Аналіз короткострокових активів

Від раціо­нального розміщення та ефективності використання оборотних активів фінансовий стан підприємства залежить найбільше.

Струк­турні зрушення, прискорення оборотності, загальна динаміка не тільки визначають фінансову стійкість і платоспроможність під­приємства, а й можливості стійкого економічного зростання. Для добре і стабільно працюючого підприємства характерною є стійка структура поточних активів.

Причини і наслідки зміни структури за окремими елементами оборотних активів різні. Аналізуючи наявність, склад і структуру запасів, враховують те, що вони повинні бути оптимальними. Для досягнення цієї оптимальності треба зробити обґрунтовані розрахунки потреби у запасах, налагодити стабільні договірні зв’язки з партнерами, які успішно виконують свої договірні зобов’язання, забезпечити належну ор­ганізацію виробничого процесу тощо.

Надлишок чи нестача за­пасів є причиною поганого фінансового стану. Причини їх утво­рення вивчають при внутрішньому аналізі в розрізі формування і використання: виробничих запасів (сировини, матеріалів і т.д.); незавершеного виробництва, гото­вої продукції та товарів. За кожною групою запасів з’ясовують спе­цифіку дії факторів, наслідки впливу відхилень від оптимальних (нормативних) запасів на результати виробничо-фінансової діяль­ності і визначають шляхи оптпмізації.

Оборотний капітал займає велику питому вагу в загальній сумі активів підприємства. Від раціональності його розміщення й ефективності використання у великому ступені залежить успіх підприємства. Тому в процесі аналізу вивчається струк­тура оборотного капіталу:

Ø розміщення його в сферах виробництв й обігу;

Ø фективність використання.

Насамперед роблять загальну оцінку змін у наявності й структурі оборотного капіталу по найважливіших його групах (табл. 6.4.).

Для стабільного, добре налагодженого виробництва й ре­алізації продукції характерна стабільна структура оборотного капіталу. Істотні її зміни небажані, а якщо вони мають місце, то означають перерозподіл вкладеного капіталу між окремими його елементами. Однією з причин такого становища можуть бути інфляційні процеси.

Причини й наслідки зміни структури по окремих статтях поточних активів різні. Наприклад, збільшення питомої ваги виробничих запасів означає їхнє нагромадження внаслідок на­явності неліквідів, свідомого нагромадження у зв’язку з перебоями в постачанні й інфляційних процесах. Наслідок — втра­та споживчих властивостей продукції через неякісну сировину, зниження ціни, збитки.

Зменшення питомої ваги вкладень коштів у виробничі за­паси й незавершене виробництво призводить до дефіциту ок­ремих видів сировини й перебоїв у процесі виробництва, не­довантаження продуктивних потужностей, падіння обсягів виробництва й реалізації, збитків.

Таблиця 6.4. Аналіз динаміки й структури оборотного капіталу підприємства

№ п/п	Найменування	На початок періоду	На кінець періоду	Зміни (+/-)	Зміна структури,%
Сума, тис. грн	Пит. вага, %	Сума, тис. грн	Пит. вага, %	Сума, тис. грн	Пит. вага, %
	Виробничі запаси
	Незавершене виробництво
	Готова продукція
	Товари відвантажені
	Товари
	РАЗОМ матеріальні активи
	Кошти
	Цінні папери
	РАЗОМ Кошти + цінні папери
	Дебіторська заборгованість
	Оборотний капітал

Щоб забезпечити безперебійний виробничий процес і ре­алізацію продукції, виробничі запаси повинні бути оптималь­ними. Найважливішими умовами їхнього досягнення є:

Ø обґрунтовані розрахунки потреби;

Ø установлення постійних договірних відносин з поста­чальниками;

Ø виконання зобов’язань постачальниками.

Частою причиною непередбачуваних коливань фактичних запасів є невиконання постачальниками своїх зобов’язань. Од­нак такими причинами можуть бути недоліки в організації ви­робництва:

Ø неритмічність випуску продукції;

Ø невиконання плану освоєння нових її видів;

Ø зміна асортиментів продукції;

Ø недоліки в організації її збуту;

Ø недоліки планування й обліку й ін.

