Геронтологічні зміни органів травлення

Найбільш виражені зміни спостерігають з боку органів ротової порожнини:

1)​ зуби стають жовтими, мають різний ступінь стертості;

2)​ зменшується об’єм ротової порожнини, слинних залоз;

3)​ зникають ниткоподібні сосочки язика;

4)​ атрофуються жувальні та мімічні м’язи, кістки лицевого черепа.

Атрофія верхньої щелепи більша за атрофію нижньої, що порушує прикус, утруднює відкушування і жування. Слини продукується менше, тому в роті сухо, характерні тріщини язи​ка і кутів рота.

Стравохід з віком подовжується і стає викривленим через кіфоз. Усі його шари мають елементи атрофії. М’язові волокна

заміщуються на волокнисті елементи, зменшується кількість залоз. Частіше атрофія розвивається в середній частині страво​ходу, що призводить до порушення проходження їжі. З віком збільшується частота рефлюкса, що пов’язано зі зменшенням м’язів сфінктера стравоходу.

Відбуваються також атрофічні зміни у всіх шарах стінки шлун​ка. Товщина слизового шару зменшується, сплощуються шлунко​ві ямки, зменшуються секреторні клітини в залозах. Змінюється взаємовідношення артеріальної та венозної сітки, відбувається розрив і запустіння анастомозів між артеріальними судинами, ба​гато з них стають звивистими, зменшується кількість капілярів на одиницю площі. Розвивається гіпоксія органа. Зміни в слизо​вій оболонці шлунка, порушення нейрогуморальної функції при​зводять до зниження секреторної діяльності шлунка.

У віці 30—40 років знижується об’єм шлункового соку і де​біт вільної хлоридної кислоти за 1 год (мал. 46, 47).

Базальна секреція кислоти змінюється в процесі старіння організму (мал. 48). Її показники в 20—30 років у два рази біль​ші за базальну секрецію в 40—50 років.

Унаслідок старіння організму знижується вміст кислого ком​поненту (хлоридна кислота і пепсиноген) в об’ємі шлункового соку (мал. 49), лужний компонент практично не змінюється.

З віком збільшується довжина кишок, частіше окремих частин товстої кишки. У стінці відбуваються атрофічні зміни, що призводять до порушення мембранного травлення, всмок​тування вуглеводів, білків, жирів. Змінюється мікрофлора ки-

шок: активізується гнилісна мікрофлора, знижується молоч​нокисла.

Зі зниженням секреції травного тракту збільшується кіль​кість продуктів неповного гідролізу, а вони є середовищем для розмноження мікроорганізмів.

Секрети слини, шлунка, печінки, підшлункової залози ма​ють бактерицидні властивості.

З віком збільшується кількість мікроорганізмів (табл. 17) у тонкій кишці, що гальмує гідроліз і всмоктування. Збільшен-

ню кількості мікроорганізмів сприяє послаблення моторики і перистальтики.

Зменшується маса печінки, знижується функція гепатоци- тів, що призводить до порушення білкового, жирового, вугле​водного обміну, зниження антитоксичної функції.

Збільшується в об’ємі жовчний міхур і знижується його тонус, збільшується передньозадній розмір і довжина міхура. Рухова активність його послаблюється. В умовах збільшення виділення холестерину формуються камені.