Прикладки

Прикладки можуть писатися окремо й через дефіс, що залежить від семантики поєднуваних складників.

1. Якщо прикладкою виступає видова назва, то дефіс між означуваним іменником і прикладкою не ставиться: місто Київ, ріка Москва, трава звіробій.

Якщо ж у ролі прикладки виступає родова назва, то між означуваним іменником і прикладкою ставиться дефіс: звіробій-трава, Москва-ріка, Сапун-гора.

2. Якщо узгоджуваний іменник, що має атрибутивне (означальне) значення, виступає в ролі прикладки в постпозиції, він приєднується до пояснюваного іменника дефісом: вовк-жаднюга, дівчина-красуня, хлопець-богатир.

Якщо такий іменник виступає в препозиції до означуваного іменника, то він пишеться окремо: богатир хлопець, жаднюга вовк, красуня дівчина.

3. Якщо пояснюваний іменник і прикладка можуть мінятися місцями (причому атрибутивну роль виконує іменник у постпозиції), між ними завжди ставиться дефіс: дівчина-грузинка й грузинка-дівчина, учитель-фізик і фізик-учитель, художник-пейзажист і пейзажист-художник.

4. Якщо прикладка входить до складу терміна, вона втрачає атрибутивне значення, перетворюючи словосполучення в складний іменник без сполучного звука. Такі іменники пишуться через дефіс: гриб-паразит, жук-короїд, заєць-русак, льон-довгунець.

Правопис складних прикметників

1. Разом пишуться:

а) Складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться разом: електросиловий (електросила), картоплесаджальний (картоплесаджалка), лісостеповий (лісостеп), м'ясозаготівельний (м'ясозаготівля), радіофізичний (радіофізика), самохідний (самохід), теплообмінний (теплообмін), чорноземний (чорнозем).

б) Складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгоджуваного з ним прикметника: загальноосвітній (загальна освіта), легкоатлетичний (легка атлетика), мовностильовий (мовний стиль), народногосподарський (народне господарство), народнопоетичний (народна поезія), первіснообщинний (первісна община), правобережний (правий берег), сільськогосподарський (сільське господарство), східнослов'янський (східні слов'яни).

в) Складні прикметники з другою дієслівною частиною: волелюбний, деревообробний, карколомний, машинобудівний.

Примітка. Прикметники з другою префіксальною дієслівною частиною пишуться через дефіс: вантажно-розвантажувальний, контрольно-вимірювальний.

г) Складні прикметники, в яких першим компонентом виступає прислівник: важкохворий, внутрішньозаводський, загальнодержавний; так само й такі, в яких другою складовою частиною є дієприкметник: вищезгаданий, нижчепідписаний, новоутворений, свіжозрубаний, але: трохи вище зазначений (параграф), бо є пояснювальне слово.

Примітка 1. Прислівники, утворені від більшості відносних прикметників, як правило, зберігають на собі логічний наголос, і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметником: абсолютно сухий, діаметрально протилежний, послідовно миролюбний, різко окреслений, суспільно корисний, суспільно необхідний, хімічно зв'язаний.

Примітка 2. У складних термінах прислівник – компонент, що уточнює значення складного прикметника, пишеться разом із цим прикметником: видовженотупоконічний, короткогрушоподібний, округлояйцеподібний.

ґ) Складні прикметники (з двох або кількох компонентів), у яких основне змістове навантаження передається останнім прикметником, а попередні лише звужують, уточнюють його зміст. Такі прикметники, як правило, мають термінологічне значення: вузькодіалектне (мовне явище), грудочеревна (перепона), давньоверхньонімецька (мова), двовуглекислий (газ), лінгвостилістичні (особливості); також – глухонімий, сліпоглухонімий.

д) Складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний літерами: двадцятиповерховий, семиразовий, стодвадцятип'ятирічний, але 125-річний.

е) Складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників (зокрема, ті, які виражають відношення родової ознаки до видової): поперечношліфувальний (поперечний шліфувальний верстат).

2. Через дефіс пишуться:

а) Складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться через дефіс: віце-президентський (віце-президент), генерал-губернаторський (генерал-губернатор), дизель-моторний (дизель-мотор), соціал-демократичний (соціал-демократ), унтер-офіцерський (унтер-офіцер).

Примітка. В окремих випадках, коли прикметник утворюється від сполучення іменника з прикладкою, дефіс не ставиться: Москва-ріка – москворіцький.

б) Складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: аграрно-сировинний, державно-монополістичний, електронно-обчислювальний, культурно-технічний, лісопильно-стругальний, масово-політичний, мовно-літературний, навчально-виховний, науково-технічний, партійно-політичний, плоско-опуклий, постачально-збутовий, свердлильно-довбальний, суспільно-політичний, столярно-механічний; а також узвичаєні: всесвітньо-історичний, літературно-художній, народно-визвольний, підзолисто-болотний тощо; між компонентами цих складних прикметників, не з'єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і: аграрний і сировинний, навчальний і виховний і т. ін.

в) Складні прикметники, в яких перша частина закінчується на -ико (-іко): буколіко-романтичний, діалектико-матеріалістичний, історико-культурний, механіко-математичний, політико-економічний.

г) Складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військово-морський, військово-спортивний, воєнно-стратегічний.

Примітка. Складні субстантивовані прикметники військовозобов'язаний, військовополонений пишуться разом.

ґ) Складні прикметники, в яких перша частина не має прикметникового суфікса, але яка за змістом є однорідна з другою частиною й приєднується до неї за допомогою сполучного звука о або е: м'ясо-вовняний, м'ясо-молочний, крохмале-патоковий.

Примітка. Складні прикметники цього типу, що виступають як наукові терміни, пишуться разом: головоногі, грудочеревна (перепона).

д) Складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: блакитно-синій, гіркувато-солоний, кисло-солодкий, молочно-білий, сіро-голубий, темно-зелений, червоно-зелено-синій, але: жовтогарячий, червоногарячий (окремі кольори).

е) Складні назви проміжних сторін світу: південно-східний, північно-західний; норд-остівський.

