 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Поняття учбової мотивації
|
|
Мотивація - це спонуки або так звані психічні явища, що стали спонукою до виконання // > або іншої дії, вчинку, які визначають активно^! | особи і її спрямованість на досягнення запланованого результату.
Мотиваційна поведінка - це результат дії двох чинників: особового і ситуаційного.
Особовий чинник - це потреби, мотиви, установки, цінності. Ситуаційний - зовнішні оточуючі людину умови, такі, як поведінка інших людей, оцінки і реакції оточуючих.
Мотив - усвідомлена потреба, зухвала активність людини і визначаюча її спрямованість.
Стимул - суб'єктивно сприймана спонукальна причина (звичайно зовнішня дія), що викликає направлену активність людини. В деяких випадках стимул може стати мотивом, для чого він повинен бути усвідомлений «перероблений» особою і відображений в її свідомості. В цьому випадку можна говорити про мотивування або мотивовану поведінку особи.
Мотивування - пояснення людиною причин своїх дій з посиланням на обставини, що спонукали його до вибору даної дії. Мотивування може виступати як одна з форм усвідомлення людиною дійсних мотивів його поведінки.
В сучасній педагогічній і психологічній літературі виділяється два типи мотивації - зовнішня і внутрішня.
Зовнішня мотивація заснована на заохоченнях, покараннях і інших видах стимуляції, які або направляють, або гальмують поведінку людини. При зовнішній мотивації чинники, регулюючі поведінку, не залежать від внутрішнього «я» особі.
В основі внутрішньої мотивації знаходяться чинники, витікаючі з самого внутрішнього усвідомлення особою своєї поведінки, вони не залежать від заохочень, окрім власної активності. «Люди залучаються до діяльності ради неї самої а не для досягнення яких-небудь зовнішніх нагород. Така діяльність є самоціллю, а не засобом для досягнення іншої мети»
[9].
Внутрішня і зовнішня мотивації по-різному впливають на результативність навчання.
Діяльність, обумовлена внутрішньою мотивацією, може продовжуватися достатньо довго, оскільки вона не залежить від зовнішніх чинників впливу, тоді як діяльність, обумовлена зовнішнім мотивом припиняється при припиненні дії зовнішніх чинників.
Внутрішня мотивація сприяє отриманню задоволення від роботи, викликає інтерес, радісне збудження, підвищує самоповагу особи.
Зовнішня мотивація в процесі діяльності викликає хвилювання, емоційну напруженість, а іноді і бажання протидіяти (а що може відбутися, якщо я не вивчу урок?). Емоційна напруженість дезорганізовуватиме заняття приводить до зниження уваги, ослабленню контролю за помилками погіршенню оперативної пам'яті і зниженню загальної працездатності.
Внутрішня мотивація особи зумовлює вибір більш важких завдань, в порівнянні із зовнішньою мотивацією поведінки і діяльності осіб, які вважають за краще робити тільки те, що встановлено для отримання нагороди. Внутрішня мотивація позитивно впливає на особу, її когнітивні особливості, полегшує виконання дій, що вимагають евристичного рішення.
Внутрішня мотивація сприяє в результаті більш легкому засвоєнню теоретичного матеріалу, успішності і ефективності навчання, підвищує пошану і самоповагу особи.
Зовнішня мотивація зменшує швидкість рішення евристичних задач, але при цьому позитивно впливає на виконання завдань, що вимагають алгоритмічного методу рішення. При цьому повчальним віддають перевагу більш легкі задачі для того щоб отримати позитивну оцінку (і лише).
Разом з тим з педагогічної теорії і досвіду відомо, що більш легкі задачі ведуть до перевтоми, оскільки швидко стають скучними.
Рішення складніших задач сприяє зростанню ефективності учбового процесу. Це пояснюється взаємозв'язком вірогідності успіху і збудження. JW. Aktinson висунув наступну гіпотезу: чим вище вірогідність успіху, тим менше збудження. Це виглядає таким чином: якщо шанс витримати іспит складає 10%, то збудження рівно 90%. Такий іспит надзвичайно складений,
але це усилює бажання здати його. В іншому випадку, якщо шанс витримати іспит 80% він є легким і не викликає ніякого збудження. Дуже проста діяльність невикликає внутрішній мотивації, оскільки не дозволяє реалізувати майстерність і не надає можливість відчути себе компетентним.
Описані ситуації є діаметрально протилежними. В ідеальному випадку вірогідність успіху повинна бути 50%, тоді мотивація буде найбільшою.
Порівняння впливу зовнішньої і внутрішньої мотивації на характеристику учбової діяльності представлено в табл. 3.1.
З порівняння видно, що внутрішня мотивація є більш ефективною для формування пізнавальних процесів в учбовій діяльності.
Способи формування внутрішньої мотивації зводяться до таких основних етапів:
· оцінка рівня підготовки навчаних по заданій темі і приведення відповідно до цього ступені складності матеріалу, що надається;
· надання навчаним вільного вибору завдань і виду діяльності, що забезпечить індивідуалізацію учбової діяльності і приведе до появи інтересу;
· визначення оптимальної складності завдань для кожного, що забезпечить у них «переживання успіху»;
· збудження уваги вчаться при пред'явленні учбового матеріалу шляхом нестандартності і новизни, використовування різних технічних засобів, збудження цікавості.