Узагальнюючими показниками ефективності використання матеріальних ресурсів є:

— матеріаловіддача;

— матеріаломісткість.

Матеріаловіддача (Мв) визначається відношенням вартості продукції до суми матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, а саме — вихід продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, палива, електроенергії):

,

де ВП — обсяг промислової продукції;

МВ — матеріальні витрати.

Матеріаломісткість (Мм) визначається відношенням суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції і показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню випущеної продукції:

.

Велика увага при аналізі поточних активів приділяється дебіторській заборгованості.

Рівень дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами:

· вид продукції;

· місткість ринку;

· ступінь насиченості ринку даною продукцією;

· прийнята на підприємстві схема розрахунків та iн.

Основними видами розрахунків є продаж у кредит. Без­готівкові розрахунки виконуються за допомогою:

а) платіжних доручень — доручення господарюючого суб’єкта своєму банку про перерахування зазначеної су­ми іншому господарюючому суб’єктові;

б) платіжних вимог — вимога продавця до покупця оплати­ти поставлені йому за договором товари;

в) акредитивів — доручення банку постачальника, зроблене покупцем через свій банк, про сплату рахунків поста­чальника негайно після одержання документів про від­вантаження продукції;

г) рахункових чеків — документ, що містить вказівку чеко­давця банку про виплату зазначеної суми, пред’явникові чека.

Аналіз дебіторської заборгованості проводять за даними II розділу активу балансу. Складається аналітична таблиця 6.5.

Таблиця 6.5. Аналіз структури, складу й динаміки дебіторської заборгованості

№ п/п	Найменування	На початок періоду	На кінець періоду	Зміни (+/-)
Сума, тис. грн	Пит. вага, %	Сума, тис. грн	Пит. вага, %	Сума, тис. грн	Пит. вага, %
	З покупцями й замовниками
	По виданих авансах
	По претензіях
	По позабюджетних платежах
	З бюджетом
	По соціальному страхуванню
	По оплаті праці
	З підзвітними особами
	З іншими дебіторами
	З дочірніми підприємствами
	РАЗОМ

Аналіз дебіторської заборгованості має особливе значення в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних коштів стає особливо невигідною.

Після загального ознайомлення зі складом і структурою дебіторської заборгованості необхідно дати наступну її оцінку:

— реальної її вартості, тому що не вся вона може бути стягнена;

— впливу на фінансові результати підприємства.

Важливим є вивчення показників якості й ліквідності де­біторської заборгованості. Під якістю дебіторської заборгова­ності розуміється ймовірність одержання цієї заборгованості в повній сумі. Показником цієї ймовірності є строк утворення заборгованості, а також питома вага простроченої. Досвід по­казує, що чим більший строк дебіторської заборгованості, тим нижча ймовірність її одержання.

Показник ліквідності дебіторської заборгованості харак­теризує швидкість, з якою вона буде перетворена в кошти, тоб­то це теж оборотність.

Для оцінки оборотності дебіторської заборгованості вико­ристовують наступні показники:

1) Оборотність дебіторської заборгованості:

,

де ВР — виручка від реалізації (отримана на умовах наступної оплати);

ДЗ_с — середня дебіторска заборгованість.

2) Період погашення дебіторської заборгованості:

,

де Т — тривалість аналізованого періоду, днів.

3) Частка дебіторської заборгованості:

,

де ДЗ — дебіторська заборгованість;

А_п — поточні активи.

4) Частка сумнівної заборгованості в складі дебіторської заборгованості:

,

де ДЗ_п — дебіторська заборгованість.

Контрольні запитання:

1. Що таке активи підприємства і як їх класифікують?

2. Завдання аналізу активів підприємства.

3. Яку роль відіграють запаси виробничих ресурсів і як їх проаналізувати?

4. Як оцінити довгострокові активи підприємства (нематеріальні активи, основні засоби)?

5. Як здійснюється аналіз оборотних активів підприємства?