є) Складні прикметники, першим компонентом яких є числівник, написаний цифрами: 20-річний, 10-поверховий.

Правопис прислівників

1. Разом пишуться:

а) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще.

Примітка. Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, до завтра, на завтра, на потім (не відкладайте цього до завтра, на завтра, на потім), за багато, на багато (пор.: забагато гуляєш і за багато років уперше приїхав, стало набагато легше й зал на багато місць), на добраніч, на ура.

б) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, ввіч, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, влад, влітку, внизу, вночі, восени, впам'ятку, впень, вперед, впереміж, впереміш, вплав, вплач, впоперек, впору, враз, вранці, врешті, врівень, врівні, врозкид, врозліт, врозсип, врозтіч, вряд, всередині, вслід, всмак, вщерть, доверху, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, додому, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, зарані, зарання, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зсередини, набік, набір, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг, навідріз, навік, навіки, навіч, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надміру, назад, назахват, наздогад, назустріч, наїздом, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам'ять, наперебій, напереваги, наперед, наперекір, напереріз, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, напочатку, наприклад, напровесні, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарівні, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, скраю, спереду, спочатку, убік, убрід, увечері, увіч, уголос, угорі, угору, удень, узимку, узнаки, украй, укупі, улад, улітку, униз,унизу, уночі, упень, уперед, уплав, уплач, упоперек, упору, уранці, урешті, урівень, урівні, урозкид, урозліт, урозсип, урозтіч, уряд, усередині, услід, усмак, ушир.

в) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: віддавна, востаннє, вручну, догола, допізна, завидна, замолоду, заново, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, потихеньку, сповна, спроста, сп'яну.

г) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдвоє, втроє, вчетверо й под.; вперше, вдруге, втретє й под.; надвоє, натроє, начетверо й под.; удвох, утрьох, учотирьох і т. д.; водно, заодно, поодинці, спершу.

ґ) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з займенником: внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому; але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків.

д) Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вдосвіта, вподовж, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навздогін, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправжки, навстіж, навтікача, навздогін, наздогін, наосліп, напоготові, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба.

е) Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз.

є) Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абикуди, абияк, аніскільки, анітелень, анітрохи, анічичирк, аніяк, дедалі, деінде, деколи, декуди; чимало; щовечора, щогодини, щодалі, щоденно, щодня, щодуху, щомісяця, щомога, щонайбільше, щонайдовше, щонайдужче, щонайкраще, щонайменше, щонайширше й т. д., щоночі, щоправда, щораз, щоразу, щороку, щосили, щохвилини (але: дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що), якомога, якось і якось (з різними значеннями), якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдовше й под.

Увага. Слід відрізняти прислівники, складені з прийменників або часток і різних частин мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників тощо, коли останні зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови, отже, і пишуться окремо. Пор.:

Він повернув убік і Ударив у бік.

Спочатку це не було ясно й З початку розмови вони зрозуміли вашу думку.

Прочитай вірш напам'ять і На пам'ять він подарував мені книжку.

Усередині щось дуже заболіло й Це правило шукай у середині розділу.

Хлопці домовилися йти всі вкупі до міста й У купі піску гралися діти.

Зауважую вам востаннє й Вони постукали в останнє вікно.

Ми чуємо це вперше й Зайдемо в перше село.

Утім, я не заперечую й У тім спектаклі виступав і я.

У нас чимало є досягнень і Чи мало вам допомагали?

Нащо було починати справу? і На що ви натякаєте?

Ми теж виступали на зборах і Він говорив те ж, що і я.

Якось уже воно буде і Як ось і Марко на поріг.

2. Окремо пишуться:

а) Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник): без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні, за години, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла, з болю, з-за кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але навесні), на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно, на віку, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу, не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, уві сні, у поміч, у стократ, через силу, як слід, як треба.

б) Словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка – числівників) та одного або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу.

в) Словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й дальшого іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом і т. ін.

г) Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, в цілому.

ґ) Прислівники, утворені сполученням прийменнику по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо.

3. Через дефіс пишуться:

а) Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому або (-к)и: по-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-козацькому, по-нашому, по-своєму, по-сусідському, по-українському, по-християнському, по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-людськи, по-сусідськи, по-українськи; також по-латині.

Примітка. У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по: по-соціалдемократичному.

б) Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє й т. д.

в) Неозначені складні прислівники з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десь-то, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хтозна-як, як-небудь.

г) Складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так і т. ін.

ґ) Складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.

Абревіація. Запис складноскорочених слів і абревіатур. Абревіація належить до безафіксного словотворення. Цей спосіб, яким утворюються найчастіше іменники, став продуктивним у XX столітті, коли розширення інформації у зв'язку з науково-технічною і соціальними революціями стало вимагати ущільнення мовних засобів. Абревіація поєднує два способи – скорочення і складання. Твірною основою для абревіатур є переважно словосполучення.

Абревіатури утворюються по-різному: від початкових частин окремих слів (Донбас – Донецький басейн), початкової частини першого слова і початкових звуків наступних слів (райвно – районний відділ народної освіти), початкової частини першого слова і повного другого слова (демблок), початкових звуків або початкових букв кожного окремого слова (власне абревіація: неп – нова економічна політика); СНД – Співдружність Незалежних Держав) тощо.

Уживання великої букви у скорочених назвах установ, закладів,організацій, утворених із частин слів, залежить від того, чи пов'язується назва з адресною функцією:

а) складноскорочення пишутьсяз великої літери, якщо вони є власними назвами, тобто виконують адресну функцію і вживаються на позначення установ одинично: Держкіно, Міненерго, Укратом, Промінвестбанк;

б) з малої літери пишуться складноскорочення, якщо вони є родовими назвами: держадміністрація, облвиконком, міськрада.

Запис абревіатур залежить від того, чи збереглися вони у свідомості їх носіїв як абревіатури. Так, великими літерами пишуться абревіатури, які не відмінюються (СНД, США, ГЕС, ТЕЦ, МТС, ВНЗ), і малими, якщо вони відмінюються і перетворилися у звичайні слова-корені, за допомогою яких утворюються нові слова (неп, бо за часів непу, непман, непівська модель економіки).

