Лабораторна робота №8. Тема: Визначення загальної фізичної працездатності за допомогою стандартного велоергометричного тесту (ВЭЕ150) і Гарвардського степ-тесту (2 години)

Тема: Визначення загальної фізичної працездатності за допомогою стандартного велоергометричного тесту (ВЭЕ₁₅₀) і Гарвардського степ-тесту (2 години)

Низкою фахівців в області фізіології спорту і спортивної медицини було відзначено, що оцінка фізичної працездатності на основі стандартного велоергометричного навантаження потужністю 150 ват (900 кгм/хв) з високим ступенем вірогідності збігається з показниками PWC₁₇₀ (розбіжності в абсолютних значеннях звичайно не перевищували 5%). Перевагою ж функціональної проби ВЕС₁₅₀ є застосування одноразового навантаження, відсутність необхідності розрахунку розмірів потужності виконуваної роботи і менший час обстеження спортсмена.

Для роботи необхідні: секундомір або годинник із секундною стрілкою, велоергометр або спеціальна сходинка.

Хід роботи:

1. На першому етапі даної практичної роботи робиться визначення фізичної працездатності випробуваного за допомогою стандартного велоергометричного тесту. Для цього обстежуваний на велоергометрі або спеціальній сходинці протягом 6 хвилин виконує навантаження стандартної потужності (150 вт або 900 кгм/хв) (при використанні велоергометра частота педалювания складає 60 об/хв, а при використанні сходинки застосовується приведена в роботі №7 формула розрахунку потужності в залежності від кількості сходжень на сходинку).

2. Наприкінці 1-ої і 6-ої хвилини після початку виконання стандартного велоергометричого навантаження в обстежуваний реєструється ЧСС.

3. Рівень загальної фізичної працездатності визначається за наступними формулами:

В обох випадках ЧСС₁ – частота серцевих скорочень наприкінці 1-ої хвилини роботи; ЧСС₆ - частота серцевих скорочень наприкінці 6-ої хвилини роботи.

4. З урахуванням відзначеної вище високої прямої залежності між значеннями ВЕС₁₅₀ і PWC₁₇₀, приведених у роботі №7 зразкових значень PWC₁₇₀ для представників різних видів спорту, роблять висновок про індивідуальний рівень загальної фізичної працездатності обстежуваного.

5. Використовуючи дані практичної роботи №7 (абсолютні розміри PWC₁₇₀ у модифікації ГЦОЛІФКа і В.Л.Карпмана) і результати велоергометричного тесту ВЕС₁₅₀ визначають процентне відхилення між зазначеними параметрами загальної фізичної працездатності, для чого складають спеціальну таблицю 10.

Таблиця 13 Відсоткові відхилення абсолютних значень ВЕС₁₅₀ від величини РWC₁₇₀, отриманих за допомогою модифікованих методик ГЦОЛІФКа і В.Л.Карпмана.

ВЭС150 (кгм/хв)	аPWC170 (ГЦОЛІФК) (кгм/хв)	аPWC170 (В.Л.Карпман) (кгм/хв)	ВЕС150- аPWC170 (ГЦОЛІФК) (%)	ВЕС150- аPWC170 (В.Л.Карпман) (%)

6. Після виконання стандартного велоергометричного тесту обстежуваний відпочиває не менше 15-20 хвилин а потім приступає до виконання другої частини даної практичної роботи.

7. На другому етапі практичної роботи №8 роблять визначення фізичної працездатності за допомогою Гарвардського степ-тесту.

Для цього випробуваному пропонується протягом 5 хвилин виконати підйом на сходинку в ритмі 30 кроків у хвилину. Темп сходжень задається метрономом, що встановлюється на 120 уд/хв. Після виконання роботи в обстежуваного 3 рази (протягом перших 30 секунд 2-й, 3-й і 4-й хв.) реєструється розмір ЧСС (кількість ударів за 30 секунд). У випадку, якщо обстежуваний у процесі сходжень через втому починає відставати від заданого метрономом темпу, то через 15-20 секунд після перших ознак даної «аритмії» тест припиняють і фіксують фактичний час роботи в секундах. Тест необхідно припинити при появі зовнішніх ознак надмірного стомлення: блідості обличчя, спіткань і т.п.

Індекс Гарвардського степ-тесту розраховують по наступній формулі:

де t – фактичний час сходження обстежуваного у секундах; f₁, f₂ і f₃ – частота серцевих скорочень за 30с відповідно на 2-ій, 3-ій і 4-ій хвилині відновлення.

Необхідно відзначити, що при масових обстеженнях дуже часто використовується скорочена формула Гарвардського степ-тесту, відповідно до якої розмір ЧСС реєструється тільки один раз (у перші 30 секунд 2-ої хвилини відбудовного періоду. У цьому випадку:

Отримані в результаті розрахунку кількісні значення ІГСТ використовують для якісної оцінки фізичної працездатності випробуваного відповідно до даних, поданих в таблиці 14. Розміри ІГСТ можна визначити також без використання приведених вище формул за допомогою спеціально розроблених таблиць, що приведені для осіб різної статі у віці від 20 до 30 років у додатках №6 і №7.

Таблиця 14 Оцінка фізичної працездатності за індексом Гарвардського степ-тесту

№	Значення ІГСТ	Оцінка
1.	< 55	Низька (слабка)
2.	55 – 64	Нижче середньої
3.	65 – 79	Середня
4.	80 – 89	Вище середньої (добра)
5.	> 90	Висока (відмінна)

Висновок: За результатами отриманих даних робиться висновок про індивідуальну фізичну працездатність, обстежуваного визначеного за допомогою стандартного велоергометричного тесту (ВЕС₁₅₀) та Гарвардського степ-тесту (ІГСТ), а також ступеню розходження між величинами ВЕС₁₅₀ і PWC₁₇₀ в модифікації ГЦОЛІФК та В.Л.Карпмана.

Питання для самоконтролю:

1. Основні особливості стандартної велоергометричної проби ВЕС₁₅₀. Переваги і недоліки даної проби в порівнянні з традиційно використовуваним субмаксимальним тестом PWC₁₇₀ .

2. Методика проведення стандартної велоергометричної проби ВЕС₁₅₀.

3. Загальна характеристика Гарвардського степ-тесту й основні способи розрахунку ІГСТ.

4. Значення використання Гарвардського степ-тесту при проведенні медико-біологічного контролю за функціональним станом спортсменів і масових донозологічних обстежень різних контингентів населення.