Таблица 3.1 Взаємозв'язок мотивації з характером навчальної діяльності
| Показники навчальної діяльності | Мотивація | |
| Зовнішня | Внутрішня | |
| Тенденція до продовження навчальної діяльності | Припиняється при зникненні зовнішніх стимулів | Триває досить довго |
| Креативность | Викликає напруженість, сковує творчість | Сприяє одержанню задоволення від роботи, викликає інтерес, радісне порушення, підвищує самоповага особистості |
| Складність завдань | Щонавчаються предпочитают більше прості завдання, що приводить до втрати інтересу й активності в навчальній діяльності | Предпочитают більше важкі завдання, що полегшує виконання дій, що вимагають евристичного підходу |
| Характер виконуваних дій | Полегшує виконання дій, що вимагають алгоритмічного підходу, але погіршує якість рішення евристичних завдань, сповільнює творчу активність | Сковує виконання алгоритмічних завдань, але сприяє евристичному підходу до рішень завдань, прискорює ріст творчого мислення |
| Ефективність засвоєння навчального матеріалу | Поверхневе оволодіння навчальним матеріалом | Більше високий рівень освоєння теоретичного матеріалу |
| Тип сформованого мислення | Позитивно впливає на формування алгоритмічного мислення й алгоритмічної діяльності | Більш успішно впливає на пізнавальні процеси й поводження особистості, сприяє формуванню творчого мислення |
3.3. Дидактичні характеристики учбової мотивації і способи її здійснення
Учбову мотивацію можна класифікувати не тільки по характеру поведінки учасників (внутрішня і зовнішня), але і по приналежності до певних етапів процесу навчання рис. 3.1.
Відповідно до етапів учбового процесу мотивація може проводитися у вступній частині, поточній і заключній частинах учбового заняття.
Вступна мотивація активізує учбову діяльність навчаних, сприяє формуванню первинного бажання освоїти учбовий матеріал, викликає інтерес до процесу навчання.
 |
3.1. Класифікація учбової мотивації
Поточна мотивація забезпечує оптимальне педагогічне спілкування в процесі навчання, сприяє формуванню стійкого інтересу до учбової діяльності і підтримує цей інтерес на всіх етапах навчання. Для кожного з даних видів мотивації можливі різні способи її здійснення і, відповідно, різні методи і форми організації навчання.
Вступна мотивація може здійснюватися у формі бесіди, показу, демонстрації того або іншого предмету або явища, на яке буде направлений весь процес навчання. При цьому основними методами є мотивуючий вступ і мотивуюча демонстрація.
Мотивуючий вступ проводиться у формі бесіди або розповіді. При цьому можливо застосування різних прийомів: віднесення до особи навчаного, віднесення до ситуації, приголомшення, збудження інтересу, виступ з цитатою.
Наприклад, при вивченні теми «методи розрахунку електричних ланцюгів можливі такі мотивуючі вступи:
1 варіант: «На сьогоднішньому занятті ми вивчатимемо способи
розрахунку електричних ланцюгів постійного струму. На жаль, нацю тему виділено небагато часу, тому ми зупинимосяна часто найвживаніших методах розрахунку».
2 варіант: «На сьогоднішньому занятті ми вивчатимемо способирозрахунку електричних ланцюгів постійного струму. Ця тема дуже важлива, бо будь-який фахівець-електрик повинен уміти визначати, який струм і яка величина енергії протікає по різним ділянкам електричного ланцюга, і розуміти, який дріт в різних випадках слід застосовувати. Це є важливим не тільки в роботі, але і в побутових умовах, коли необхідно встановити причину відсутності світла в кімнаті або надзвичайно сильного нагріву того або іншого побутового приладу і др.»
В першому випадку інтерес до теми не виникає і навчані практично не мотивовані. В другому випадку мотивацію усилює прийом «віднесення до особи», коли все з'ясовне важливо для навчаного, це цікавить його, це торкається його це для нього актуально.
Мотивацію усилює і «віднесення до ситуації», коли слухачі або навчані вже переживали ту або іншу подію, бачили або чули яке-небудь явище, яке лежит в основі матеріалу, що вивчається.
Наприклад, при викладі теми «Трансформатори» доцільно пригадати досвід відвідин станції, де навчаних привернули величезні розміри трансформаторів або звук їх роботи. Аналогічно, при вивченні резонансних явищ в електричному ланцюзі нагадати про що розходяться по воді круги від кинутого камінчика або про злагоджені звуки від ударів ніг солдатів, що рухаються, по мосту. Це є доброю можливістю входження в тему спілкування.
Усилює мотивацію вступ з проблемою або «приголомшення», здивування сказаним або показаним перед заняттям.
Всі описані вище прийоми мотивації слід застосовувати на початку заняття, враховуючи при цьому таких відомих психофізіологічні закономірності осіб, як: механізм сприйняття, засвоєння, запам'ятовування і розвитку пізнавальної діяльності навчаних за принципом дії реклами: увага – цікавість, бажання – дія.