При комбінованому записі деяких абревіатур в одному слові поєднуються два способи словотвору (ДонНТУ:Дон - – складноскорочення від власної назви Донецький і НТУ – невідмінювана абревіатура від національний технічний університет) або відбувається перехід абревіатур до розряду звичайних слів, коли вони починають відмінюватися, що й підкреслюється додаванням закінчення (СНІДу).

Графічні скорочення. Абревіатури є самостійними словами, які мають усі граматичні ознаки, а тому їх слід відрізняти від звичайних графічних скорочень відповідних слів і словосполучень. Останні не мають абревіатурної вимови і власних граматичних характеристик: вони передаються на письмі малими літерами, після яких ставиться крапка (крім стандартних скорочень з метричної системи мір: мм – міліметр, см – сантиметр, кг – кілограм, т – тонна), курсивом, через скісну лінію, з написанням через дефіс, якщо скорочення у середині слова.

Наприклад, слово ПТУ (пе-те-у) – абревіатура, бо воно має літерну вимову, ознаки середнього роду і може бути твірною основою похідних слів (петеушник), а написання б-ка (бібліотека), д-р (доктор), л-ра (література), та ін. (та інше), сб (субота), півн.-зах. – північно-західний, Півн. крим. канал – Північнокримський канал, п/к (під керівництвом) – скорочення, оскільки вони не збігаються з вимовою і з окремою граматичною характеристикою слів.

До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать:

акад. – академік

вид. – видання

від. – відділення

в.о. – виконуючий обов'язки

головн. н. с. – головний науковий співробітник

гр. – громадянин

грн. – гривня

див. – дивись

д.а. – друкарський аркуш

д.г.-м.н. – доктор геолого-мінералогічних наук

д.н.держ.упр. – доктор наук з державного управління

Дн. – Дніпропетровськ

доц. – доцент

д.пед.н. – доктор педагогічних наук

д.психол.н. – доктор психологічних наук

д.с.-г.н. – доктор сільськогосподарських наук

д.філол. наук ( і д.філол.н.) – доктор філологічних наук

д. філос. наук ( і д.ф.н.) – доктор філософських наук

д.ю.н. – доктор юридичних наук

зав. – завідувач

зам. – замісник

заст. – заступник

ім. – імені

і т. д. – і так далі

і т. ін. – і таке інше

і под. – і подібне

К. – Київ

к.н. держ. упр. – кандидат наук з державного управління

коп. – копійка

канд. філол. наук ( і к.філол.н.) – кандидат філологічних наук

канд. філос. наук ( і к.ф.н.) – кандидат філософських наук

к.г.-м.н. – кандидат геолого-мінералогічних наук

к.с.-г.н. – кандидат сільськогосподарських наук

к.пед.н. – кандидат педагогічних наук

к.психол.н. – кандидат психологічних наук

к.ю.н. – кандидат юридичних наук

Л. – Львів

м. – місто

млн. – мільйон

м.н.с. – молодший науковий співробітник

М. – Москва

Мн. – Мінськ

напр. – наприклад

н. е., до н. е. – нашої ери, до нашої ери

н. с. – науковий співробітник

о. – острів

обл. – область

оз. – озеро

пор. – порівняй, порівняйте

провідн. н. с. – провідний науковий співробітник

проф. – професор

п/с – поштова скринька

р. – рік; річка

р-н – район

рр. – роки

с. – село; сторінка

с. н. с. – старший науковий співробітник

СПб – Санкт-Петербург

с/р – сільська рада

ст. – станція, сторіччя

т. – том

та ін. – та інше

тов. – товариш

тт. – товариші; томи

X. – Харків

член-кор. – член-кореспондент

Щоб не помилитися у вживанні скорочень, треба користуватися «Словником скорочень української мови» (К., 1982). При їх написанні слід пам'ятати про такі вимоги:

а) слова не скорочуються на голосний, якщо він не початковий у слові, і на м'який знак. Наприклад, слово селянський може мати такі варіанти скорочень: сел., селян., селянськ.;

б) при збігу двох однакових приголосних скорочення треба робити після першого приголосного: стін. календар (стінний календар), ден. норма (денна норма);

в) при збігу двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного, залежно від структури слова, наприклад: власноруч. або власноручн. (власноручний), але тільки власт. (властивий), бо скорочення іншим способом буде незрозумілим (руйнується корінь).

1.3. Питання для самостійного вивчення

1. Правопис складноскорочених слів та абревіатур.

2. Графічні скорочення.

1.4. Термінологічний словник

Абревіатура (іт. аbbreviatura, від лат. abbrevio – скорочую) – скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових звуків, назв початкових літер чи початкових частин слів, на основі яких твориться скорочення: ВНЗ, ВДНГ.

Складне слово – слово, створене з двох або кількох слів, основ чи коренів, об’єднаних в одну лексичну одиницю, яка набула формально-граматичних і семантичних ознак окремого слова: загальноекономічний, обліково-фінансовий.

1.5. Навчальні завдання

Вправа 1. Поясніть написання поданих слів разом, окремо, через дефіс.

А. (Авіа)хімічний,(авіаційно)спортивний, (автомобільно)шляховий, (академік)секретар, (бюджетно)фінансовий, (взаємо)вигідний, (вище)зазначений, (власно)ручний, (директор)розпорядник,(дитячо) юнацький.

Б. (Квазі)науковий, (конструкторсько)архітектурний, (контрольно)ревізійний, (мало)ефективний, (матеріально)забезпечений, (мікро)ЕОМ, (навчально)виробничий, (напів)офіційний, (науково)обгрунтований, (правильно)складений.

Вправа 2. Запишіть слова разом або через дефіс. Поясніть їх правопис.

Пів/року, пів/Львова, пів/олівця, пів/місяця, пів/яблука, пів/Харкова, пів/Європи, пів/апельсина, пів/оберта, пів/Азії, пів/ящика, пів/життя, напів/провідник, пів/аркуша, пів/Москви, пів/сотні, пів/озера.

