Позитив

вигода, яку отримують споживачі від великого асортименту продукції, що пропонують фірми, постійно оновлюючи і диференціюючи свою продукцію.

диференціація продукції є також джерелом підвищення прибутковості фірми

Негатив

надмірна диференціація продукції призводить до розбазарювання ресурсів, зниження виробничої ефективності.

переваги розширеної диференціації для споживача зберігаються до певної межі., за якого розумний вибір продукції стає складним

Вплив рекламної діяльності на обсяг виторгу і витрат

Реклама — неособова форма комунікацій, що здійснюється через мережу платних засобів поширення інформації із чітко зазначеним джерелом фінансування.

Мета рекламних заходів:

- формування попиту, стимулювання збуту та продажу товару

- пробудження інтересу до продукції (послуги) тієї чи іншої фірми, роз'яснення її характеристик чи особливостей.

- створювати бажаний імідж товару на цільовому ринку

Незважаючи на те, що реклама вимагає додаткових витрат, вона може сприяти здешевленню продукції для споживача.

- видатки на рекламу змістять криву середніх витрат фірми вгору від АТС₀ до АТС1.

- завдяки рекламі обсяг виробництва може зрости від Q₀ до Q₁.

- виникає ефект масштабу, який забезпечує високу виробничу ефективність.

- середні витрати виробництва обсягу Q₁ (точка в) виявляються нижчими, ніж обсяг Q₀ за відсутності видатків на рекламу (точка а).

- реклама дозволяє компенсувати зростання середніх валових витрат

- споживачі будуть отримувати товар за нижчою ціною, ніж за відсутності рекламної діяльності і видатків на неї

Ефективність монополістичної конкуренції

- стану рівноваги виробника ніколи не буде досягнуто, оскільки ціна завжди більша за MR, то в точці рівноваги вона більша і за МС

- елемент монополізму, який властивий монополістичній конкуренції, завжди спричинює деяке недовикористання ресурсів для виробництва продукції

- монополістична конкуренція не забезпечує оптимального розподілу та використання ресурсів.

- споживачі завжди змушені сплачувати на ринку монополістичної конкуренції за одиницю продукції вищу цін, ніж це могло б бути на конкурентному ринку.

Порівняльна характеристика ринкових структур.

Класифікація ринкових структур

Характерні ознаки	Структури ринку
Досконала конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія	Чиста монополія
Кількість фірм, які виробляють продукт	Дуже велика кількість незалежних фірм	Багато фірм	Декілька фірм	Одна фірма
Тип продукту	Стандартизований; однорідні товари	Диференційова- ний залежно від ринків	Стандартизо-ваний або диференційо-ваний	Унікальний; не має близьких замінників
Умови входження на ринок	Дуже легкі, відсутні перешкоди	Відносно легкі	Обмежені, вимагають великих інвестицій	Блоковані
Контроль над Цінами	Відсутній; ціни визначає ринок	Обмежений	Обмежений взаємною залежністю; значний у разі таємної змови	Значний, інколи повний контроль
Нецінова конкуренція	Відсутня	Наголос на рекламу, торгові знаки, марки	Типова, особливо за диференціації продукту	Реклама зв'язку фірми з громадськими організаціями
Приклади	Сільське господарство; ринок цінних паперів	Роздрібна торгівля, виробництво одягу, взуття	Сталеливарна, автомобільна, побутові електроприлади	Місцеві підприємства комунальних послуг

Запитання для самоперевірки

1. Основні ознаки олігополії.

2. Олігополістична взаємозалежність та еволюція способу дій учасника ринку. Ринкові лідери та аутсайдери.

3. Узагальнення моделей дуополії за Штакельбергом.

4. Модель дуополії Курно та Бертрана як відображення ринкової поведінки початківця.

5. Моделювання поведінки олігополістів за функціями їх реакції на ринкові зміни.

6. Стратегія постійного співвідношення цін.

7. Теорія ігор у моделюванні олігополії.

8. Взаємозалежність олігополістів, цінові війни і схильність до змови.

9. Таємні змови, мовчазні згоди і легальні угоди.

10. Картелі.

11. Нецінова конкуренція.

12. Ефективність олігополії.

13. Ознаки монополістичної конкуренції. Умови вступу до галузі.

14. Спосіб дій монополістичного конкурента.

