Ліцензування підприємницької діяльності

Ліцензія – це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензіат – це суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування визначаються Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” № 1775-ІІІ від 1 червня 2000 р.

Для здійснення підприємницької діяльності, що ліцензується, необхідно отримати відповідну ліцензію та дотримуватись певних умов та правил здійснення даного виду діяльності (ліцензійні умови).

Відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензуванню підлягають близько 60 видів господарської діяльності, а саме:

- виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами;

- медична практика;

- ветеринарна практика;

- надання послуг з перевезення і вантажів річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом;

- надання освітніх послуг загальноосвітніми, професійно-технічними та вищими навчальними закладами;

- організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійна діяльність;

- виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями;

- виробництво тютюнових виробів, оптова, роздрібна торгівля тютюновими виробами;

- страхова діяльність;

- посередництво у працевлаштуванні на роботу за кодоном та інші.

Строк дії ліцензії на провадження певного виду діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меншим за 3 роки.

Питання для самоперевірки знань

1. Дайте визначення поняття «управління підприємством».

2. На підставі яких документів діють підприємства?

3. Що таке місія і цілі підприємства?

4. Назвіть найважливіші завдання ефективного функціонування підприємства.

5. Охарактеризуйте основні напрямки діяльності підприємства.

6. Що повинен містити статут підприємства?

7. Які підприємства діють на основі статуту, а які – на основі засновницького договору?

8. Чим відрізняються товариства: акціонерні, з повною відповідальністю і з обмеженою відповідальністю від повного і командитного товариств?

9. Що може бути внесками до статутного фонду підприємства?

10.Які фонди, крім статутного, можуть створюватись на підприємстві?

11.Де відбувається державна реєстрація підприємства?

12.Назвіть документи, необхідні для державної реєстрації юридичної особи.

13.Назвіть документи, необхідні для державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

14.Хто видає дозвіл на отримання печаток і штампів?

15.Що означає термін «управління підприємством»?

16.Які рахунки підприємство може відкривати в банку?

17.Які документи необхідно подати в банк для відкриття поточного рахунку?

18.Назвіть основні загальні функції управління підприємством та наведіть їх характеристики.

19. В чому полягає різниця між функціями контролювання і регулювання?

20. Які існують методи управління підприємством?

21. Які види підприємницької діяльності підлягають ліцензуванню?

22. На який мінімальний термін видається ліцензія?

Тести для самоконтролю

1. Головна мета існування підприємства - це:

а) місія підприємства;

б) ціль підприємства;

в) завдання підприємства;

г) напрямок діяльності підприємства.

2. Комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності продукції, вимог споживачів, методів формування попиту і каналів просування товарів включає в себе:

а) інноваційна діяльність підприємства;

б) комерційна діяльність підприємства;

в) вивчення ринку товарів;

г) соціальна діяльність підприємства.

3. Стосовно яких видів підприємництва встановлені законодавчі обмеження:

а) виробництво алкогольних напоїв;

б) виробництво тютюнових виробів;

в) медична практика;

г) виробництво бензинів моторних сумішевих;

д) транспортні перевезення.

4. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться:

а) державним реєстратором;

б) органами місцевої влади;

в) органом державної влади;

г) органами державної податкової служби.

5. Забороняється використовувати кошти статутного фонду на:

а) придбання машин та обладнання;

б) придбання обчислювальної техніки;

в) придбання сировини та матеріалів;

г) виплату заробітної плати.

6. Резервний (страховий) фонд у господарському товаристві створюється у розмірі, не менш як.

а) 25 % статутного фонду;

б) 5 % статутного фонду;

в) 10% статутного фонду;

г) 50% статутного фонду;

д) за бажанням власників.

7. Дозвіл на виготовлення печаток і штампів суб'єкту підприємницької діяльності видається:

а) органами внутрішніх справ;

б) органами місцевої влади;

в) органами державної податкової служби;

г) державним реєстратором;

д) у виконавчому комітеті міськради за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи.

8. Які засновницькі документи підтверджують статус юридичної особи?

а) статут підприємства;

б) підприємницька угода;

в) організаційно-правова форма;

г) установчий договір;

д) кредитний договір.

9. Офіційно зареєстрований документ, який регламентує діяльність юридичної особи – це:

а) статут;

б) угода (договір);

в) оренда;

г) установчий договір;

д) кредитний договір.

10. Угода, яка укладається між двома або кількома засновниками щодо створення підприємства (фірми) певним шляхом – це:

а) статут;

б) угода (договір);

в) оренда;

г) установчий договір.