Вправа 3. Запишіть прислівники і прислівникові сполучення окремо, разом або через дефіс. Поясніть їх правопис.

А. До/останку, що/неділі, в/цілому, на/весні, поза/торік, на/завтра, с/початку, с/просоння, на/швидку, по/одинці, на/вкруги, на/гора, коли/не/коли, на/рівні, в/голос, по/правді, в/край, на/ніщо.

Б. Кінець/кінцем, до/побачення, на/ходу, вряди/годи, з/краю, по/четверте, на/показ, до/пари, напів/свідомо, в/слід, всього/на/всього, по/іншому, на/зустріч, день/у/день, як/не/як, у/чотирьох, у/сто/крат,після/завтра.

Вправа 4. Прочитайте подані слова і словосполучення. Запишіть їх у три колонки: написання разом, окремо, через дефіс. Сформулюйте причини варіативності в написанні.

Матеріально відповідальний, в цілому, на сьогодні, до сих пір, господарсько-договірний, по-перше, авторсько виконаний, обліково-фінансовий, з-поміж, паровозобудівний, промислово розвинений, врешті-решт, будь-коли, всього-на-всього, молочно-консервний, по-товариськи, рік у рік, напередодні, музично-драматичний, суспільно корисний, рідиноподібний, організаційно-технічний, навчально-тренувальний, небезпідставний, взаємовигідно, на диво, вертикально-фрезерний, мікроміліметр, лісосмуга, людино-година, інженер-механік, лісостеп, літак-снаряд, пасажиро-кілометр, малолітражка, бджолознавство, генерал-майор, контр-адмірал, водограй, землевпорядник, життя-буття, жокей-клуб, землетрус, півозера, півлимона, динамо-машина, динамометричний, півострів.

1.6. Інформаційні джерела

1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2002. – С. 484, 486, 490.

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Харків: Торсінг, 2002. – С. 143–146, 152–155, 174–179, 183–186, 204–209.

3. Михайлюк В.О. Українська мова професійного спілкування. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – С. 169–193, 232–255, 298–315.

4. Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 86–95.

5. Плотницька І.М. Ділова українська мова. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 58–60, 69–97.

6. Український правопис. – К.: Наукова думка, 2003. – С. 29–40.

ТЕМА 12. СПОСОБИ СЛОВОТВОРУ. ПРАВОПИС ДЕЯКИХ ПРЕФІКСІВ ТА
СУФІКСІВ У ПРАКТИЦІ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

1.1. Питання для самостійного вивчення

1. Способи афіксального словотвору (префіксальний, суфіксальний, постфіксальний, префіксально-суфіксальний).

2. Правопис префіксів: з- (с), з- (із-, зі-); без-, роз-, через-; пре-, при-, прі - та ін.

3. Правопис суфіксів (іменникових, прикметникових та дієприкметникових).

1.2. Методичні рекомендації до вивчення теми

Способи афіксального словотворення (префіксальний, суфіксальний, постфіксальний, префіксально-суфіксальний, префіксально-постфіксальний.) Правопис префіксів пре-, при-, прі- залежно від лексичного значення. Розрізнення частки і префікса не (частка не заперечує; префікс не- у складі слова констатує факт). Розрізнення суфіксів дієприслівників - учи, -ючи, -ачи, -ячи (контролюючи процес зміцнення державної влади...) і дієприкметників (контролюючі органи державної влади).

Способи афіксального словотвору

Правопис афіксів у практиці професійного спілкуваннязалежить від їхнього значення й визначення способу словотвору.

До афіксального словотворення належать префіксальний, суфіксальний, постфіксальний і похідні від них способи.

1. Префіксальний. За допомогою цього способу утворюються слова однієї частини мови: бігти – прибігти, йти – зайти.

2. Суфіксальний. За допомогою суфіксів утворюються, як правило, слова різних частин мови: місто – міський, держава – державний, поле – польовий ( але трактор – тракторист, білий – біленький, білесенький, білісінький).

3. Постфіксальний. Цим способом утворюються нові дієслова з додаванням до них постфікса -ся: купати – купатися, бороти – боротися, додавати – додаватися.

4. До похідних афіксальних способів словотворення належать префіксально-суфіксальний (стіл – настільний) і префіксально-постфіксальний (читати – зачитатися).

Таким чином, афіксами називають префікси, суфікси й постфікси Деякі з них відрізняються від уживаних у російській мові своєю вимовою і правописом, що й буде відзначено при аналізі префіксів без-, роз-, від-, через-, написання яких не залежить від наступних звуків (безоглядний – безчестя, розбити – розпитати, відокремити – відчинити, черезмірний – черезсмужжя), префікса з-, який перед [ к, п, т, ф, х ] переходить у варіант с- (зчистити, але спитати), і суфіксів -ськ-, -зьк-, -цьк-, які вимовляються м’яко (київський, козацький, запорізький).

У практиці ділового мовлення труднощі виникають також при вживанні префіксів пре-, при-, прі-, не- і суфіксів дієприслівників. Проте в більшості випадків правопис названих афіксів залежить від значень.

1. Префікс при- має значення «наближення, приєднання, неповноти дії» (присісти, прибити), префікс пре- вживається у значенні «дуже» (преосвященство, премудрий), а префікс прі- пишеться в словах: прірва, прізвище, прізвисько.

2. Префікс не- треба відрізняти від однозвучної заперечної частки. Не зі словами пишеться разом, якщо це префікс і йдеться про констатацію факту, і окремо, якщо це заперечна частка. Наприклад, у слові незараховано, у словосполученнях непоширене речення, неширока річка, непровітрена кімната – це префікси, а в реченнях Річка не широка, а вузька. Це не червона верба. Ніхто не бореться або Кімната не провітрена (така, яку не провітрили) – це заперечні частки.

Таким чином, не пишеться разом:

а) зі словами, які без не- не вживаються (неозорий, ненависть);

б) якщо слова з не- можна замінити синонімами (неголосно – тихо, неспеціаліст – дилетант, незнайомий – чужий);

в) у складі префікса недо-, що означає неповноту дії (недопечений, недоїдати).

