Заключне слово

У наших лекціях ми намагалися допомогти читачеві зрозуміти історію культури як історію поступового сходження людини по щаблях духовного становлення та збагачення. Цей процес був і залишається надзвичайно складним та суперечливим, пов’язаним не лише з досягненнями в галузі науки, релігійних вірувань, філософії, мистецтва тощо, але й з поразками духу, глибокими культурними кризами. Проте на всіх етапах історії ми можемо помітити загальну тенденцію: справжня культура завжди була наслідком колосального напруження творчих сил людини і уособлювало в собі міру людяності, гуманізму існуючого суспільства.

Культурний досвід людства складався протягом тисячоліть, вбираючи в себе здобутки національних культур, серед яких належне місце посідає культура українського народу. Вона історично була ніби мостом, що об’єднував культури Заходу і Сходу, Півночі і Півдня. Але попри всі чужоземні впливи та лихоліття, українська культура, як невмируща душа народу, зберегла самобутність, своє унікальне, неповторне обличчя.

Сама культура була й лишається животворним джерелом, до якого припадає стомлений та спраглий подорожанин, що шукає шлях в майбутнє. Безумовно, необхідно знати культуру свого народу, здобутки світової цивілізації в цілому. Та чи лише за допомогою знань ми пов’язані з культурою? Можна знати Святе Письмо та не бути християнином. Знати культуру, її історію і бути культурною людиною – не одне й те ж, хоча і тут є певний взаємозв’язок. Глибинне залучення до культури передбачає активне її засвоєння і творіння, невтомне самоудосконалення.

Вивчаючи історію культури, серйозна людина звичайно не думає про можливість дослівного “відродження” в наші дні античної, візантійської, середньовічної культур або культури козацької держави. Проте культурний досвід минулих епох, хай у перетвореному вигляді, продовжує жити і зараз. Зберегти та використати духовну спадщину для оздоровлення та розвитку сучасної культури можна й необхідно.

Як вірогідно зміг переконатися читач, детальне накладення основних процесів історії світової та української національних культур потребує багатотомної наукової праці. Тому ми вважаємо наші лекції лише “Вступом” до цієї історії, головна мета якого – підготувати читача до самостійного вивчення джерел та спеціальної літератури з окремих сфер духовної культури, її історичних форм, регіональних та національних типів, до самостійного пошуку універсальних закономірностей історії світової культури. Лекції містять лише вихідну, на думку авторів, інформацію до роздумів з приводу культури. І якщо за допомогою цієї книги культурологічна проблематика зацікавила Вас, ми вважаємо, що досягли своєї мети.