11. Установчий договір набирає сили:

а) з моменту його підписання всіма засновниками фірми;

б) з моменту державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності;

в) з моменту відкриття рахунку в банку;

г) з моменту його укладання.

12. Створюються і діють на підставі установчого договору і статуту такі підприємства:

а) акціонерні товариства;

б) товариства з обмеженою відповідальністю;

в) командитні товариство;

г) товариства з додатковою відповідальністю;

д) підприємства з одноосібною формою організації бізнесу.

13. Створюються і діють лише на підставі статуту такі підприємства:

а) акціонерні товариства;

б) товариства з обмеженою відповідальністю;

в) командитні товариства;

г) підприємства з одноосібною формою організації бізнесу;

д) повні товариства.

а) найменування та місцезнаходження підприємства;

б) статутний фонд підприємства;

в) права і обов’язки учасників (засновників);

г) предмет і цілі діяльності;

д) порядок виходу із складу учасників.

а) найменування та місцезнаходження підприємства;

б) статутний фонд підприємства;

в) права і обов’язки учасників (засновників);

г) фінансовий стан підприємства;

д) порядок виходу із складу учасників.

16. Сукупність грошових коштів та майна, яке необхідно для організації та початку функціонування фірми – це:

а) майно засновників фірми;

б) статутний фонд фірми;

в) резервний фонд фірми;

г) страховий фонд фірми.

17. Статутний фонд – це:

а) фонд, створюваний підприємствами для забезпечення їх діяльності в умовах погіршення кон’юнктури, нестачі коштів для сплати позик тощо;

б) сума коштів, що спрямовується на споживання трудового колективу підприємства;

в) сума внесків власників, учасників або членів у майно підприємства, установи, організації, необхідна для їх заснування та забезпечення їхньої діяльності;

г) загальна сума коштів, що витрачається протягом певного часу на платню працівникам підприємства.

18. До моменту реєстрації підприємства кожний з його учасників зобов’язаний внести до статутного фонду:

а) 100 % коштів, зазначених у засновницьких документах;

б) не менше як 90 % коштів, зазначених у засновницьких документах;

в) не менше як 50 % коштів, зазначених у засновницьких документах;

г) не менше як 30 % коштів, зазначених у засновницьких документах;

д) не менше як 20 % коштів, зазначених у засновницьких документах.

19. Який мінімальний обсяг статутного фонду акціонерного товариства?

а) 100 мінімальних заробітних плат;

б) 625 мінімальних заробітних плат;

в) 750 мінімальних заробітних плат;

г) 1250 мінімальних заробітних плат;

д) 1500 мінімальних заробітних плат.

20. Який мінімальний обсяг статутного фонду для всіх типів товариств (крім акціонерного товариства)?

а) 1 мінімальна заробітна плата;

б) 625 мінімальних заробітних плат;

в) 750 мінімальних заробітних плат;

г) 1250 мінімальних заробітних плат;

д) 1500 мінімальних заробітних плат.

21.Де відбувається державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності?

а) за місцем їх діяльності;

б) за місцем реалізації основної продукції;

в) за місцезнаходженням або місце проживанням;

г) за будь-якою адресою.

22 У який строк видається свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності?

а) протягом 5 робочих днів;

б) протягом 10 робочих днів;

в) протягом 15 робочих днів;

г) у місячний строк.

23. Яка плата (реєстраційний збір) справляється за державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єктів підприємницької діяльності?

а) для громадян-підприємців – у розмірі одного, для юридичних осіб – у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б) для громадян-підприємців – у розмірі півтора, для юридичних осіб у розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

в) для громадян-підприємців – у розмірі двох, для юридичних осіб у розмірі дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

г) для громадян-підприємців – у розмірі півтора, для юридичних осіб - у розмірі семи мінімальних заробітних плат.

24. Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи подаються такі документи:

Теми рефератів

1. Формування законодавчої бази діяльності підприємств в Україні.

2. Цілі та напрямки діяльності підприємств в умовах ринку.

3. Виробнича діяльність підприємства як основа ведення бізнесу.

4. Роль держави у регулюванні підприємницької діяльності.

5. Процедура державної реєстрації підприємств в Україні.

6. Тенденції та проблеми розвитку міжнародного бізнесу в Україні.