3. Суфікси дієприслівників -учи, -ючи, -ачи, -ячи, що означають додаткову дію, треба відрізняти від однозвучних дієприкметників із закінченням -і, що фіксують ознаку предмета. Наприклад: Перевіряючи діяльність підприємства, перевіряючі органи дійшли позитивного висновку (дійшли «коли?» перевіряючи – дієприслівник, що виражає обставину способу дії, органи «які?» перевіряючі – дієприкметник, що в реченні виконує роль означення).

Правопис префіксів

З- (ІЗ-, ЗІ-) 1. Префікс з перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с: сказати, спалахнути, ствердити, сфотографувати, схил. Перед усіма іншими приголосними пишеться з - (іноді із -): збавити, звести, зжитися, ззирнутися, зсадити, зціпити, зчепити, зшиток, ізнов.

Префікс з-(с-) виступає переважно в словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зекономити, з'єднувати, зігнорувати, з'їзд, зорієнтуватися, зумовити, згаслий, змазати, знадливий, скоротити, склад і под.

У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, як правило, пишеться префікс зі-: зібгати, зігнути, зідрати, зізнатися, зімкнути, зіпсуватися, зіставити, зіткнення, зіщулитися тощо. Префікс зі - вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить сполучення губного та йотованого звукосполучення: зів'ялий, зім'яти, зіп'ястися тощо. У деяких словах префікс зі - чергується з зо -: зігрівати й зогрівати, зімлівати й зомлівати, зіпрівати й зопрівати, зітліти й зотліти.

2. У всіх префіксах – без-, роз-, воз-, через-, від- (од-), над-, під-, пред-, перед-, понад-, між-, об- – кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкраїй, безкорисливий, відкриття, відстань, міжконтинентальний, міжпланетний, надпотужний, обпалити, обтрусити, підтримка, передплата, передчасний, понадплановий, представник, розтягнути, розчин, розхитати, черезплічник.

3. Слід розрізняти префікси пре- і при -: префікс пре- вживається переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний, презавзятий, прекрасний, премудрий, прекрасно, препогано; префікс при - вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибігти, прибудувати, прикрутити, приборкати, пришвидшити; прибуття, притулок, прибраний, привабливо.

Крім того, префікс пре- виступає в словах презирливий, презирство й у словах старослов'янського походження: преосвященний, преподобний, престол, а префікс при- вживається в іменниках та прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками: пригірок, приярок; прибережний, прикордонний.

Префікс прі - вживається тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва.

Правопис суфіксів

Іменникові суфікси

-ИК, -НИК та ін.	1. Суфікси -ик, -ник, -івник, -чик (-щик) пишуться з и: братик, вузлик, передовик; гірник, кулеметник; газівник, працівник; хлопчик, прапорщик. Примітка.Слід відрізняти український суфікс -иквід іншомовних -ик, -ік (-їк). В іншомовних суфіксах пишеться иабо і (ї) відповідно до правил правопису ита і (ї) в словах іншомовного походження: історик, медик, фізик, але: механік, прозаїк, хімік.
-ИВ(О)	2. Суфікс -ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці, пишеться тільки з и: вариво, добриво, куриво, меливо, мереживо, місиво, морозиво, паливо, печиво, прядиво; але: марево (не матеріал і не продукт праці).
-АЛЬНИК, -ИЛЬНИК та ін.	3. У суфіксах -альник, -ильник, -ільник, -альністьпісля лперед нзавжди пишеться ь: постачальник, уболівальник, фрезерувальник; волочильник, мастильник; полільник; відповідальність, геніальність.
-АЛЬ, -ЕНЬ та ін.	4. Кінцевий приголосний у суфіксах -аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тель завжди м'який, а тому всі слова з цими суфіксами пишуться з ь: коваль, скрипаль; велетень, в'язень; бельгієць, мовознавець, переможець; здатність, свіжість; вихователь, любитель
-ИНН(Я), -ІНН(Я) та ін.	5. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] пишуться з двома н. Суфікс -инн(я) вживається в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: бобовиння, гарбузиння, картоплиння, павутиння; але: каміння, коріння, насіння. Суфікс -інн(я) мають іменники середнього роду, що утворюються від дієслів із голосними основии та і: горіти – горіння, носити – носіння, ходити – ходіння, шарудіти – шарудіння. Суфікс -анн(я) [-янн(я)] мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гукати – гукання, гуляти – гуляння, зростати – зростання, сприяти – сприяння. Суфікс -енн(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, в яких наголос падає на корінь: звернення, напруження, піднесення, удосконалення.
-ЕН(Я) [-ЄН(Я)]	6. Суфікс-ен(я) [-єн(я)] вживається в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовченя, гусеня, чаєня.
-ЕЧОК [-ЄЧОК], -ЕЧК(А) [-ЄЧК(А)], -ИЧОК, -ИЧК(А) та ін.	7. Суфікси зменшено-пестливих слів -ечок, [-єчок], -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)] не слід змішувати із суфіксами -ичок, -ичк(а):останні бувають тільки в словах, що походять від слів із суфіксами -ик, -иц(я): вогничок, кошичок, вуличка, паличка. В інших випадках уживаються суфікси з е (є): вершечок, мішечок, краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; віконечко, словечко, яєчко.
-ЕНК(О) [-ЄНК(О)], -ЕНЬК(О, А), [ЄНЬК(О)]	8. Слід відрізняти суфікс -енк(о) [-єнк(о)] від суфікса –еньк(о, а) [-єньк(о)]: суфікс -енк(о) [-єнк(о)] вживається здебільшого в іменниках, що означають прізвища: Гордієнко, Кравченко, зрідка – в загальних назвах: безбатченко, коваленко; суфікс -еньк(о, а) [-єньк(о)] вживається для творення пестливих назв: батенько, кониченько, серденько; ніженька, тополенька.
-ИCЬК(О) [-ЇСЬК(О)], -ИЩ(Е) [ЇЩ(Е)]	9. За допомогою суфіксів -иськ(о), [(-їськ(о)], -ищ(е) [-їщ(е)]утворюються слова переважно з емоційно-негативнимвідтінком від іменників усіх родів, причому після приголосного пишеться и,а після голосного –ї: гноїсько, дівчисько, хлопчисько; вогнище, побоїще, становище.
-ОВИЧ, -ІВН(А) [-ЇВН(А)]	10. При творенні чоловічих імен по батькові вживається тільки суфікс – овоч: Васильович, Ігорович, Микитович, Олексійович, Юрійович. При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), від імен на -й – -ївн(а): Борисівна, Василівна; Гордіївна, Сергіївна, Юріївна. Від таких імен, як Григорій, Ілля, Кузьма, Лука, Микола, Сава, Хома, Яків, відповідні імена по батькові будуть: Григорович, Григорівна; Ілліч, Іллівна; Кузьмич (і Кузьмович), Кузьмівна; Лукич, Луківна; Миколайович (і Миколович), Миколаївна (і Миколівна); Савич (і Савович), Савівна; Хомич (і Хомович), Хомівна; Якович, Яківна. Примітка.При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о: Антін – Антонович, Антонівна; Федір – Федорович, Федорівна.
-ІВК(А) [-ЇВК(А)], -ОВК(А)	11. В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови, вживається суфікс -івк(а) [-ївк(а)]: голівка, долівка, маївка, ножівка, полівка, спиртівка, частівка, шалівка, шихтівка. У деяких іменниках уживається суфікс -овк(а): головка (капусти), духовка, зарисовка, підготовка.
-ОК	12. В іменниках чоловічого роду після приголосних уживається суфікс -ок із випадним о в непрямих відмінках: вершок, гайок, кийок, кілок, лужок, стручок; після м'яких приголосних перед суфіксом -ок пишеться ь: деньок, пеньок.
-ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ	13. Іншомовні суфікси -ир, -ист, -изм виступають після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригадир, командир, бандурист, дантист, пейзажист; класицизм, педантизм, тероризм; після решти приголосних пишеться -ір, -іст, -ізм: вампір, гарнір, пломбір; піаніст, спеціаліст; модернізм, плюралізм, але в утвореннях від власне українських коренів пишеться -ист, -изм: боротьбист, побутовизм, речовизм і т. ін. Після голосних у цих суфіксах виступає ї: акмеїст, героїзм, конвоїр.