15. Еластичність попиту монополістичного конкурента..

16. Визначення оптимального обсягу виторгу та цінова політика монополістичного конкурента.

17. Умова досягнення І підтримання беззбитковості в довгостроковому періоді.

18. Сутність та передумови розвитку нецінової конкуренції.

19. Поглиблення диференціації продукту: позитивні наслідки та загрози.

20. Вплив рекламної діяльності на обсяг виторгу і витрат.

21. Суспільна ціна монополістичної конкуренції.

22. Порівняльна характеристика ринкових структур.

Тема 12. Ринок факторів виробництва

1. Похідний попит. Взаємозв'язок ринків продуктів та факторів виробництва

Попит на продукт і попит на фактори виробництва

ОСНОВНА ВІДМІННІСТЬ РИНКІВ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА ВІД РИНКІВ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

- на ринку товарів і послуг фірми є продавцями, а споживачі — покупцями готової продукції

- на ринку факторів виробництва фірми є покупцями, а домашні господарства разом з іншими фірмами — продавцями виробничих ресурсів

- первинні фактори виробництва (праця, капітал, земля) пропонуються домогосподарствами та іншими суб’єктами ринку, а попит на них утворюється підприємствами.

- підприємство, виявляючи попит на фактори виробництва, прагне максимізувати корисність від їх використання, що виявлятиметься у прирості прибутку.

Така цільова функція реалізується на ринку благ і тому попит на ресурси є похідним попитом, залежним від попиту на кінцевий продукт підприємства.

Споживання факторів виробництва: цілі та обмеження.

За визначення додаткового обсягу споживання кожного з факторів виробництва потрібно зіставляти їх результативність і витрати на придбання

Додаткову кількістьвиробленого продукту в результаті використання додаткової одиниці додаткового фактора називають виторгом від граничного продукту

MRP_L = (MP_L) (MR),

За умов досконалої конкуренції, оскільки ціна продукту дорівнює граничному виторгу,

MRP_L = (MP_L) P,

Зміна витрат, викликана залученням додаткової одиниці фактора виробництва, називається граничними факторними витратами.

MRC_L = (MP_L) (MC),

де MRC_L — граничні факторні витрати, грош. од.; МС — граничні витрати виробництва продукту із залученням додаткової одиниці і -го фактора, грош. од.

На досконало конкурентному ринку умовою максимізації прибутку товаровиробником є залучення такої кількості фактора виробництва, за якої виконується рівність

MRC_L = MRP_L.

У такому випадку умовою максимізації прибутку виробника стає виконання рівності

P_L = MRP_L.

Правило найменших витрат для вибору факторів виробництва: прибутки максимізуються у тому випадку, коли граничний продукт на грошову одиницю витрат фактора виробництва зрівнюється для кожного фактора:

MP_L / P_L = MP_K / P_K =... = MP_N / P_N;

MRP_L / P_L = MRP_K / P_K =... = MRP_N / P_N.

2. Попит на працю за умови досконало конкурентного ринку ресурсів

Праця як фактор виробництва, її мобільність

Праця — це один з факторів виробництва, власниками якого є працівники, а саме — фізичні й розумові здібності людей, які можуть бути використані у виробництві благ

ХАРАКТЕРИСТИКА КОНКУРЕНТНОГО РИНКУ ПРАЦІ:

1. Значна кількість фірм, що конкурують між собою за придбання трудових послуг.

2. Велика кількість працівників однакової кваліфікації, що пропонують свої послуги незалежно один від одного.

3. Ні окрема фірма, ні окремий працівник не можуть впливати на ринкові

ставки заробітної плати.

4. Абсолютна мобільність праці – здатність робітників необмежено переміщувати послуги своєї праці від однієї фірми до іншої в межах національної економіки і незалежно від спеціалізації ринків праці. (є аналогом умови вільного входження та виходу фірми на ринок)

Мобільність праці

це бажання та здатність праці переміщатися до інших видів зайнятості. Географічна мобільність залежить від

* Витрати на переїзд до нового місця роботи;

* Громадські та сімейні узи;

* Умови проживання в новому районі;

* Рівень життя в новому районі;

* Інформація про нове місце працевлаштування;

Ситуаційна мобільність залежить

* Рівень кваліфікації і здатність виконувати інший вид роботи;

* Умови праці на новому місці;

* Знайомство з новим видом зайнятості;

* Страх невідомого.

