Сталеві колони

Для виробничих будівель розроблені типові конструктивні рішення металевих колон, які виготовляють у заводських умовах, двох типів: постійного перерізу та східчасті. У металевих колонах виділяють: оголовок, на який спираються конструкції покриття; базу (башмак), яка забезпечує закріплення колони до фундаменту; стрижень, який передає зусилля від оголовка до бази; підкранову консоль для будівель з мостовими кранами. Стрижні колони можуть бути суцільними або наскрізними.

Конструктивне рішення і переріз елементів несучих колон визначають розрахунком залежно від величини прогону, кроку колон, висоти колони, кранового навантаження. Такі розрахунки та конструювання на їх основі студенти будуть виконувати в навчальному проекті з металевих конструкцій. У навчальному проекті з дисципліни «Архітектура будівель і споруд» рекомендується приймати у першому наближенні традиційні конструктивні рішення, наведені нижче.

Несучі колони постійного перерізу приймають: суцільними для прогонів висотою до 9,6 м і наскрізними (двогілковими) для більшої висоти.

Суцільними називають колони, стрижень яких утворений з одного або кількох прокатних профілів або листів, безпосередньо з’єднаних за допомогою зварювання або болтами. Стрижень наскрізних колон складається з двох гілок (швелерів або двотаврів), які з’єднуються решіткою, розташованою у двох площинах. Для можливості нанесення захисного покриття на внутрішні поверхні наскрізних колон між їх гілками передбачають зазор 100…150 мм.

Для будівель без мостових кранів при висоті від підлоги до низу несучих конструкцій покриття 6,0...9,6 м використовують металеві колони суцільного перерізу за висотою: прокатні двотаври (рис. 1.18, а); двотаври зварені з трьох стрічок прокатної листової сталі; замкнутого перерізу у вигляді круглих, квадратних або прямокутних труб.

Прив’язку колон постійного перерізу до крайніх координаційних осей приймають нульовою. Спирання таких колон на фундаменти здійснюється анкерними болтами через опорний сталевий лист, приварений до стрижня колони на заводі (рис. 1.11, а).

У безкранових будівлях при висоті від підлоги до низу несучих конструкцій покриття 10,2…18,0 м металеві колони проектують наскрізними з двох двотаврів, з’єднаних між собою планками з листів або відрізків швелерів; відстань між гілками незалежно від висоти колони дорівнює 800 мм (рис. 1.18, б).

Прив’язка колон до крайніх координаційних осей приймається: нульова – при кроці колон 6 м; матеріальна 250 мм – при кроці колон 12 м. Спирання таких колон на фундаменти здійснюється анкерними болтами через зварені з металевих листів траверси товщиною 12…16 мм, які спирають на опорні плити товщиною 20…50 мм, шириною на 100…200 мм більше розмірів колони (рис. 1.11, б).

Тип перерізу і основні розміри колон для безкранових будівель зі сталевих прокатних двотаврів, які рекомендується приймати у навчальному проекті, показані на рис. 1.18 і табл. 1.10.

Рис. 1.18. Сталеві колони постійного перерізу для будівель без мостових кранів: а – суцільні Н = 6,0…9,6 м; б – наскрізні, те саме, Н =10,8…18 м; 1 – опорний сталевий лист; 2 – гілка колони; 3 – траверса; 4 – планка; 5 – опорна плита; 6 – анкерний болт

Таблиця 1.10