Прикметникові та дієприкметникові суфікси

-Н(ИЙ), -Н(ІЙ)

1. Суфікс -н(ий) уживається в переважній більшості якісних і відносних прикметників: дружний (спів), західний, мільйонний, принадний природний, фабричний.

Суфікс -н(ій) уживається порівняно в небагатьох прикметниках (переважно відносних): братній, всесвітній, городній, давній, житній, задній, крайній, літній, майбутній, матерній, незабутній, освітній, пізній, ранній, самобутній, суботній, хатній та ін. Суфікс -н(ій) уживається в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж, ш: ближній, вчорашній, давнішній, домашній, дорожній, дружній (потиск руки), зовнішній, колишній, мужній, поздовжній, порожній, прийдешній, ранішній, сінешній, справжній, сьогоднішній, тутешній, художній, але – потужний.

Примітка. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н(ий), -н(ій) викликає подвоєння н: знаменний, осінній, плинний, ранній, туманний.

-АНН(ИЙ), -ЕНН(ИЙ), -АН(ИЙ), -ЕН(ИЙ)

2. Прикметникові суфікси -анн(ий), -енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н: невблаганний, нездоланний, неоціненний, несказанний, нескінченний, страшенний (але жаданий). Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів - ан(ий), -ен(ий): бажаний, незлічений, неоцінений, неподоланий, несказаний, нескінчений.

-ИЧН(ИЙ), -ІЧН(ИЙ), [-ЇЧН(ИЙ)]

3. Складні суфікси -ичн(ий), -ічн(ий) [-їчн(ий)] виступають, як правило, у прикметниках, похідних від слів іншомовного походження; при цьому після кінцевого основи д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживається -ичн(ий): історичний, класичний, математичний, ортопедичний; після решти приголосних – -ічн(ий): академічний, анархічний, археологічний, епічний, ідилічний, органічний; після голосних – -їчн(ий): архаїчний, героїчний, прозаїчний.

-ИН, -ЇН

4. У присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин: баба – бабин, Галя – Галин, Коля – Колин, Маруся – Марусин, свекруха – свекрушин, тітка – тітчин; після голосних – -їн: Марія – Маріїн, Софія – Софіїн.

Примітка. Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч(щ), ш: Ольга – Ольжин, дочка – доччин, Мелашка – Мелащин, сваха – свашин.

-ИН(ИЙ), ЇН(ИЙ)

5. У прикметниках із значенням присвійності, утворених від назв тварин, – після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин(ий): бджолиний, голубиний, горобиний, качиний, орлиний; після голосних і апострофа – -їн(ий): зміїний, солов'їний.

-ИСТ(ИЙ), - ЇСТ(ИЙ)

6. 6. Суфікс -ист(ий) уживається в прикметниках після приголосних: барвистий, голосистий, іскристий, перистий (пірчастий; але перістий – рябий), променистий, урочистий; після голосних – -їст(ий): вибоїстий, гноїстий, двоїстий, оліїстий, троїстий.

ЕВ(ИЙ), -ЄВ(ИЙ), - ОВ(ИЙ)

7. Суфікс -ев(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом м'який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає переважно на основу слова: березневий, грушевий, овочевий, ситцевий. У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м'які н, т або й, пишеться -ЄВ(ИЙ): алюмінієвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, суттєвий.

Суфікс -ов(ий) незалежно від наголосу вживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний: вітровий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий. Крім того, суфікс -ов(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, ч, ш, щ), м'який приголосний або й, причому наголос падає на закінчення: бойовий, гайовий, грошовий, дійовий, дощовий, життьовий, крайовий, нульовий, речовий, стильовий.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев- (-єв-) у присвійних прикметниках жін. і середн. роду: суфікс -ов- уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: майстер – майстрова, майстрове; Петро – Петрова, Петрове; робітник – робітникова, робітникове; Шевченко – Шевченкова, Шевченкове; суфікс -ев- (після голосного -єв-) уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників м'якої та мішаної груп: Андрій – Андрієва, Андрїєве; Ігор – Ігорева, Ігореве; кобзар – кобзарева, кобзареве; скрипаль – скрипалева, скрипалеве; сторож — сторожева, сторожеве; товариш – товаришева, товаришеве.

