Діагностичні дослідження

Діагностичні дослідження тварин можуть складатися з:

– зовнішнього огляду з пальпацією та аускультацією;

– ректальних досліджень;

– патолого-анатомічного розтину трупів;

– лабораторних досліджень.

Зовнішній огляд тварини, наприклад, з пальпацією або аускультацією часто потребує надійного утримання її у визначеному положенні за допомогою різних способів фіксації або повалу. Правила роботи та заходи безпеки суттєво залежать від вдачі тварини: вона спокійна, ляклива чи агресивна. В останніх випадках можуть використовуватися заспокійливі (транквілізатори) або обезрухувальні (наприклад, дітілін) фармпрепарати. Важливо працювати в таких умовах, щоб попередити не тільки травмування тварини, але й застерегти себе від можливих ударів при прояві твариною захисних рефлексів чи різких рухів.

Ректальний метод застосовується як основний для діагностики вагітності у великих тварин. Не припустимо проведення дослідження без надійної фіксації або через перегородки в стійлі, верстаті, деннику чи на прив`язі, а також стоячи позаду тварини на осьовій лінії з нею, бо це може привести до травмування. Для запобігання інфікування тварини або себе треба обов’язково використовувати акушерську рукавичку, ретельно мити руки з милом і протирати їх дезрозчином; мати коротко острижені нігті; працювати в халаті, поверх якого натягати гумовий фартух, а також у нарукавниках, ковпаку чи косинці. Треба використовувати тільки стерильні інструменти та доброякісні дезінфікуючі розчини. Мікротравми та інші ушкодження шкіри рук треба змазувати йодом і заливати колодієм.

Патолого-анатомічний розчин трупів тварин, що загинули, є одним із основних методів діагностики їх захворювання. Трупи тварин необхідно розтинати тільки в спеціально обладнаних приміщеннях (прозекторіях, секційних залах та ін.), а також на діючих скотомогильниках. Стіни та підлога в таких приміщеннях повинні бути водонепроникні, мати гарну вентиляцію, душову і допоміжні приміщення для зберігання спецодягу та патматеріалу. При підозрі на сибірську виразку перед розтином необхідно провести мікроскопію мазка крові. Сибіровиразкові трупи знищують шляхом спалення. Знімати шкіру не дозволяється при бруцельозі, сказі, віспі, сибірській виразці, туляремії, емфізематозному карбункулі.

Особи, що беруть участь у розтині трупів, при недотриманні заходів профілактики можуть підлягати небезпеці інфікування. Тому ветеринарний спеціаліст повинен проінструктувати їх про правила безпеки і особистої гігієни, а також забезпечити відповідними засобами захисту. Працювати треба тільки в спецодязі. Прозектор повинен мати два халати (простий та прогумований або клейончастий), прогумований або клейончастий фартух, нарукавники, хірургічні та анатомічні рукавички, гумові чоботи та шапочку. Перед початком роботи руки старанно миють милом і оглядають; при наявності подряпин, ран, тріщин, задирок їх дезінфікують і покривають колодієм. Під час розтину не можна допускати розбризкування крові та інших рідин, забруднення стін та підлоги. Частини або органи не потрібно розкидати, а, відбираючи, треба акуратно складати у відведені місця або посуд. Відібраний патологічній матеріал поміщають у скляну стерильну банку з притертою пробкою, герметизують за допомогою відповідних замазок, потім кладуть у міцний ящик і направляють на дослідження в лабораторію. Скляний посуд, у якому знаходиться матеріал, підозрілий на особливо небезпечні хвороби, упаковується в металевий ящик, що запаюється та опечатується. Після проведення патолого-анатомічного розтину трупи та їх частини підлягають обов’язковому знешкодженню в біотермічних ямах або на спеціальних утилізаційних установках чи заводах шляхом спалювання або іншої переробки. Після закінчення роботи місце роботи знезаражують, а інструменти та весь спецодяг миють теплою водою з милом і дезінфікують. Потім миють рукавички з милом, не знімаючи їх з рук, дезінфікують, насухо витирають, присипають тальком і тільки після цього обережно знімають. Перевозити трупи тварин до знешкодження треба тільки на спеціально обладнаному транспорті, який категорично заборонено використовувати для інших цілей. Після кожного перевезення транспорт обеззаражується.

Лабораторні дослідження мають проводитися в спеціальних лабораторіях ветеринарної медицини або ветеринарно-санітарної експертизи. У них можуть бути різні підрозділи та відділення, наприклад, бактеріологічні, вірусологічні, серологічні, мікозні, паразитологічні, хіміко-токсикологічні, радіологічні та інші.