ТЕМА 2

ФОРМУВАННЯ, ОЦІНКА ТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Сутність основних засобів та основних фондів підприємства, їх оцінка

Виготовлення будь-якої продукції здійснюється в процесі взаємодії робочої сили та певних засобів виробництва, що складаються із засобів та предметів праці. Засоби праці являють собою виробничі ресурси, за допомогою яких відбувається обробка або переробка, виготовлення предметів праці. Певний, відповідно сформований комплекс засобів праці, що підприємство застосовує для виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), становить його основні засоби.

Основні засоби - це матеріальні ресурси, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року.

До основних засобів підприємства належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, прилади, інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби.

Сукупність основних засобів підприємства, що мають обмежений термін корисного використання, становить його основні фонди. До складу основних фондів підприємства не належать земельні ділянки, оскільки строк корисного використання їх не обмежений.

Основні фонди підприємства являють собою сукупність засобів праці, що мають вартість, беруть участь у виробничому процесі тривалий час, не змінюють при цьому натуральної форми та властивостей і переносять свою вартість на вартість ви­готовленої продукції частинами, в міру їх спрацювання. Так, до основних фондів підприємства належать будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби тощо. Під час виготовлення продукції вони беруть участь у багатьох виробничих циклах, не змінюючи своєї натуральної форми та властивостей. Відшкодування їх вартості відбувається протягом певного періоду часу і здійснюється поступово, шляхом перенесення вартості спрацьованої частки основних фондів на вартість продукції підприємства.

Предмети праці являють собою виробничі ресурси, які є матеріальною основою для створення нової продукції. Вони беруть участь і повністю споживаються лише в одному виробничому процесі і формують оборотні фонди підприємства.

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів підприємства, що повністю споживається протягом одного виробничого циклу, змінюючи свою натуральну форму, розміри і властивості, і переносить свою вартість на вартість виготовленої продукції відразу в повному обсязі. До оборотних фондів підприємства належать запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива тощо. Під час виготовлення продукції вони беруть участь і повністю споживаються в одному виробничому процесі, змінюють свою форму та властивості, а їхня вартість відразу повністю включається до вартості виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Сукупність основних та оборотних фондів підприємства становить його виробничі фонди.

Облік основних фондів у натуральних показниках (розмір площі, кількість одиниць обладнання, потужність обладнання тощо) необхідний для визначення кількості та складу основних фондів, їхнього вікового складу, обчислення виробничої потужності, вдосконалення складу основних фондів тощо.

За допомогою вартісної оцінки основних фондів визначають розміри амортизації, здійснюють калькулювання собівартості продукції підприємства.

Залежно від стану основних фондів та часу визначення їхньої вартісної оцінки розрізняють вартість: початкову, відновну, залишкову, справедливу, переоцінену, ліквідаційну, яка амортизується, середньорічну.

Початкова вартість основних фондів (В_п) підприємства формується з фактичних витрат на їх придбання, спорудження або виготовлення, включаючи витрати на доставку, монтаж та запуск у дію, виплати комісійних посередникам тощо:

Вп = Впр+ Вд + Вм + Вз.д + Він, (2.1)

або

Вп= Всп+ Вобл + Вз + Він, (2.2)

де В_пр - витрати на придбання об'єкта основних фондів, грн.;

В_д - витрати на доставку об'єкта основних фондів, грн.;

В_м - витрати на монтаж об'єкта основних фондів, грн.;

В_зд - витрати на запуск у дію об'єкта основних фондів, грн.;

В_сп - витрати на спорудження об'єкта, грн.;

В_обл - витрати на обладнання, що встановлюється на спорудженому об'єкті, грн.;

В_ін - інші супутні витрати, пов'язані з придбанням або спорудженням об'єкта основних фондів, грн.

До інших супутніх витрат, пов'язаних з придбанням або спорудженням об'єкта основних фондів, відносять: реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням або отриманням прав на об'єкт основних фондів; суми ввізного мита; суми непрямих податків (наприклад, суми акцизних зборів), сплачених у зв'язку з придбанням (створенням) основних фондів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів тощо.

Початкова вартість визначається у цінах, що діють на момент придбання або спорудження об'єкта основних фондів. За цією вартістю об'єкт основних фондів зараховується на баланс підприємства. Початкову вартість ще іноді називають повною вартістю об'єкта.

Через тривалий термін виробничого функціонування об'єктів основних фондів та об'єктивне (внаслідок впливу науково-технічного прогресу) зростання суспільної продуктивності праці вартість виробництва основних фондів, створених у різні періоди часу, може знижуватись (за умов нормальних економічних відносин та низьких темпів інфляції). Для усунення впливу цінового фактора основні фонди оцінюють за відновною вартістю, тобто вартістю їхнього виробництва у нинішніх умовах. На практиці відновна вартість визначається шляхом переоцінки діючих основних фондів з урахуванням їх зносу.