У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (-єв-) чергуються з -ів (-їв): Василева – Василів, майстрова – майстрів, Олексієва – Олексіїв.

-УВАТ(ИЙ), [-ЮВАТ(ИЙ)], -ОВАТ(ИЙ), - ОВИТ(ИЙ)

8. Суфікс -уват(ий), а після м'яких приголосних - юват(ий), уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: горбуватий, круглуватий, синюватий, темнуватий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплуватий, злодійкуватий, остюкуватий, піскуватий.

Суфікс -оват(ий) уживається в прикметниках, якщо наголос падає на о: плисковатий, стовбоватий.

Суфікс -овит(ий) уживається на означення високого ступеня вияву ознаки: гордовитий, грошовитий, талановитий.

Дієслівні суфікси

-УВА- (-ЮВА-), ОВА-

1. Суфікс -ува- (-юва-) пишеться в дієсловах: забілювати, керувати, підпорядкувати, розсіювати.

У похідних словах і формах (віддієслівних іменниках та дієприкметниках) суфікс -ува- (-юва-) пишеться тоді, коли на перший голосний цього суфікса не падає наголос: вивершувати – вивершування, вивершуваний; очікувати – очікування, очікуваний; підсинювати – підсинювання, підсинюваний; якщо на перший голосний суфікса падає наголос, то пишеться -ова-: друкувати – друкування, але друкований; малювати – малювання, але мальований; підпорядкувати – підпорядкування, але підпорядкований; риштувати – риштування, але риштовання, риштований.

-ОВУВА-

2. У суфіксі -овува- перший голосний завжди наголошений: завойовувати – завойовування, завойований; перемальовувати – перемальовування, перемальований; скуповувати – скуповування, скуповуваний.

-ІР- (-ИР)

3. Дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джерелі суфікс -ір-, в українській мові втрачають цей суфікс у всіх формах: загітувати – загітований, зареєструвати – зареєстрований, інформувати – інформований, сконструювати – сконструйований. Але в окремих словах для усунення небажаних омонімів суфікс -ір- ( після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р – -ир-) зберігається: буксирувати (бо є буксувати), парирувати (бо є парувати), полірувати (бо є полювати), репетирувати (бо є репетувати) тощо.

Суфікс -ір- (-ир-) уживається й у дієсловах типу котирувати, лавірувати, марширувати, пікірувати, третирувати.

1.3. Навчальні завдання

Вправа 1. Поясніть правопис та вживання префіксів пре-, пере-, при-, прі-.

Пр...гарний, пр...звисько, пр...дставити, пр...берегти, пр... зирство, пр...бій, пр...амбула, пр...близно, пр...борканий, пр...хилити, пр...зидент, пр...мат, пр...краси, пр...паркувати, пр...гнобити, пр...освященство, п...р...орати, пр...дковічний, пр...своїти,пр...права, пр...буток, п...р...дача, пр...балтійський, пр...звище, пр...подобний, пр...старкуватий, пр...стол, пр... боркати, Пр...морськ, Пр...лісне.

Вправа 2. Перепишіть, розкривши дужки. Поясніть правопис слів з не- або ні-.

Не/вблаганний, ні/хто, не/зараховано, не/в’янучий, не/врожай, не/жить, не/мічний, не/знаний, не/забутий усіма вчинок, не/мовби, не/йти, не/досушити, не/зважаючи на, не/здужати, не/привітний, від’їхав не/далеко, не/спроста, не/доречно, не/абиякий; не/дорого, а дешево; не/мій, не/дев’ятий, не/істотно, не/довиконати, не/охота, не/з’ясоване досі питання, не/там, не/переконливий, ніде не/знаний, не/активний; ні(не)/риба, ні(не)/м’ясо; ні/старий ні/молодий.

Вправа 3. Замість крапок вставте пропущені букви у префіксах на дзвінкий або глухий приголосний. Поясніть їх написання, згадавши правила вживання префіксів з- (зі-, зо-), с-, без-, роз-, від-, через- тощо.

Бе...смертя, ві...дзеркалювати, ві...ступ,...характеризувати, бе...честя, пі...небесся,...хвалити,...рвати, бе...прецедентний,...чинити,...клеювати, пере...містя, ро...доріжжя,...кладати, бе...законність, бе...коштовний, бе...карний,...цементувати, ро...формувати, ро...поділяти, бе...сюжетний, ві...творити, ві...новити, бе...перервно,...балансувати,...орієнтувати,...казати,...робити,...їхати,...єднатись,...гріти,...скочити,...формувати,...фотографувати,...копіювати,...творити, чере…смужжя, ві...биватися.

1.4. Інформаційні джерела

1. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Харків: Торсінг, 2002. – С. 143–146, 152–155, 174–179, 183–186, 204–209.

2. Михайлюк В.О. Українська мова професійного спілкування. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – С. 169–193, 232–255, 298–315.

3. Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 86–95.

4. Плотницька І.М. Ділова українська мова. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 58–60, 69–97.

5. Український правопис. – К.: Наукова думка, 2003. – С. 23–31.

ТЕМА 13. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЧАСТИН МОВИ

1. 1. Питання для самостійного вивчення

1. Класифікація частин мови.

2. Іменник як частина мови.

3. Прикметник.

4. Числівник: визначення, групи за значенням та за будовою.

5. Займенник як частина мови.

6. Дієслово та дієслівні форми.

7. Прислівник.

8. Службові частини мови (прийменник, сполучник, частка).

9. Вигук.

1.2.Методичні рекомендації до вивчення теми

Визначення самостійних частин мови (вони відповідають на питання і мають лексичне значення) і службових (вони не відповідають на питання і не мають лексичного значення). Поділ самостійних частин мови на класи: клас імен (іменник, прикметник, числівник, займенник) і клас дій (дієслово, прислівник). Класифікація службових частин мови відповідно до їхніх функційу реченні: прийменник, сполучник, частка. Вигуки як окрема частина мови.