Граничний виграш виробника від найму праці

Окрема фірма, вирішуючи питання про те, яка кількість робочих їй слід наймати, має визначити ціну попиту на працю (тобто рівень заробітної плати).

Ціна попиту на будь-який чинник виробництва залежить від його граничної продуктивності, або - до продуктивності праці.

Гранична продуктивність праці - це збільшення обсягу продукції, що випускається продукції, викликане використанням додаткової одиниці праці, при умові, що інші фактори виробництва є незмінними.

Обчислюється, виходячи з граничного продукту праці (МРL). Під останнім розуміється приріст продукції,виробленої в результаті найму ще однієї додаткової одиниці праці.

Вартісне вираз граничного продукту праці називають граничним продуктом праці в грошовому вираженні (МRР).

Обґрунтування рішення про найм.

умовах досконалої конкуренції окрема фірма буде наймати робочих до тих пір, поки граничний продукт їхньої праці в грошовому виразі не стане рівним граничним витратам на оплату їхньої праці.

Формування індивідуального, галузевого та ринкового попиту на працю.

Індивідуальний попит—це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми), залежить

• попиту на продукцію фірми,

• стану виробництва, зокрема, особливостей технологічного процесу, розмірів і ефективності капіталу

• якості праці, що визначається рівнем освіти, професійністю, продуктивністю працівника;

• фонду заробітної плати,

Галузевий попит— це сума величини попиту на працю окремих фірм у галузі за кожного можливого рівня ціни

• якщо всі фірми в галузі придбають більше послуг праці, то збільшиться пропозиція благ

• відбудеться зниження їх ціни, що, спричинить зміщення кривих доходу від граничного продукту ресурсу у кожної фірми в даній галузі вниз.

• зниження заробітної плати при інших рівних умовах буде стимулювати фірми найняти більше працівників.

Ринковий попит— це сума обсягів попиту на працю з боку всіх галузей при кожному з можливих рівнів ціни

ФАКТОРИ ПОПИТУ НА ПРАЦЮ:

- ринковий попит на кінцеву продукцію;

- технологія виробництва й продуктивність праці;

- рівень цін;

- рівень податків

- економічна кон'юнктура в країні

- структури економіки, сукупності галузей і підприємств.

Еластичність ринкового попиту на працю

визначається зміною обсягу попиту на працю у відсотках у результаті збільшення ставки заробітної плати на один відсоток

EDW =% Qd /% W, де

% Qd - зміна попиту на працю у відсотках, W - зміна ставки заробітної плати у відсотках

Зміна еластичності попиту на працю визначають чотири закони виробничого попиту Маршалла – Хікса

при інших рівних умовах пряма еластичність попиту на певний вид праці по заробітній платі тим вище, ніж:

1) вище еластичність попиту за ціною на вироблений фірмою продукт;

2) легше замінити даний вид праці іншими факторами виробництва;

3) вище еластичність пропозиції інших факторів виробництва;

4) велику частку витрати на даний вид праці становлять в загальних витратах виробництва.

3. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку

Пропозиція праці — це співвідношення між ставкою заробітної плати й обсягом праці, що власник бажає й може запропонувати на ринку роботодавцеві

Крива пропозиції праці для окремої фірми на конкурентному ринку — показує, яку ціну фірма повинна заплатити за бажану кількість праці і є абсолютно еластичною

Еластичність пропозиції праці

показує відносну зміну пропозиції праці під впливом зміни ставки заробітної плати на 1%:

ESW = (ΔQ / Qs) / (ΔW / W)

де ΔQ / Qs - відносна зміна пропозиції праці; ΔW/W- відносна зміна ставки заробітної плати.

або ESW =% Qs /% W%

де Qs - зміна пропозиції праці у відсотках, W - зміна ставки заробітної плати у відсотках.

залежить від наступних факторів:

1. Складність і витрати зміни зайнятості

2. Фактор часу.

3. Мобільність

4. Діяльність профспілок

5.Державне регулювання на ринку праці

Обґрунтування вибору робітника щодо праці і відпочинку

- метою робітника є максимізація сукупної корисності.

- робітник повинен прийняти індивідуальне рішення: яку частку бюджету часу витрачати на дозвілля, а яку – на працю.

- основним фактором, що впливає на вибір робітника, є годинна ставка заробітної плати.

