Соціокультурна ситуація в Україні

подолання однобічності й неповноти, можливості вперше відбудувати повноцінний ансамбль національної культури з наявністю всіх ієрархічних щаблів: від масової до елітарної культури, від релігійної до світської, від церковної до політичної, від розробки теренів і тематики зарубіжних культур до плекання невмирущих зерен культури рідної.

Київський учений О.Семашко акцентує, що в Україні склалася нова ситуація, котра породжує нову соціокультурну реальність посттоталі-тарного суспільства. Вона дедалі активніше проникає у стосунки між людьми, позначається на сфері культури і знаходить прояв:

• у зміні соціальної орієнтації та ідеалів, у новому соціальному виборі;

• у переоцінці вартостей і формуванні їх нової ієрархії;

• в акцентуванні цінностей особистості на всьому полі соціуму й культури,

• у зростанні ступенів свободи, різноманітності та строкатості напрямів духовного життя як однієї з умов поновлення самодостатнього розвитку культури;

• у знятті «жорсткого» ієрархічного управління сферою культури і зростанні самостійності її розвитку в регіонах країни;

• у формуванні нової інфраструктури культури і нових принципів управління нею;

• у формуванні нових соціально-духовних потреб, шкали і критеріїв оцінки явищ культури та мистецтва, нових смаків і уподобань, у появі нових елементій способу життя;

• у складанні нових взаємин між учасниками культурного життя (в художньому житті між митцем, публікою, критикою та громад­ськістю);

• у зміні статусу, а відповідно й ролі та функцій національної культури, яка стає одним з визначальних чинників прогресу суспільства, розвитку його державності;

• у зміні соціального статусу релігії, релігієзації багатьох верств населення і клерикалізації деяких з них, зростанні й впливу на мораль суспільства.

Це дає підстави сподіватися, що культура України дістане потужні імпульси свого вільного безперешкодного розвитку у власній незалежній державі і зможе невдовзі посісти гідне місце в сім'ї світових культур.