендів є відсутність гнучкості в її реалізації, постійне зростання фінансової напруги, скорочення інвестиційної активності підприємства.Якщо ця стратегія не підкріплена постійним зростанням прибутку компанії, то вона може стати прямим шляхом до банкрутства.

При виборі дивідендної стратегії фінансовим менеджерам приходиться балансувати між виплатою достатніх дивідендів (для задоволення акціонерів) і реінвестуванням прибутків для забезпечення розвитку підприємства. Виваженою вважається стратегія без різких коливань, при якій щорічно сплачуються стабільні дивіденди.

Інколи менеджери приймають рішення щодо виплати дивідендів акціями, щоб: полегшити проблему ліквідності при нестійкому фінансовому стані; спрямувати весь прибуток на розвиток підприємства; стимулювати управлінський персонал додатковими акціями.

Вибір типу дивідендної стратегії компанії здійснюється під впливом наступних факторів;

· стадія життєвого циклу підприємства. На початкових стадіях функціонування акціонерна компанія обмежує виплату дивідендів, інвестує значну частину ресурсів у розвиток;

· ступінь готовності окремих інвестиційних проектів компанії з високим рівнем ефективності, які потребують концентрації власних фінансових ресурсів;

· можливості підприємства формувати фінансові ресурси із альтернативних джерел (резерви власного капіталу, додатковий акціонерний, додатковий позиковий капітал, кредит);

· рівень оподаткування власності підприємства, дивідендів;

· фактичний розмір прибутку; коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

· кон'юнктура галузевого ринку підприємства, з якою прямо зв’язана ефективність капіталізації прибутку;

· рівень дивідендних виплат компаніями-конкурентами;

· невідкладність розрахунків по раніше одержаним кредитам (підтримка платездатності є більш приорітетним завданням в порівняні із зростанням дивідендних виплат);

· загроза втрати контролю над управлінням компанією (низький рівень дивідендних виплат може призвести до падіння ринкової вартості акцій компанії, що збільшує ризик поглинання акціонерної компанії конкурентами.