Відомо, що увага - це концентрація психічної діяльності на певному об'єкті і відволікання від всього стороннього. Існує мимовільне, довільне і послепроизвольное увага. Як привернути увагу вчаться?
Мимовільна увага виникає саме собою під впливом зовнішніх подразників (різке або слабе світло, запах: гучний або тихий звук) і нових вражень (не так, як в школі: нова форма, структура, зміст інформації). Для створення мимовільної уваги можна використовуватидеякі нетрадиційні вступи, зміна інтонації голосу і т.д. можна навести як приклад такий випадок. Поява лектора в аудиторії не викликала ніякої реакції навчаних. Вони продовжували шуміти і займатися своїми справами. Тема заняття була «Електрика». Замість того, щоб заспокоювати аудиторію, закликати до порядку, викладач встав на кафедру, трохи почекав і почав тихим голосом. В далекі часи (трохи підвищивши голос) в VI столітті нашої ери (ще голосніше) в Стародавній Греції, в місті Мілете (і зовсім голосно) народився хлопчик». Аудиторія заспокоюється, прислухається, а викладач нормальним голосом продовжує «І був він таким маленьким, що поміщався в пивному кухлі». В аудиторії запанувала повна тиша, а викладач продовжує: «і назвали його Фалесом Мілетськім...» Студенти спокійно дослухують лекцію про відкриття Фалесом Мілетськім електрики і про саму електрику. Таким чином притягується увага. В даному випадку спрацювали такі способи створення мотиваци: незвичність тону, незвичність інформації, надмірність інформації.
Доцільним в деяких випадках є вимовлення тієї або іншої цитати, що має відношення до явища, що вивчається.
Вступна мотивація методом демонстрації можлива при попередніх відвідинах підприємства, де використовується дана технологія і устаткування, або шляхом роботи, або шляхом демонстрації явища, що вивчається, в лабораторії, на макеті.
Поточна мотивація використовується для підтримки постійного інтересу до учбової діяльності. Вона може здійснюватися різними методами навчання відповідно до етапів формування діяльності:
- в процесі його пояснення (бесіда, лекція, розповідь);
- в ході виконання практичних завдань (рішення задач ізавдань, виконання лабораторних робіт);
- в процесі контролю (поточний, підсумковий, заключний і ін.).
Основними прийомами мотивації в процесі викладу нового матеріалу є: орієнтація змісту учбового матеріалу на його практичне значення, орієнтація на конкретну професійну діяльність демонстрація в мові практичного використовування теоретичних положень, що приводяться.
При поточній мотивації слід враховувати, що дуже проста діяльність не викликає внутрішньої мотивації, оскільки не дозволяє реалізувати майстерність і не надає можливість відчути себе компетентним. Саме тому завдання на самостійну роботу повинні мати диференціацію по ступеню складності, передбачаючи доступність і посильність їх виконання.
Внутрішня мотивація зменшується, якщо навчаний одержує негативну інформацію про свою діяльність, і стає більш дієвою, якщо є позитивна інформація про результати праці. Повна відсутність зворотного зв'язку і особливо стабільні невдачі позбавляють людину всякої мотивації.
Як відомо, зворотний зв'язок - це інформація про хід засвоєння діяльності, яка може супроводитися як заохоченнями, так і покараннями, підтримкою або незадоволеністю. Прояв реакції викладача на результати контролю сприймається навчаними по-різному: і як контроль, і як інформування.
Контроль, як правило, пов'язаний з елементами невідомої констатації оцінки, невпевненістю (раптом щось не так) або примушеннями (додатково освоїти щось, повторити). При навчанні до контролю відносяться насторожено, оскільки будь-яке примушення завжди викликає негативну реакцію.
Отже, контроль як такий, особливо якщо він організований прямолінійно (покажіть, що ви робили, відзвітуйте, зараз ми перевіримо ваші завдання), знижує креативность і ефективність навчання в цілому. В теж час організація інформування про хід учбової діяльності, про отримані результати, про рівень успішності настроює на прояв майстерності і компетентності, оскільки пов'язано з вільним спілкуванням. Інформуючі чинники не несуть в собі примушення до зміни діяльності, викликають позитивні емоції, підвищують рівень внутрішньої мотивації, і в результаті розкріпачується творче мислення і підвищується ефективність навчання.
Можна рекомендувати такі основні прийоми поточної мотивації на етапі формування і контролю діяльності: надання свободи вибору завдань, складання завдань оптимальної складності, новизна і непередбачуваність завдань позитивний зворотний зв'язок або інформування навчаних про успішність їх діяльності.
Для наочності все описане систематизований і приведено в табл. 3.2.
Для проведення мотивації викладач повинен володіти алгоритмом діяльності по проектуванню мотиваційних технологій навчання, який представлений в розділі 3.4.
Таблица 3.2 Дидактичні характеристики внутрішніх мотиваційних технологій навчання
Дата публикования: 2015-09-18; Прочитано: 517 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