- підвищення ставки заробітної плати за низького її початкового рівня спонукає робітника працювати більше за рахунок скорочення часу дозвілля (ефект заміни дозвілля працею).

- високий рівень годинної ставки зарплати дає можливість споживати більше за тих самих, або навіть менших затрат робочого часу (ефекту доходу).

- чим вищим є рівень зарплати, тим більшим стає ефект доходу.

- одночасна дія обох ефектів спричиняє дві відповідні конфігурації кривої індивідуального пропонування праці: коли переважає ефект заміни (а), коли починає переважати ефект доходу (б).

Ринкова пропозиція послуг праці.

Ринкова пропозиція трудових послуг є сумою обсягів пропозиції послуг праці усіх робітників при кожній можливій ціні даних послуг.

Основні чинники ринкової пропозиції робочої сили:

– загальна кількість працездатного населення та умови праці в інших галузях, де можуть використовуватися ті самі працівники.

– рівень заробітної праці;

– рівень народжуваності, смертності, міграції;

– система оподаткування;

– сила профспілок;

– соціальна спрямованість суспільства;

– рівень культури та релігії;

– альтернативна вартість найманої праці.

Рівновага на ринку праці

Ринкова рівновага на ринку праці — це стан, у якому встановлюється рівноважна ставка заробітної плати (W) і рівноважний (оптимальний) рівень зайнятості (L) в економіці; визначається точкою перетину кривих ринкового попиту і пропонування праці

У стані рівноваги заробітна плата робітників завжди стає рівною цінності граничного продукту: Dl = Sl = MRPl = Wl

4. Ринок праці з недосконалою конкуренцією

Попит монополії на працю та монопольна рівновага.

крива попиту на працю для монополії D'L розташована нижче і вона менш еластична, ніж крива попиту на працю DL для конкурентного ринку продукту фірми.

монополіст на ринку продукту стикається з горизонтальною кривою пропозиції праці.

У результаті рівень зайнятості L' для монополії менше, ніж зайнятість L0 для фірми, що не володіє монопольною владою на ринку продукту.

Монопсонічний та олігопсонічний ринки, їх особливості

Монопсонія на ринку праці — це ситуація, коли певна фірма є єдиним наймачем робочої сили в межах окремої території

Олігопсонія на ринку праці — це ситуація, коли кілька великих фірм наймають більшу частину певного виду праці в межах окремої території

Влада монопсонії або олігопсонії — це здатність єдиного або кількох крупних покупців здійснювати вплив на ціни тих ресурсів, які вони купують

Монопсоністи та олігопсоністи

- визначають кількість робітників за правилом: MRP_L = ME_L (т. А), де MRP_{L- попит на працю} ME_{L- гранична вартість праці}

- ставку заробітної плати — за кривою пропонування праці S_L,

- занижують як зайнятість робочої сили так і рівень доходу найнятих робітників

Контроль профспілок над пропозицією робочої сили, рівнем заробітної плати та продуктивністю праці.

Профспілка — об'єднання робітників певної кваліфікації, які виконують функцію захисту інтересів робітників від диктату фірм

Діяльність спрямована на вирішення проблем

Збільшення зайнятості

Підвищення заробітної плати

МЕТОДИ ВПЛИВУ:

1. Сприяння зростанню попиту на продукцію, допомагаючи фірмам у проведенні рекламної компанії, або використовуючи політичне лобі-ювання одержати вигідний контракт.

2. Підвищення продуктивності праці з метою розширення попиту на продукцію та підвищення ставок заробітної плати.

3. Підвищення цін ресурсів-замінників, щоб фірмам було не вигідно їх застосовувати, заміщуючи членів профспілок іншими ресурсами.

4. Скорочення пропонування праці в економіці в цілому, шляхом підтримки законодавства щодо обмеження імміграції, застосування дитячої праці, ліцензування професій.

5. Прямий тиск на наймачів шляхом погроз або організації страйку

Тактика профспілок

Замкнутий трейд-юніонізм

Застосовується, коли профспілки можуть безпосередньо впливати на кількість трудових послуг певної кваліфікаційної групи.

При цьому входження до цієї групи жорстко контролюється її членами

Відкритий трейд-юніонізм

Застосовується, коли профспілки не можуть безпосередньо впливати на кількість трудових послуг певної кваліфікаційної групи.