Відновна вартість діючих основних фондів (Вв) обчислюється за формулою:

(2.3)

де Вп - початкова вартість основних засобів, грн.;

- річний приріст продуктивності праці в країні, %;

t - кількість років, що пройшли від року створення діючого об'єкта основних засобів.

Відновна вартість основних засобів з урахуванням їх зносу (В_в^зн) визначається так:

В_в^зн =В_в-(АВ*t) (2.4)

де АВ - щорічна сума амортизаційних відрахувань, грн.

Під час експлуатації об'єкт основних фондів зношується, в результаті чого зменшується його споживча вартість. Оцінити її в кожний конкретний момент можна шляхом визначення залишкової вартості такого об'єкта основних фондів.

Залишкова вартість об'єкта основних фондів визначається як різниця між його початковою вартістю та сумою зносу, накопиченою за весь термін експлуатації об'єкта. Обчислюється залишкова вартість об'єкта основних фондів (В₃) за формулою:

Вз = Вп-Сзн (2.5)

де С_зн - сума накопиченого зносу об'єкта основних фондів, грн.

Залишкова вартість ще називається балансовою вартістю основних фондів.

На практиці часто фактичний рівень фізичного спрацювання та морального зносу об'єкта не збігається з показниками зносу згідно з економічними розрахунками, і його залишкова ціна не відображає його справжньої споживчої вартості. Тому виникає потреба у достовірній оцінці об'єкта з урахуванням його фактичних споживчих властивостей, тобто у визначенні його справедливої вартості.

Справедлива вартість об'єкта основних фондів - це ринкова вартість об'єкта, визначена шляхом експертної оцінки, яку зазвичай здійснюють професійні оцінювачі.

Вона визначається як сума грошових коштів, за якою об'єкт основних засобів може бути обміняний або отриманий в операції між незалежними, поінформованими та зацікавленими сторонами.

Для коригування величини залишкової вартості об'єкта основних фондів (дооцінки або уцінки) з метою приведення її до рівня справедливої вартості застосовується індекс переоцінки (І_п), який обчислюється за формулою:

(2.6)

де В_с - справедлива вартість, визначена шляхом експертної оцінки, грн.;

В₃ - залишкова вартість об'єкта, грн.

Переоцінена початкова вартість об'єкта основних фондів (В^п_п) визначається за формулою:

(2.7)

Переоцінену суму зносу об'єкта основних засобів (С^п_зн) об­числюють за формулою:

(2.8)

де С_зн - сума зносу об'єкта основних фондів, грн.

Здійснювати дооцінку (уцінку) залишкової вартості об'єкта основних фондів підприємствам дозволяється тільки у тому разі, коли на дату складання балансу залишкова вартість об'єкта більш як на 10% відрізняється від його справедливої вартості.

Вартість основних фондів після переоцінки називається їх переоціненою вартістю. Переоцінка вартості основних фондів здійснюється також в умовах високих темпів інфляції під час проведення індексації.

Під час ліквідації об'єкта основних фондів після закінчення терміну його експлуатації зазвичай залишаються певні матеріальні цінності: агрегати, запасні частини, метал, гума тощо. Сума коштів або вартість інших цінностей, яку підприємство очікує отримати при ліквідації об'єкта основних фондів після закінчення терміну його використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з його ліквідацією, називається ліквідаційною вартістю об'єкта основних фондів.

Для забезпечення нормального відтворення основних фондів підприємству достатньо відшкодувати у вигляді амортизаційних відрахувань лише різницю між початковою (або переоціненою) та ліквідаційною вартістю об'єкта. Ця різниця стано­вить вартість об'єкта основних фондів, що амортизується.

Протягом року введення та вибуття основних фондів з балансу підприємства відбувається нерівномірно. Це означає, що у різні моменти вартість основних фондів підприємства неоднакова. З метою спрощення обліку, економічних розрахунків та аналізу наявності, стану і руху основних фондів обчислюють їх середньорічну вартість (Воф) за формулою:

(2.9)

або

(2.10)

де - вартість основних засобів на початок року, грн.;

- вартість основних засобів на кінець року, грн.;

В_над- вартість основних засобів, що надійшли на баланс підприємства протягом року, грн.;

В_виб - вартість основних засобів, що вибули протягом року з балансу підприємства, грн.;

m_пр - кількість повних місяців протягом року, коли основні засоби, що надійшли на підприємство, перебували на його балансі;

m_нпр - кількість повних місяців протягом року, коли основні засоби, що вибули з підприємства, не перебували на його балансі.

