Історія релігії

Міністерство освіти і науки України

Харківський машинобудівний коледж

Погоджено

Методичною Радою коледжу

Протокол №6 від26.03 2009р.

Основи філософських знань

/розділ «Релігієзнавство»/

Конспект лекцій для студентів

Вищих навчальних закладів

З підготовки молодших спеціалістів

Для всіх спеціальностей

Укладач – викладач – методист Пальчиков М.О.

Розглянуто та узгоджено

Цикловою комісією

Гуманітарних та суспільних дисциплін

Протокол № ____від «___»_______2009р.

Голова циклової комісії

М.О. Пальчиков

Харків 2009 Анотація

Конспект лекцій з дисципліни «Основи філософських знань» призначений для самостійної роботи над розділом «Релігієзнавство».

Зміст питань, що висвітлено у конспекті, повністю відповідає навчальній програмі. В стислому виді викладено основні етапи розвитку релігії, релігієзнавча концепції релігії, сучасна оцінка релігійної ситуації в Україні.

До конспекту додається словник релігієзнавчих термінів, список літератури.

Конспект лекцій є додатковим навчальним матеріалом і не замінює підручник.

Зміст

1. Лекція № 1. Релігієзнавство як наука…………………………………….4

2. Лекція № 2. Світові та локальні релігії……………………………...….11

3. Лекція № 3. Історія і сучасний етап релігійних вірувань і конфесій в Україні…………………………………………………………………….20

4. Словник термінів…………………………………………………………27

5. Список літератури………………………………………………………..30

Лекція № 1

Тема: Релігієзнавство як наука.

Основні питання теми:

1. Виникнення і становлення релігієзнавства як галузі гуманітарного знання.

2. Поняття і сутність релігії.

3. Соціальна роль та функції релігії.

1. Виникнення і становлення релігієзнавства як галузі гуманітарного знання

Релігія – це складне соціальне і духовне явище, що потребує наукового дослідження.

Релігієзнавство – наука, що вивчає це явище в теоретичному та історичному аспектах.

З позиції історичного досвіду можна стверджувати, що релігія врешті окреслилась в якості органічного компоненту суспільної історії та людського самоусвідомлення.

Новий підхід до розуміння релігії, що склався на сьогоднішній день, долає пануючий до недавнього часу погляд на релігію як неадекватну істинному буттю людини, форму його самореалізації, як «опіум для народу». Не слід спрощувати сутність релігійного світогляду: за ним багатотисячна духовна традиція. Для релігії світ має розумний сенс і мету. Духовним початком світу, його центром, своєрідною точкою відліку є Бог.

Бог надає цілісності і єдності нашому світу. Він направляє хід світової історії і встановлює моральні орієнтири людських вчинків.

Чи правомірно вважати подібний тип світогляду помилковим, хибним, ненауковим у порівнянні з матеріалістичним світоглядом, який не визнає ніякої «скритої» реальності, окрім чуттєво даної?

В релігійному сприйнятті світу знаходить своє виявлення глибинне відчуття людини своєї первинної спорідненості із найпершими засадами буття. Це відчуття історично еволюціонує від початкових культів (давні магія, анімізм, тотемізм) до розвинених систем монотеїстичних релігій, які набувають характеру складних та важливих соціальних інститутів.

Релігія – один із варіантів пошуку сенсу існування, одна із спроб зрозуміти світ.

Разом з тим в релігійному світогляді можуть бути виражені і такі ідеї як фанатизм, несприйняття людей іншої віри.

Це означає, що однозначно оцінювати роль релігійних поглядів взагалі неможливо.

В суспільній історії можна знайти приклади релігійного фанатизму, невігластва, антигуманізму, спроб перетворити людину на безсловесне, покірне єство.

Тому з самого початку релігієзнавство як наука поставила своїм завданням не апологію (захист) тих чи інших релігійних догматів, а не упереджене дослідження релігій світу.

Релігієзнавство як комплексна галузь наукового знання досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв’язків з економічними, політичними, духовними структурами суспільства, вплив на особистість віруючих в контексті конкретно-історичних умов.

У релігієзнавстві виділяються два важливих напрями, або розділи – теоретичний та історичний.

Теоретичне релігієзнавство складається з філософських і психологічних аспектів. Історичне релігієзнавство вивчає історію виникнення і еволюції окремих релігій та релігійних вірувань у їхньому взаємозв’язку.

Протистоїть релігієзнавству як науковому підходу до вивчення релігії, теологія /богослов’я/.

Богослов’я у будь-якій формі виступає системою релігійно-догматичних доказів і обґрунтування надприродних, «абсолютних» істин, що випливають з необмеженої, надчасової природи БОГА.

Філософія релігії

Соціологія релігії

Теоретичне

релігієзнавство Психологія релігії

Історія релігії

Об’єктом філософського вивчення є не тільки сама релігія, а й соціальне та природне середовище, що впливає на процес формування релігійних вірувань.

Соціологія релігії вивчає релігію як певну соціальну структуру, складову частину суспільства, з властивими їй функціями, соціальними зв’язками.

Психологічний аспект релігієзнавства зосереджує увагу на внутрішніх психологічних механізмах діяльності прихильників різних релігійних вірувань та культів, вивчає їх духовні цінності та орієнтації, типи релігійно-психологічних рис поведінки віруючих, спрямованих на сприйняття ідеї Бога.