При цьому через укладання галузевих тарифних угод встановлюється мінімальний рівень заробітної плати, який відсікає пропозицію трудових послуг, вартість яких нижча від цього рівня

Двостороння (двобічна) монополія та визначення реального рівня заробітної плати.

виникає, коли профспілка як продавець праці стикається з покупцем – монопсоністом

монопсоніст приймає рішення згідно правила ,

профспілка – подібно до простої монополії на ринку товарів: кількість робітників відповідає точці перетину і , а ставка зарплати визначається за кривою попиту на працю.

сторона, яка має більшу силу і ефективнішу стратегію, може добитись ставки, ближчої до тієї, яку запропонувала вона.

якщо сторони мають приблизно рівну економічну силу, результат буде проміжним

5. Капітал як фактор виробництва

Капітал як ресурс тривалого використання; форми капіталу.

- один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому складається з раніше виробленого продукту

- економічні блага у фінансовій, фізичній та інтелектуальній формах:

здатні приносити доход,

впроваджені власниками у відтворювальний процес як фактори виробництва та інвестиційні ресурси

має просторові, часові та вартісні характеристики,

пов'язані з факторами ризику і ліквідності, та є об'єктом суспільних відносин та управління

ФОРМИ КАПІТАЛУ:

1)фізичний, виробничий або технічний капітал (сукупність матеріальних засобів виробництва, які збільшують продуктивність людської праці: станки, комп'ютери тощо);

2) фінансовий, або грошовий (отриманий в результаті торгових, або банківських операцій);

3) людський капітал (фізична чи розумова діяльність людини, її знання,)

4) інтелектуальний капітал (об'єкти інтелектуальної власності, інноваційні розробки, які дозволяють розвиватися та збільшувати доход в умовах науково-технічного прогресу)

Рух капіталу та капітальні фонди

Рух капіталу здійснюється за допомогою кругообороту

Кругооборот капіталу – це рух капіталу, що охоплює три стадії, його послідовне перетворення з однієї форми в іншу і повернення до вихідної форми.

Перша стадія Г – Т здійснюється в сфері обігу: грошовий капітал перетворюється в елементи виробничого капіталу:

Друга стадія -... В... Т виробничий капітал переходить у форму товарного капіталу.

Третя стадія Т – Г реалізація товарного капіталу в сфері обігу і повернення до вихідної грошової форми капіталу, що є більшою на додаткову вартість

Капітальні фонди

Капітал сам по собі, представляється у вигляді фондів. Фонди - це величина капіталу в даний момент часу.

Сукупний фізичний капітал у певний момент часу представляють виробничі фонди, які поповнюються в результаті інвестицій. їх поділяють на: основні та оборотні фонди

Основні фонди - це засоби праці, що беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і поступово, в міру зношування переносять свою вартість на вироблювану продукцію

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму.

6. Попит і пропозиція капіталу. Вибір у часі

- суб'єктом попиту на капітал виступає бізнес.

- реально інвестиційний попит може існувати у формі певної суми грошей,

- мета: купівля виробничих фондів, а не товарів народного споживання. Попит на капітал

- суб'єктами пропозиції капіталу є домашні господарства.

- мають можливість пропонувати тимчасово вільні кошти як позику для придбання капітальних благ

- суб'єкти, що пропонують капітал, відмовляються від альтернативних варіантів використання капіталу

Пропозиція капіталу

Теорія міжчасового вибору

кожен економічний суб’єкт, приймаючи рішення щодо використання грошових коштів у довгостроковому періоді, змушений пожертвувати поточним споживанням заради виграшу в майбутньому.

Міжчасовий вибір домогосподарств

Модель можливого міжчасового вибору

- враховує обмеження домогосподарства, яке утворюють доход та ставка проценту , і описується рівняннямміжчасової бюджетної лінії: .

- кожна точка на бюджетній лінії визначає можливу комбінацію рівнів споживання у поточному і майбутніх періодах залежно від поточного доходу домогосподарства і ставки проценту

- оптимальний вибір досягається в точці дотику міжчасової бюджетної лінії та кривої байдужості

- майбутня цінність однієї заощадженої гривні згідно уподобань індивіда , збігається з майбутньою ринковою цінністю заощадженої гривні за існуючої процентної ставки.

