Класифікація кровотеч

Існують різні класифікації кровотеч.

І. Анатомічна (за типом ушкодженої судини).

1. Артеріальна — кров витікає швидко, під тиском, часто пульсівним струменем. Кров яскраво-червоного кольору. Швидкість кровотечі велика. Об’єм крововтрати визначається калібром судини і характером ушкодження (бічне, повне).

2. Венозна — кров вишневого кольору, витікає повільно. Крововтрата залежить від діаметра вени, може відчуватись пульсація від крупної артерії, що розташована поруч. При пораненні вен шиї існує небезпека повітряної емболії. Сильніше кровоточить периферійний кінець вени.

3. Змішана — артеріально-венозна.

4. Капілярна— змішаного характеру, при ушкодженні капілярів, дрібних артерій, вен; кровоточить уся ранова поверхня; небезпечна при гемофілії.

5. Паренхіматозна (джерело — печінка, селезінка, нирки); небезпечна, оскільки судини цих органів тісно спаяні зі сполучною тканиною органа, що перешкоджає їх спаданню; сама зазвичай не припиняється.

II. За механізмом виникнення.

1. Ерозійна — при руйнуванні, некрозі стінки судини, при гнійних процесах, розпаді пухлини.

2. Діапедезна — при порушенні проникності судинної стінки на макроскопічному рівні (авітаміноз С, уремія, сепсис, скарлатина, геморагічний васкуліт).

3. У результаті розриву судини (найчастіше).

4. У результаті порушення системи згортання крові: гемофілія при жовтяниці — по­рушується синтез вітаміну D в печінці — холемічні кровотечі, при передозуванні антикоагулянтів.

III. Стосовно зовнішнього середовища.

1. Зовнішня — кров виливається назовні, швидко діагностується; кровотеча по дренажу з післяопераційної рани.

2. Внутрішні — кров виливається в просвіт порожнистих органів, тканини, по­рожнини:

- внутрішні явні — у просвіт ПІКТ: блювання «кавовою гущею» (утворюється солянокислий гематит) і мелена, кровотеча з жовчовивідної системи, нирок, сечовивідних шляхів;

- внутрішні приховані — гемоперитонеум, гемоторакс, гемартроз, гемоперикардіум; при цьому фібрин плазми осідає на серозному покриві, кров дефібринує і зазвичай не згортається.

IV. За часом виникнення.

1. Первинні — пов'язані з ушкодженням судини під час травми, тому виявля­ються відразу або в перші години ушкодження.

2. Вторинні:

• ранні — від декількох годин до 4—5 діб після ушкодження;

• пізні.

Етіологія ранніх вторинних кровотеч: зісковзування лігатури з судини; вили­вання з судини тромбу через підвищення тиску і прискорення кровотоку або при зменшенні спазму судини.

Пізні (арозивні) — деструкція судини в результаті розвитку в рані інфекцій­ного процесу.

V. За перебігом.

1. Гострі — спинення кровотечі в короткий проміжок часу.

2. Хронічні — кровотеча постійна, малими порціями (виразкова хвороба шлун­ка, дванадцятипалої кишки).

VI. За ступенем тяжкості крововтрати (табл. 1).

1. Легка — втрата ОЦК 10—12 % (500—700 мл).

2. Середньої тяжкості — втрата ОЦК 15—20 % (1000—1400 мл).

3. Тяжка — втрата ОЦК 20—30 % (1500—2000 мл).

4. Масивна — втрата ОЦК більше 30 % (більше 2000 мл).

Таблиця 1. Клініко-лабораторні ступені тяжкості крововтрати

Ступінь	Пульс	АТ	Вазоконст-рикція	Діу-рез	Свідомість	Об'єм кро­вовтрати	Гемогло­бін, г/л	Гемато­крит
Легка	N	N	Немає	N	N	До 10% ОЦК (0,5 л)	120-100	44-40
Середньої тяжкості	Тахі- кардія	Знижен- ня АТ	Блідість, холодні кінцівки	Зни-жен ня	N	До 20 % (1 л)	До 85	До 32
Тяжка		Нижче 100 мм	Виражена блідість, холодний піт	Олі- гурія	Неспокій	До 30 % (1,5 л)	До 70	До 23
Масивна	Понад 120	60 і нижче	Різка блідість	Ану- рія	Сту-пор	Понад 30 % (більше 1,5 л)	Понад 70	Понад23

VII. За клінічним проявом і локалізацією:

кровохаркання — гемоптое, криваве блювання — гематемезис, маткова кро­вотеча — метрорагія, кровотеча в сечовидільну систему — гематурія, кровотеча в черевну порожнину — гемоперитонеум, кровотеча в просвіт шлунково-кишкового тракту — дьогтеподібні випорожнення — мелена, носова кровотеча — епістаксиз.