Історія релігії вивчає релігію як суспільно-історичний феномен в його динамічності, змінах і розвитку, що дає можливість проаналізувати становлення, розвиток і еволюцію релігійних уявлень, специфіку релігійного процесу в певних природних, історичних, культурних та етнічних умовах.

Методи релігієзнавства – засоби вирішення пізнавальних проблем при дослідженні релігій найрізноманітніші. Серед них: історичний, соціологічний, порівняльно-історичний, структурно-функціональний та інші.

Таким чином, релігієзнавча наука є комплексом взаємопов’язаних наукових дисциплін (філософія релігії, соціологія релігії, психологія релігії, історія релігії), які за допомогою певних наукових методів досліджень вивчають релігію як соціальне явище, закономірності її розвитку і відображення у людській свідомості.

2. Поняття і сутність релігії.

Що таке релігія? В чому полягає людська потреба в релігійному відношенню до дійсності? До чого вона закликає людину, яким чином впливає на її життя та самоусвідомлення?

У сучасній науковій літературі існують різні тлумачення поняття «релігія».

Сучасні українські словники латинське слово «religio» тлумачать як набожність, святиня, предмет культу.

Релігія – це цілісна система вірувань і обрядів, які відносяться до «священних», тобто заборонених речей.

Релігія – це особливе бачення світу, в якому реально існує макрокосмос /видимий світ/ і мікрокосмос /невидимий світ/.

Спрощений погляд на релігію характеризується такою тезою: «Релігія є фантастичне відображення у головах людей тих зовнішніх сил, що панують над ними у повсякденному житті; як «опіум для народу», що орієнтує на потойбічне життя і прирікає віруючих на пасивність».

Є інша точка зору. Релігія – це не просто віра в Бога /зрозуміло є і це/, а бачення того, що здається майже неймовірним, і все ж виявляється найбільш великим серед існуючих фактів того, що не піддається розумінню, того, що уявляється кінцевим благом і міститься поза межами можливого, того, що є кінцевим ідеалом і предметом безнадійних пошуків.

З цієї точки зору релігія не суперечить науці, а постає як інше бачення світу.

Релігієзнавство здійснює аналіз релігії, апелюючи до логіко-теоретичних критеріїв істини.

Філософія осягає всі явища і процеси, а отже і релігію, з позицій вияву їх всезагальних принципів і законів, визначення сутності явищ і процесів.

У філософії існує багато різних підходів до оцінки природи релігії. Звернемо зокрема увагу на найбільш поширені з них:

Біологічна або натуралістична.

Релігія породжується внутрішніми потребами людського організму («ген релігійності», «релігійний інстинкт» закладені у біологічних процесах).

Матеріалістична концепція.

Релігія є продукт соціальних відносин, відображення певних соціальних умов

Основні життя. (Ілюзорне відображення дійсності).

концепції

релігії Ідеалістична концепція.

Визнання наявності надістотного джерела (Бога, Абсолюта, трансцендентного). Тобто наявність об’єктивного духовного початку.

Психологічна концепція.

Емоційна сфера психіки є лоном релігії. Релігія є колективний невроз (З. Фрейд).

Тобто наведені деякі погляди на сутність релігії по різному трактують її природу, джерела, причини виникнення.

Аналізуючи феномен релігії, слід відзначити, що всі вони мають загальні риси:

1. Визнання Бога як Єдиної всеосяжної сутності яка є вічною (це аксіома, що не потребує перевірки і не припускає сумніву. Сумнів – це гріх, який направлений проти Бога).

2. Виконання обрядів і ритуалів, через які йде спілкування із Богом.

3. Єднання віруючих на землі і підготовка до життя після смерті (всі люди брати і сестри).

4. Визнання того, що спілкування із Богом може бути інтимною діяльністю (молитви, обряди, канони тощо).

Всі ці характерні особливості більшості релігійних концепцій достатньо раціональні, але найголовніше, що вони співпадають з почуттями людини.

Релігія – це світогляд, в якому об’єднуються почуття і розум таким чином, щоб вони врівноважували одне одного.

Як особлива система духовної діяльності людей релігія має власну специфічну структуру.

Основні складові розвинених релігій

Сукупність ідей, знань, уявлень (догматика)

Сукупність релігійних почуттів, станів, переживань (емоційно-вольова складова).

Релігія

Сукупність ритуалів, обрядів, церемоній, свят (релігійний культ)

Сукупність органів, організацій, закладів (соціально-інституціональна складова)

Певний спосіб життя, його впорядкування і формування

В релігії як явищі суспільної історії вирішальна роль належить релігійній свідомості.

Релігійна свідомість – це сукупність ідей, образів, уявлень, почуттів та переживань, що спрямовані до священного, вищого та істинного буття або ж до чудесного.

Прийнято визначати два рівня релігійної свідомості: буденний та теоретичний.

Для буденного рівня релігійної свідомості характерним є:

- наочно-образна форма представлення її змісту;

- злиття її змісту із переживаннями, емоціями, звичкам та традиціями.

На рівні буденної свідомості не формулюється якихось фундаментальних світоглядних проблем, для їх осмислення та обґрунтування не залучаються точні поняття, логічно виважені аргументи.

Тобто на рівні буденної свідомості людина не може пояснити, чому це повинно бути саме так.