- у точці оптимального міжчасового вибору максимізується сукупна корисність споживання поточного і майбутнього періодів.

Уподобання в часі

Часові переваги — схильність індивіда віддавати перевагу реальному благу тепер, ніж відкладати його одержання на майбутнє

Гранична норма часової переваги або заміни у часі показує, заради скількох додаткових одиниць майбутнього споживання домогосподарство погодиться відмовиться від одиниці поточного споживання

7. Вступ до аналізу інвестиційних рішень

Поняття дисконтованої величини

Поточна, або дисконтована, вартість довгострокового активу обчислюється так: скільки потрібно вкласти грошей сьогодні за наявної процентної ставки, щоб отримати майбутній дохід від цього активу.

- Для безстрокового (довічного) володіння активом, що приносить N грош. од. доходу кожного року від цього моменту аж до вічності, поточна вартість землі PV обчислюватиметься за формулою

PV = N / i,

де і — ринкова процентна ставка, %.

- поточна вартість будь-якого активу, що приносить дохід, який з часом змінюється, обчислюється як дисконтована вартість кожної частини потоку доходів. Це виражається сумою окремих складових поточної вартості за формулою PV = N ₁/(1 + i) + N ₂/(1 + i)² + N ₃/(1 + i)³ +... + N_n /(1 + i) ⁿ,

де N ₁, N ₂, N ₃,..., N_n — щорічний дохід, грош. од.;

1, 2, 3,..., n — роки, протягом яких очікуються відповідні суми доходів.

- Якщо сума майбутнього доходу FV через n років відома, величина коштів, які потрібно вкласти сьогодні, розраховується за формулою

PV = FV_n / (1 + i) ⁿ.

і є ставкою дисконту, величина якої може бути прийнята як процентна банківська ставка.

У випадку використання позичкових коштів потрібно порівнювати внутрішню норму окупності r і процентну ставку і.

8. Види процентних ставок. Реальна та номінальна процентні ставки.

Рівень дохідності, прибуток на капітал

Власники фінансових активів чи заощаджень сподіваються отримати деякий дохід.

Його рівень характеризує процентна ставка (або дохід від різних фінансових активів, або щорічний дохід від вкладених коштів).

Номінальна ставка показує, на яку величину сума, що її позичальник повертає кредитору, перевищує величину отриманого кредиту.

Реальна ставка виражається в грошових одиницях постійної споживчої спроможності і визначається як номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції.

Рівень дохідності, прибуток на капітал

Підприємства, інвестують тоді, коли доходи на інвестиції вищі від ринкової процентної ставки.

Прибутки фірми, представлені у вигляді відсотка на вкладений капітал

Коефіцієнт - прибуток на капітал характеризує ефективність використання підприємством власного капіталу: Чистий прибуток / Власний капітал

Рентабельність капіталу = Чистий прибуток / Власний капітал на початок періоду + Власний капітал на кінець періоду

Прибутковість капіталу дозволяє зіставити результати діяльності фірм однієї галузі

Інвестор може також зробити порівняння різних галузей промисловості.

Рівновага на ринку капіталу

В конкурентних умовах рівновага досягається тоді, коли конкуренція серед підприємств збиває дохід на інвестиції до рівня ринкової ставки процента.

Попит на капітал є похідним і виводиться з граничної продуктив­ності капіталу.

Крива попиту D має низхідний характер.

Інвестиції у попередньому періоді створили деяку величину капіталу, показану вертикальною лінією пропозиції S.

У точці Е, де перетинаються лінії попиту і пропозиції, величина капіталу відповідає потребам підприємств.

. Визначення ставки процента і доходу у

короткостроковому періоді

у довгостроковому періоді нагромадження капіталу продовжується, тому лінія пропозиції є не вертикальною, а висхідною.

тривала рівновага у точці Е ^* спостерігається тоді, коли величина фінансових активів, відповідає величині капіталу, яку підприємства хочуть мати за даної процентної ставки.

Рівновага на ринку капіталу у довгостроковому періоді

9. Ринок землі.

Особливості землі як фактора виробництва..

як і капітал, є фактором виробництва довгострокового використання.

особливістю є те, що вона обмежена, тобто пропозиція землі є відносно стабільною.

сукупна пропозиція землі не може бути змінена внаслідок індивідуальних рішень

крива пропозиції S землі є вертикальною лінією