9.3. Безпека фахівців ветмедицини та обслуговуючого персоналу під час проведення масових діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів (туберкалізація, щеплення, взяття крові, введення антигельмінтиків)

Професія ветеринара невипадково вважається однією з найнебезпечніших. Відчувши вагання людини, її невпевненість, тим більше страх, тварина може не датися в руки і навіть стати агресивною. Лікарю у жодному випадку не можна боятися своїх пацієнтів. Необхідно дотримуватися правил безпеки, знати спеціальні прийоми фіксації і корів, і змій. Особливо неспокійним вдягають намордник або колють заспокійливе. Тварина може бути небезпечною не тільки через свою злість чи страх. Наприклад, у коней просто спрацьовують охоронні природжені рефлекси – брикатися ногами. Загалом завжди потрібно бути наготові. Робота ветеринара – суцільні сюрпризи, приємні і не дуже. Ніколи не знаєш, що на тебе чекає. Навіть генія ветеринарії увесь час підстерігають безглузді випадковості. Буває, нескладні операції закінчуються трагічно.

Під час проведення ветеринарно-санітарних заходів з тваринами на працівників можуть діяти багато небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Ми їх вивчали. Щоб запобігти їх дії, ветеринарним працівникам необхідно виконувати певні правила безпеки.

1. Потрібно визначити межі робочої зони, не допускати туди сторонніх осіб.

2. Визначити порядок проведення заходів, перевірити справність обладнання, засобів фіксації тварин, засобів індивідуального захисту.

Спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту повинні відповідати умовам і характеру роботи, яка виконується. Упевніться, що вони не мають пошкоджень, елементів, які звисають, не прилягають і можуть бути захоплені деталями, що обертаються або рухаються. Засоби індивідуального захисту повинні відповідати розміру працівника, застосовуватися в справному, чистому стані за призначенням і зберігатися в спеціально відведених та обладнаних місцях з дотриманням санітарних правил. Перевірте наявність і комплектність аптечки першої (долікарської) допомоги. У ній обов’язково повинні бути речовини для нейтралізації дезінфекційних засобів, що застосовуватимуться. Місце роботи забезпечте чистою водою, милом, рушником. 3. Препаратів для проведення санітарних обробок беріть у кількості, необхідній на одну робочу зміну. 4. Погодьте свої дії з іншими працівниками, які беруть участь у заходах. 5. Під час обробки великої рогатої худоби у стійлах, секціях, розколах використовуйте обприскувальну систему переривчастої дії, що забезпечує нормальне дихання тварин і виключає можливе попадання великих доз препаратів у дихальні органи тварин. Слідкуйте, щоб термін обприскування тварин розчинами й емульсіями акарицидів не перевищував указаний в інструкціях для цих видів робіт. 6. Для проведення масових ветеринарно-санітарних обробок тварин використовуйте загони з розколами. Під час проведення ветеринарних досліджень, обстежень, лікувальних заходів фіксуйте тварину в спеціальному станку або переносним фіксатором. 7. Спокійних тварин підводьте до ветеринарного лікаря для обстеження на недоуздку або мотузці, яка прив’язана за роги й ділянку носа. При фіксації великої рогатої худоби за роги станьте біля шиї тварини і захопіть роги за кінці. Ліктем ближньої до шиї руки натисніть на шию, а тілом навалюйтеся на плече і лопатку тварини. Якщо фіксації за роги недостатньо, захопіть рукою носогубне дзеркальце. 8. Якщо обстеження або лікувальна процедура тривалі, фіксуйте тварину спеціальними носовими щипцями або прив’яжіть головою до жердини, що укріплена поперек або вертикально до стовпа або дерева. Одночасно можна здавлювати носогубне дзеркальце. 9. Неспокійних тварин або тих, яким роблять операцію, а також лікування бугаїв і ветеринарно-санітарні обробки (ін’єкції, взяття зіскрібків із слизової оболонки препуція, обрізка копитного рогу, видалення рогів, вставка носового кільця й інші болісні процедури) виконуйте у станках з надійною фіксацією (можна за носове кільце ланцюгом з карабіном до стійки) або зробіть повал. 10. Для повалу необхідно не менше трьох осіб (для повалу коней – не менше чотирьох): один тримає тварину за роги і нахиляє її голову вниз, інші тягнуть кінці мотузки назад, при цьому петлі на тулубі стискуються, внаслідок чого тварина підгинає ноги і лягає, у цей момент закидають голову і штовхають її в потрібний бік. Мотузку продовжують натягувати і після того, як тварина лягла. Протягом фіксації голову притискують до землі. Можна використовувати й інші способи повалу. Підходьте до поваленої тварини для огляду, лікування або іншої роботи тільки з боку спини. По закінченні роботи спочатку звільніть від пут ноги, потім голову. 11. Під час виконання невеликих малоболісних операцій (щеплення, взяття крові тощо) фіксацію великої рогатої худоби виконуйте шляхом здавлювання носової перегородки пальцями або спеціальними щипцями. Для цього станьте попереду з боку правого плечового суглобу тварини, візьміть лівою рукою кінець рога, пальцями правої руки захватіть носову перегородку і стисніть її. Бугаїв утримуйте за носове кільце. 12. При груповій ветеринарній обробці свиней фіксацію виконуйте групами у загонах-розколах або у груповому станку, притискуючи тварин дерев’яними щитами до стінки. Свиноматок фіксуйте шляхом накладення мотузяної петлі на верхню щелепу і закріпленням її біля прив’язі. 13. Кнурів під час спилювання або сколювання іклів фіксуйте міцною мотузкою, якою затягніть верхню щелепу і прив’яжіть до кільця або скоби, що закріплені в підлозі чи на стіні. 14. Роботи по розчищенню копит, підковуванню і тавруванню коней здійснюйте у станку для підковування. Якщо немає станка, коня необхідно загнуздати, а голову тримати піднятою. 15. Для фіксації молодих і норовистих коней використовуйте закрутки на верхню губу, фіксуйте тазові кінцівки мотузкою або застосовуйте повал тварини. 16. Для обмеження рухомості коней, великої рогатої худоби під час проведення ветеринарних заходів застосовуйте такі способи: – накладіть на нижню частину гомілки закрутку з м’якої мотузки; – обведіть хвіст навколо однієї тазової кінцівки із внутрішнього боку на зовнішній і утримуйте його рукою; – накладіть вище скакального суглоба петлю з м’якої мотузки і зашморгніть нею обидві кінцівки; – однією рукою фіксуйте голову тварини за носову перегородку, іншою рукою – тулуб, утримуйте тварину за хвіст, підводьте під черево корови дві жердини, складені навхрест, і спирайте їх нижні кінці у підлогу, фіксуйте тварину, стискуючи її тулуб. 17. Передню кінцівку коня, великої рогатої худоби фіксуйте за допомогою закрутки з м’якої мотузки, яку накладіть на передпліччя або підтягніть п’ясток до передпліччя ковзною петлею у вигляді вісімки, згинаючи зап’ястковий суглоб. При огляді пальців, розчищенні копит або ратиць кінцівку трохи підніміть мотузкою (ременем), закріпленою на нижньому кінці п’ястка та перекинутою через холку. 18. Тазову кінцівку великої рогатої худоби під час огляду і обрізуванні ратиць та лікуванні фіксуйте за допомогою жердини і м’якої мотузки. Для цього вище скакального суглоба ковзною петлею закріпіть жердину, за кінці якої два помічники піднімають кінцівку та відводять її назад. При фіксації у станку на дистальний кінець плесна накладіть путо з кільцем. Крізь кільце просмикніть мотузку, кінці якої затягніть крізь кільця стояків фіксаційного станка. Натягуючи кінці мотузок, підніміть кінцівку. 19. При проведенні складних і болісних операцій застосовуйте фіксаційні станки, операційні столи. Коли немає фіксаційних станків, операційних столів для фіксації тварини лежачи, застосовуйте фізичний або медикаментозний повал тварин. 20. Особливо збудливим тваринам для заспокоєння за 15–20 хвилин до початку фіксації введіть нейроплегики. 21. Ректальне дослідження тварин проводьте у станках. Не проводьте обстеження через перегородки у станках, денниках, на прив’язі без додаткової фіксації. 22. При проведенні туберкулінізації застосовуйте безголкові ін’єктори. 23. Під час проведення внутрішньом’язових, внутрішньошкірних, підшкірних ін’єкцій лікарськими препаратами надійно закріпіть голку на канюку шприца. Не допускайте введення голки з наступним приєднанням шприца. 24. Під час проведення хірургічних операцій з використанням ножа, скальпеля розтини робіть у напрямку від себе. 25. Під час набирання гарячої води, агресивних рідин уникайте їх розбризкування. 26. У процесі роботи не захаращуйте проходи й виходи сировиною, тарою, відходами та іншими матеріалами. Утримуйте робоче місце у чистоті. 27. При аварії або відключенні електроенергії відключіть обладнання, припиніть роботу і повідомте керівника робіт.

28. Обслуговуючий персонал забезпечується мийними та дезінфекційними засобами, спеціальним одягом, індивідуальними засобами захисту (респіратори, окуляри, рукавички, спецодяг, спецвзуття), які мають попереджувати інфікування, додатково проводиться роз'яснювальна робота щодо дотримання правил особистої гігієни.

29. Спецодяг та спецвзуття після кожної зміни знезаражують у пароформаліновій камері, разовий одяг спалюють.

30. Особи, що працюють з деззасобами, повинні чітко дотримуватись правил особистої гігієни.

Під час використання препаратів, що подразнюють слизові оболонки очей та органів дихання, працювати дозволяється тільки в протигазах або респіраторах та захисних окулярах, а при контакті з концентрованими розчинами необхідно користуватися гумовими рукавичками.