Пояснення

Монополія має спадну криву попиту, тому змушена з кожною додатковою одиницею продажу зменшувати ціну на весь обсяг продукції.

Якщо монополіст підніме ціну, то він втратить частину покупців, відповідно, обсяги продажу зменшаться.

З іншого боку, встановивши певний рівень виробництва, монополіст одночасно обирає ціну.

Монополія завжди обирає обсяги виробництва на еластичному відрізку кривої попиту, де сукупний виторг зростає.

Максимізація прибутку монополістом

Монополіст максимізує прибуток, випускаючи таку кількість продукції, за якої граничний виторг дорівнює граничним витратам (MR = MC).

Ціна, визначається висотою кривої попиту в точці випуску, що дає максимум прибутку. Така ціна завжди вища за граничні витрати, тобто Р > МС

Еластичність попиту дозволяє обчислити ціну продукції Р за формулою

.

Якщо фірма вирішить виробляти, то вона максимізуватиме прибуток на обсязі , для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам

Монопольна ціна відповідає точці на кривій попиту.

Цінова диференціація та дискримінація

Основна мета цінової стратегії монополіста — захоплення як найбільшої частини споживчого надлишку і перетворення його у монопольний прибуток.

Цінова дискримінація — це практика встановлення різних цін на різні одиниці товару, які не відрізняються різницею у витратах

Економічні умови здійснення цінової дискримінації:

· продавець повністю контролює виробництво та ціноутворення товару на всіх сегментах ринку;

· продавець здатний відокремлювати різні та стійкі групи покуп­ців з різною еластичністю попиту;

· покупці не мають бажання та умов перепродавати придбану продукцію іншим покупцям.

і

Основні види цінової дискримінації

Вид дискримінації	Класифікаційна ознака	Приклади
Просторова	Територіальна диференціація покупців	Демпінгові ціни Цінові пояси та зони Ціни офшорних зон Сільські та міські ціни і тарифи
Часова	Час придбання товарів або послуг	Денні та нічні ціни Сезонні ціни
Товарна	Мета придбання товарів або послуг	Тарифи на виробниче або споживче використання енергії
Обсяг придбання	Оптові та роздрібні ціни і тарифи
Якість товарів	Надбавки та знижки за якість, сортність тощо
Торговельна марка	Ціни на продукцію всесвітньовідомих і невідомих фірм
Персональна	Рівень доходів покупців	Магазини для бідних і багатих покупців
Статус покупця	Знижка для постійних покупців Знижка для першого покупця (почин) Ціни для співробітників фірми
Соціальний статус покупця	Ціни для дітей, студентів, дорослих тощо

Рівновага фірми-монополіста в довгостроковому періоді.

Монополіст виробляє продукцію лише тоді, коли окупає всі сукупні витрати.

Монополія обирає найбільш прибуткові масштаби виробництва для свого перспективного розвитку.

Короткострокова рівновага монополії може встановлюватись у точках і .

Кращим варіантом розвитку буде стан рівноваги , який одночасно є довгостроковою рівновагою, оскільки в точці а перетинаються криві граничного виторгу і граничних витрат коротко – і довгострокового періоду:

.

Рівноважна ціна і в довгостроковому періоді перевищує довгострокові середні і граничні витрати: .

Досягнення та утримання ринкової влади.

Монопольна влада – здатність впливати на ринкову ціну – реалізується на основі цінової стратегії монополії.

Один з принципів монополістичного ціноутворення – „витрати плюс” – передбачає встановлення ціни на рівні граничних витрат з деякою надбавкою.

Величина надбавки пов’язана з еластичністю попиту. Її обчислюють на основі правила MR=MC з врахуванням показника еластичності.

Показник „відносної націнки” слугує для вимірювання монопольної влади і називається індексом Лернера : . Формула не використовується у випадку, коли E_d= -1.

Джерела ринкової влади

обставини, які дозволяють монополісту обмежувати конкуренцію.

1. "Ринкова частка" (ступінь концентрації)

2. Існування бар'єрів вступу на ринок.

- капіталовкладення, які пов'язані з ефектом масштабу, диференціацією продукції, витратами на рекламу маркетингові дослідження, патенти тощо

- законодавчі або регулятивні бар'єри

3. Особливості функціонування реальних монополізованих ринків

Аналіз поведінки реальних монополій.

Ринки природних монополій та суміжні ринки

коли попит на товар чи послугу найкраще задовольняють одна або кілька компаній, а конкуренція є неможливою або небажаною

ліквідація цих компаній або розукрупнення економічно недоцільні.

Ринки природних монополій та суміжні ринки є найчисленнішою групою монополізованих ринків в Україні.

майже 40 відсотків монополізованих товарних ринків відноситься до комунальних послуг: централізоване водопостачання і водовідведення, теплопостачання тощо)

ринки комунальних послуг, що не належать до сфери природних монополій ринки з експлуатації і поточного ремонту житлового фонду, технічного обслуговування та ремонту приладів обліку води, газу, тепла, електроенергії та ін..

регіональні ринки послуг, пов’язаних із здійсненням функцій держави та самоуправління: оформлення та реєстрація документів на право власності на нерухоме майно, аналіз і підготовка висновків та інших документів для оформлення дозволів, ліцензій.

потенційно конкурентних ринки, демонополізацію яких з різних причин не завершено: хліба і хлібобулочних виробів, борошна, нафтопродуктів у деяких регіонах.

збереження неринкових організаційних структур та розподільних систем: ремонт та утримання доріг загального користування.

Монополізовані ринки в Україні.