Морфологія вивчає не тільки будову слова і способи словотвору, а й класи слів за їх будовою, формами словозміни і загальним категоріальним значенням. Ці класи слів називаються частинами мови.

Розрізнення частин мови у відповідному контексті впливає на правопис окремих слів і зумовлює юридичну точність і професійну значимість документа, ось чому про практичне користування орфографією в межах ділового спілкування треба говорити окремо.

Усі слова залежно від їхнього значення, граматичних ознак, способів змінювання і ролі в реченні поділяються на десять частин мови: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник, прийменник, сполучник, частка та вигук.

Частини мови, у свою чергу, можуть бути самостійними і службовими (останні без самостійних частин мови не існують). Перші мають лексичне значення, відповідають на питання і виступають членами речення, а другі, навпаки, не мають самостійного лексичного значення, не відповідають на питання і не можуть бути членами речення. Наприклад, слова книга, добрий, читати мають лексичне й граматичне значення і відповідають на питання, а слова але, для, якби, не, ні виконують тільки граматичну функцію: з'єднують слова або речення (але, якби), указують на відмінок (для – Р.в.), заперечують чи підсилюють (не, ні).

Розрізнення самостійних і службових частин мови досить часто дозволяє уникнути орфографічних помилок (особливо при написанні слів разом або окремо): Воронцов мовчав... Зате Самієв, потираючи маленькі, жваві, брунатні руки, говорив невтомно (О. Гончар); Я люблю тебе, друже, за те, що в очах твоїх море синіє (В. Сосюра). У першому випадку слово зате не відповідає на питання, є службовою частиною мови і, таким чином, виконує функцію сполучника.У другому – словосполучення за те відповідає на питання (люблю «за що?»), має лексичне значення вказівного займенника, граматичне значення знахідного відмінка з відповідним закінченням і прийменником за і виступає в ролі додатка.

Подальша класифікація частин мови дозволяє більш повно відчути й передати технічними засобами писемної форми мовлення їх значення та функції.

Самостійні частини мови умовно можна поділити на клас імен, до яких належать іменник, прикметник, числівник, займенник, і клас дій, де виділяються дієслова і прислівники. Дієприкметник і дієприслівник не є окремими частинами мови, вони є формами дієслова. Усі самостійні частини мови, крім прислівника, змінюються.

До службових частин мови належать прийменники, сполучники і частки. Вони не змінюються.

Окреме місце у класифікації частин мови займають вигуки – слова, що не мають лексичного й граматичного значень, а служать для безпосереднього вияву почуттів, емоцій людини (а також звуконаслідувальні слова): о, от, ех, цур, ов-ва, киць-киць, тсс, ура, ку-ку тощо. У практиці ділового і наукового стилів вигуки практично не зустрічаються. В усному мовленні вигуки супроводжуються відповідною інтонацією, жестами, мімікою, а в писемній формі виділяються комами або знаком оклику: Гей, на коні, всі у путь! (П. Тичина); Ай! Як тут гарно! (М. Коцюбинський).

1.3. Навчальні завдання

Вправа 1. Перекладіть речення, підкресліть пасивні дієприкметники. З'ясуйте відмінності, які відбуваються при перекладі з російської мови активних дієприкметників теперішнього часу. Сформулюйте загальні поради щодо перекладу дієприкметників.

1. По системе, специально разработанной для банка, руководители всех уровней должны сначала обсуждать формулируемые ими тактические цели со своим непосредственным начальником. 2. Начало исследований неформальных групп было положено знаменитой серией экспериментов, проведенных Элтоном Мэйо. 3. Исследования показывают, что организации, где используется власть, основанная на принуждении, скорее всего характеризуются менее высокой производительностью труда и более низким качеством продукции. 4. Харизма – это власть, построенная не на логике, не на давней традиции, а на силе личных качеств или способностей лидера. 5. Влияние через участие имеет успех потому, что люди, вдохновленные потребностями высокого уровня, как правило, работают усерднее всего на ту цель, которая была сформулирована с их участием. 6. К факторам, связанным с понижением вероятности стресса, относятся соблюдение режима питания, поддержание себя в форме с помощью физических упражнений и достижение общего равновесия в жизни. 7. Отличительными характеристиками систем, ориентированных на проекты, является то, что каждая единица конечной продукции уникальна по конструкции, выполняемым задачам или по каким-либо другим важным признакам.

Вправа 2. Виправте помилки, запишіть правильні варіанти.

Вправи по діловій українській мові, виплата відсотків по залишкам, згідно Конституції, консультаційний відділ по питанням зв'язків з громадськістю, по заявках, відповідно з постановою, по крайній мірі, біля восьмої години, згідно останніх даних, по технічним причинам, заходи по вдосконаленню, розсилати по адресам, по всім правилам.

Вправа 3. Відредагуйте текст, виправивши можливі орфографічні, лексичні та пунктуаційні помилки.

В часи княжої України найбільш важливішою памяткою, зберігаючою давні норми права була «Руська Правда». Термин правда означає тут закон. Орігінал цього документа не зберігся до наших днів: дійшли його числені близько 300 списки. По їх змісту дослідники вирізняють біля трьох основних редакцій.

Коротка редакція «Руської правди» із 43 артикулами є самою найстарішою. Її можна умовно поділити на дві частини – перша Ярославова містить 17 артикулів, що створені ще в першій половині ХІ ст., друга решту артикулів складених за Ярославових синів.

1.4. Інформаційні джерела

1. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Харків: Торсінг, 2002. – С. 143–146, 152 – 155, 174 – 179, 183 – 186, 204 – 209.

2. Михайлюк В.О. Українська мова професійного спілкування. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – С. 169–193, 232–255, 298–315.

3. Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 86–95.

4. Плотницька І.М. Ділова українська мова. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 58–60, 69–97.

ТЕМА 14. ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ЧАСТИН МОВИ
У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