2.2. Знос та форми відтворення основних фондів підприємства, амортизація

Внаслідок тривалого функціонування основні фонди підприємства зношуються. Для отримання об'єктивної оцінки стану основних фондів треба враховувати їх фізичний та моральний знос.

Фізичний знос характеризується поступовою втратою основними фондами своєї споживчої вартості (погіршення первісних техніко-економічних та соціальних характеристик), яка відбувається як у процесі експлуатації, так і під час їх бездіяль­ності. На розміри фізичного зносу основних фондів у процесі їх використання можуть впливати такі фактори:

- ступінь завантаження основних виробничих фондів у виробничому процесі, що залежить від тривалості та кількості змін роботи за добу, балансу робочого часу впродовж року, інтенсивності праці;

- особливості технологічного процесу і ступінь захисту основних фондів від впливу зовнішніх чинників: температури, вологості, атмосферних опадів тощо;

- якість технічного догляду та ремонтного обслуговування основних фондів;

- рівень кваліфікації працівників, їх ставлення до основних фондів тощо. Ступінь фізичного зносу основних фондів визначають за допомогою коефіцієнта

фізичного зносу, що може бути обчислений такими методами:

1. На підставі термінів служби основних фондів. Цей метод розрахунку коефіцієнта фізичного зносу передбачає порівняння фактичного строку служби об'єкта основних фондів та очікуваного терміну його корисного використання:

(2.11)

де Кф_зн - коефіцієнт фізичного зносу об'єкта основних фондів;

Тф, Т_кв - фактичний строк служби та очікуваний термін корисного використання об'єкта основних фондів відповідно, років.

Термін корисного використання об'єкта основних фондів підприємство встановлює самостійно, виходячи з режиму роботи підприємства протягом року, інтенсивності завантаження основних фондів у виробничому процесі, технічного стану об'єкта та інших факторів. Це пояснюється тим, наприклад, що одне й те саме устаткування на різних підприємствах матиме різний термін корисного використання в силу таких причин, як різна кількість змін роботи, неоднаковий ступінь його завантаження у виробничому процесі, якість технічного обслуговування тощо. Термін корисної експлуатації об'єктів основних фондів береться підприємством до уваги при визначенні своєї амортизаційної політики.

2. На підставі співвідношення величини зносу основних фондів у вартісному виразі та їх початкової (або переоціненої) вартості. Величину зносу основних фондів у вартісному виразі визначають як суму амортизаційних відрахувань, накопичену за фактичний строк його експлуатації. Коефіцієнт фізичного зносу в цьому разі обчислюють за формулою:

(2.12)

Як уже зазначалось, основні фонди зазнають не лише фізичного зносу, а й морального. Моральний знос являє собою передчасне (до закінчення строку фізичної служби) знецінення основних фондів, зумовлене або здешевленням відтворення основних фондів (моральний знос першого роду), або використанням продуктивніших засобів праці (моральний знос другого роду).

Основними факторами, що зумовлюють моральний знос, є зростання продуктивності праці та темпи науково-технічного прогресу. Поява досконаліших зразків обладнання та інших видів основних фондів, упровадження принципово нової технології, за допомогою яких забезпечується вища продуктивність праці, призводить до морального зносу діючих основних фондів.

Для визначення ступеня морального зносу першого роду застосовується коефіцієнт морального зносу першого роду (К_мз1), який обчислюється за формулою:

(2.13)

де В_п та В_в - початкова та відновна вартості фондів на певну дату відповідно, грн.

Моральний знос другого роду визначається на основі порівняння продуктивності обладнання, витрат на експлуатаційне обслуговування обладнання або інших пріоритетних техніко-експлуатаційних показників.

Коефіцієнт морального зносу другого роду (К_мз2) обчислюється за формулою:

(2.14)

де q₀, q₁ - продуктивність застосовуваного і нового об'єкта основних фондів відповідно або витрати на їх експлуатаційне обслуговування.

Амортизація - це перенесення частини вартості об'єкта основних фондів підприємства на вартість виробленої ним продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Згідно Податкового кодексу України під амортизацією слід розуміти систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання.

Класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації згідно Податкового Кодексу України подано в табл. 2.1.

Таблиця 2.1