Історичні передумови для розвитку адміністративного менеджменту визначила поява наукового управління

Наукове управління тісно пов’язане з роботами Фредеріка Тейлора, Френка і Ліліан Гілбертів, Генрі Гантта.

Науковий менеджмент Ф.Тейлора полягав у тому, що бізнес здійснювався за допомогою нормативів, установлених на базі систематичних спостережень, досвідів і логічних міркувань.

Він розвивав науковий менеджмент у чотирьох сферах:

1) нормування праці (будь-яку працю можна структурувати і виміряти);

2) дослідження співвідношення часу і задач (результату необхідно досягати у визначений час, інакше винагорода за результат буде значно менше);

3) систематичний добір і навчання (кожне підприємство, що планує довгостроковий успіх, піклується про постійне підвищення кваліфікації персоналу);

4) грошові заохочення (ефективний менеджмент) припускає винагороду за кінцевий результат, а не за діяльність.

У книзі Ф.У. Тейлора «Принципи наукового управління» (1911 р.) викладені 4 основні риси наукової організації управління, що ввійшли в практику управління і дозволили здійснити стрибок у рівні продуктивності праці:

1. Адміністрація бере на себе розробку наукового фундаменту, що заміняє собою старі традиційні і грубо-практичні методи, для кожної окремої дії у всіх різних різновидах праці, що застосовуються у підприємстві.

2. Адміністрація здійснює на основі науково встановлених ознак ретельний добір робітників, а потім тренує, навчає і розвиває кожного окремого робітника.

3. Адміністрація здійснює співробітництво з робітниками в напрямку досягнення відповідності всіх окремих галузей виробництва науковим принципам.

4. Установлюється розподіл праці і відповідальності між адміністрацією підприємства і робітниками. Адміністрація бере на себе всі ті сфери праці, для яких вона є краще підготовленою, ніж робітники, тоді як у минулому майже вся праця цілком і велика частина відповідальності лежали на робітниках.

Ця комбінація ініціативи робітників у поєднанні з новими типами функцій, що здійснюються адміністрацією підприємства, на думку Ф.У. Тейлора, дозволяє науковій організації значно перевершити за продуктивністю всі старі системи.

Тобто основоположники школи наукового управління вважали за необхідне відділення управлінських функційобмірковування і планування від фактичного виконання роботи.