 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Акти застосування норм права: поняття та класифікація
|
|
Акт застосування права —цеправовий акт-документ, у якому формально закріплюється рішення компетентного суб'єкта в конкретній юридичній справі. Це один з різновидів правових актів, який має такі особливості:
— видається компетентними державними органами, їхніми посадовими особами й іншими суб'єктами, наділеними такими повноваженнями;
— має владний характер, тобто невиконання чи неналежне виконання акта передбачає застосування заходів державного примусу у формі юридичної відповідальності;
— акти застосування права спрямовані на реалізацію вимог правових норм, оскільки конкретизують загальні розпорядження норм права щодо певних життєвих ситуацій і суб'єктів, офіційно фіксують їхні суб'єктивні права чи юридичні обов'язки;
— акти застосування норм права закінчуються їх виконанням, хоча правові стани, що ними породжуються, можуть мати тривалий характер (наприклад, рішення про реєстрацію шлюбу);
— правозастосовні акти, на відміну від нормативно-правових актів, не мають зворотної дії в часі.
Офіційний характер правозастосовного акта потребує його виконання за відповідною формою.
Обов'язкові елементи правозастосовного акта:
— назва;
— заголовок;
— дата та місце, де він був виданий;
— назва органу чи посадової особи, що видала акт;
— підписи уповноважених осіб.
Він повинен викладатися ясною, чіткою, доступною мовою, що не припускає подвійного тлумачення, має містити терміни, передбачені чинним законодавством.
Структурно акт застосування норм права повинен містити:
а) вступну частину — назва акта (вирок, рішення, ухвала та ін.), місце й дата ухвалення, назва органу чи посади особи, що ухвалює рішення у справі;
б) описову частину — описуються факти, що є предметом розгляду, фіксується, коли, де, ким, за яких обставин і якими способами вчинено дії;
в) мотивувальну частину — включає аналіз доказів, які підтверджують наявність або відсутність фактичних обставин, юридичну кваліфікацію та її обґрунтування, вказівку на офіційні роз'яснення вжитого закону та процесуальні норми, що ними керувався орган або посадова особа, яка видала (прийняла) цей правозастосувальний акт;
г) резолютивну частину — формулюється рішення у справі (про права й обов'язки сторін тощо).
Класифікація правозастосовних актів здійснюється за такими підставами:
1) за суб'єктом прийняття: акти представницьких органів державної влади, глави держави, акти органів виконавчої влади, суду, контрольно-наглядових органів, правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів, які наділені такими повноваженнями;
2) за способом прийняття: колегіальні й одноосібні;
3) за галузевою належністю норм, які застосовуються: акти застосування конституційно-правових, цивільно-правових, адміністративно-правових, кримінально-правових норм та ін.;
4) за юридичною формою: ті, що мають форму окремого документа (укази, постанови, розпорядження, накази, ухвали та ін.), форму резолюції на інших матеріалах справи (затвердження прокурором обвинувального висновку);
5) за характером правового впливу: регулятивні (забезпечують реалізацію диспозицій регулятивних норм і владно підтверджують або визначають суб'єктивні права та юридичні обов'язки сторін) і охоронні (забезпечують реалізацію санкцій охоронних норм, встановлюючи заходи юридичної відповідальності);
6) за юридичним значенням: основні акти, що містять остаточне рішення в юридичній справі (вирок, рішення суду, указ про нагородження); допоміжні, тобто акти, що забезпечують прийняття основних актів (постанова про порушення кримінальної справи, ухвала суду);
7) за характером індивідуальних велінь: ті, що управомочують; ті, що забороняють (наприклад, вирок суду про заборону обіймати відповідні посади чи займатися певним видом діяльності);
8) за характером юридичних наслідків:
— правоконстатувальні — встановлюють можливість реалізації суб'єктивного права;
— правовстановлювальні — визначають варіанти поведінки;
— правовідновлювальні — відновлюють суб'єктивні права та юридичні обов'язки суб'єктів;
— правозмінювальні — констатують можливість зміни суб'єктивних прав і юридичних обов'язків;
— правоприпинювальні — встановлюють факти припинення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.
Дата публикования: 2015-09-18; Прочитано: 1392 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
