Гігієнічні вимоги до навчальних майстерень та їх обладнання

В приміщеннях для праці слід забезпечити такі самі гігієнічні умови, як і в класних кімнатах. Площа приміщення майстерні на одного учня (у м²) така:

слюсарня 2,0—2,25

столярна 1,50

політурна 1,25

швейна 1,25

Майстерні обов'язково повинні бути обладнані витяжною вентиляцією. Крім того, треба робити вологе підмітання, своєчасно прибирати ошурки, стружки. Природне освітлення в майстерні повинно бути двостороннє, щоб добре було видно деталі, які обробляються. Загальна освітленість робочих місць у майстерні повинна бути не менше як 200 люксів.

Шкільні майстерні по обробці дерева найчастіше обладнують столярними верстатами і токарними станками, які мають пристосування для зміни висоти відповідно до зросту не менше трьох зростових груп учнів. Так, для учнів зростом до 127см висота верстата повинна бути 65,5см, для учнів зростом 128—133см — 70,5см, а для учнів зростом 134—141см — 77,5см.

Слюсарно-механічні майстерні обладнують багатомісними верстатами і станками: токарно-гвинторізним, настільно-свердлильним, заточним та ін. Висота слюсарних верстатів (до губок лещат) для згаданих трьох зростових груп учнів відповідно—75,0см; 80,5см і 88,0см. Губки лещат повинні бути на висоті руки, зігнутої в лікті під кутом 90°. Верстати і станки повинні мати підверстатники та пристосування для зміни висоти (від 51,5 до 90см). Можна використати спеціальні підставки змінної висоти (відповідно до зросту учнів).

Станки і верстати розміщують у майстернях з врахуванням педагогічних вимог та правил техніки безпеки. Гігієнічно правильно розмістити обладнання можна лише в майстерні площею не менше 68 м². Для цього рекомендуються розміри кімнати 6,9 ´ 9,8м. Перший ряд станків ставлять на відстані не менше 1,5м від зовнішньої (віконної) стіни, враховуючи розмі­щення перед вікнами або в проміжках між ними ще трьох-чотирьох станків. Проходи між рядами станків повинні бути не менше 1,2 м, а відстань між станками в ряді не менше 0,8 м. Відстань від третього ряду станків до внутрішньої стіни — 40—50см.

Для запобігання травматизму учнів рухомі частини станків закривають захисними пристроями. По задній стінці слюсарних верстатів встановлюють густу металеву сітку висотою 0,75 м, яка захищає учнів від осколків, що відлітають при обробці деталей. Працюють учні в захисних окулярах і спеціальному одягу.

В перші ж дні занять в майстерні учнів ознайомлюють з правилами поводження, користування та догляду за інструментами, правилами внутрішнього розпорядку, технікою безпеки. Чітко надруковані, красиво оформлені правила вивішують на добре освітленому, доступному для дітей місці. Слухаючи пояснення вчителя, учні повинні сидіти на табуретках, які під час роботи засовують під верстати.

В майстерні обов'язково повинна бути аптечка з перев'язочним матеріалом і медикаментами, необхідними для подання першої допомоги при опіках і пораненнях (стерилізовані бинти, марля або індивідуальні пакети, вата, йод, марганцевокислий калій, борний вазелін, вазелінове масло).

Інструменти для роботи учнів по обробці дерева і металу (молоток, терпуг, обценьки тощо) повинні відповідати анатомо-фізіологічним особливостям дітей (розмірам і силі рук та ін.). Користування інструментами, які не відповідають віковим можливостям школярів, призводить до швидкого стомлення і негативно впливає на поставу та здоров'я дітей. Під час роботи в майстерні на поставу і здоров'я школяра шкідливо впливає неправильна робоча поза під час обробки дерева, металу, при виконанні тієї чи іншої операції, тому керівник (майстер) зобов'язаний показати учням, в якій позі (положення рук, ніг, тулуба) проводиться дана робота. Необхідно також показати з самого початку деякі основні прийоми роботи, наприклад початок пиляння (припасування по нігтю великого пальця або брусочку).

Для додержання раціонального темпу і досягнення ритмічності роботи, цієї найважливішої умови підвищення працездатності, на початку роботи корисно використати звуковий сигнал або команду — рахунок. Повторюючи і поступово прискорюючи темп цих сигналів, легко добитися утворення «рефлексу на ритм», як це роблять музиканти, що відбивають такт ногою. Додержання певного темпу і ритму роботи полегшує техніку роботи та про­філактику травматизму.