за Законом України “Про природні монополії” відносять підприємства, що працюють у таких сферах:

1) транспортування нафти і нафтопродутів трубопроводами;

2) транспортування природного газу і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;

3) транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;

4) передача і розподіл електроенергії;

5) користування залізницями та об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;

6) управління повітряним рухом;

7) зв’язок загального користування;

8) централізоване водопостачання і водовідведення;

9) централізоване постачання теплової енергії;

10) спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів.

Економічні наслідки монополізації галузі

якщо конкурентна галузь монополізується, то рівновага фірми – монополіста відповідає точці , монопольна ціна – , а обсяг – .

за умов монополії ціна товару вища, а обсяги його виробництва менші, ніж за умов досконалої конкуренції

монополія веде до суспільних втрат. Оскільки для оптимального обсягу випуску монополії завжди , монополія не досягає виробничої ефективності,

оскільки , не досягається ефективність розподілу ресурсів.

суспільні втрати від монопольної влади визначають, порівнюючи величини споживчого та виробничого надлишків в умовах конкурентної рівноваги

Порівняльна оцінка конкурентного та монопольного ринків

1. Порівняно з конкурентним виробником, монополіст вважає за доцільне призначати вищі ціни і продавати менший обсяг продукції. Тому:

• суспільство перевитрачає певну кількість ресурсів,

• споживачі змушені сплачувати «монопольний податок»,— економічний прибуток монополіста

2. Монополіст ухиляється від надмірного ризику за рахунок збільшення витрат

3. Не відчуваючи ризику з боку конкурента, припиняє пошук нових технологій;

4. Монополіст несе додаткові витрати (придбання патентів, ліцензій, підкуп чиновників, тиск на постачальників ресурсів).

5. Монополія суперечливо впливає на науково-технічний прогрес:

• масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на науку та розробку нових технологій;

• однак у монополіях немає постійних стимулів до НТП.

6. Має можливість проводити цінову дискримінацію.

Потреба державного регулювання монополії

1) створення рівних умов для здійснення підприємницької діяльності усіма учасниками конкурентних відносин;

2) протидія усім видам протизаконних угод, що послаблюють конкуренцію

3) визначення і дослідження конкретних монополій та галузевих олігополій і попередження зловживання їхнім домінантним становищем;

4) попередження і припинення дискримінації господарчих суб’єктів з боку органів державної влади і місцевого самоврядування.

Антимонопольна політика.

сукупність заходів держави, яке регулює діяльність вже існуючих монополій, а також прийняття законів, які б не допускали анти конкурентних дій, а також передбачали відповідальність за недобросовісну конкуренцію.

Дві основні форми боротьби з монополіями:

· попередження створення монополій;

· обмеження використання монопольної влади.

Для проведення антимонопольної політики держава створює антимонопольні служби, основною задачею яких є контроль монополістичних тенденцій

Запитання для самоперевірки

1. Ознаки «чистої монополії».

2. Економічні, адміністративні та правові бар'єри вступу до монопольного ринку.

3. Монополія І монопольна влада.

4. Різновиди монополій. Діагностування монопольної влади.

5. Монополістичний спосіб дій.

.6.Крива попиту монополіста.

7. Вибір монополістом ціни й обсягу виробництва.

8. Вплив на поведінку монополіста цінової еластичності попиту.

9. Пропозиція монополіста та особливості її формування.

10. Визначення монопольної ціни.

11. Цінова диференціація та дискримінація.

12. Рівновага фірми-монополіста в довгостроковому періоді.

13. Досягнення та утримання ринкової влади.

14. Аналіз поведінки реальних монополій.

15. Економічні наслідки монополізації галузі.

16. Порівняльна оцінка конкурентного та монопольного ринків.

17. Потреба державного регулювання монополії, антимонопольна політика.

Тема 11. Олігополія та монополістична конкуренція

1. Основні ознаки олігополії

- переважаюча форма ринкової структури.

- до олігополістичних галузей належать автомобільна, сталеплавильна, нафтохімічна, електротехнічна та комп'ютерна індустрії.

- це галузь, в якій більша частина продажу здійснюється кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ціну власними діями.

характерні риси:

· нечисленність фірм в галузі;

· однорідна або диференційована продукція;

· всезагальна взаємозалежність фірм;

· значний контроль над ціною;

· значні перешкоди входження в галузь

Нечисленність підприємств в олігополістичних галузях

- „жорстка олігополія”, коли 2-3 фірми панують на всьому ринку,

- „розмита”, за якої 70-80% ринку поділяють 6-7 фірм.

- формально до олігополістичних зазвичай відносять ті галузі, де чотири найбільші фірми виробляють більше половини всієї продукції.

- великі фірми мають значні переваги над дрібними.

- нечисленність конкурентів породжує елемент загальної взаємозалежності фірм.

Загальна взаємозалежність олігополістів

- рішення одного впливає на поведінку всіх інших

- кожному треба передбачити реакцію суперників.

- реакція на дії олігополістів може бути неоднозначною.

- не існує загальної універсальної теорії олігополії

Однорідність або диференційованість продукту

немає чітко визначеного виду продукції.

може виготовлятись:

- однорідна, стандартизована продукція (наприклад, сталь, мідь, цемент, цегла),

- диференційована (наприклад, автомобілі, мийні засоби, тютюнові та горілчані вироби, побутові електроприлади)

Високі бар'єри для вступу в галузь

- Основним бар’єром входження слугує ефект масштабу.

- Особливою причиною існування олігополії є ефект злиття: прагнення досягти більшого ефекту масштабу, зміцнити свою ринкову владу, усунути конкурента, здобути переваги „великого покупця” на ринку ресурсів, тощо.