Основний модуль

ПИСЕМНА ФОРМА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

РОЗДІЛ 3
ФОНЕТИКА І ПРАВОПИС

ТЕМА 6. АНАЛІЗ ФОНЕТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЇХ ФІКСАЦІЯ НА ПИСЬМІ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 6

План практичного заняття

1. Чергування приголосних звуків

2. Зміни приголосних при словозміні та словотворенні перед суфіксами: - ськ-, -ств-, -ш-, -н-, -ин-.

1.2. Методичні поради до вивчення теми

Для мов із фонетичним принципом правопису обізнаність з історичними процесами й сучасними тенденціями у вимові має виняткове значення. Це забезпечує можливість поповнювати арсенал мовних знань, спираючись на глибоке розуміння причин будь-яких орфографічних фіксацій, змін і перетворень. Ось чому більшість правил написання слід виводити з основних фонетичних процесів, які відбуваються в сучасній українській мові. Чергування г, к, х із ж, ч, ш або з, ц, с (нога – нозі – ніжка), д – дж, зд – ждж (ходити – ходжу, їздити – їжджу) тощо. Чергування о, е з і за законом відкритого – закритого складу (шо-стий – шість); о, е з а або и, якщо за коренем йде суфікс -а- (стерти – стирати) тощо. Чергування [у] – [в], [і] – [й], [з] – [із] – [зі] ([зо]) за законом милозвучності (Іван і Петро, Петро й Іван, жила в Одесі, жив у Києві, павук, Каїр, Таїсія, зі мною). Вимова і правопис и, і в основах незапозичених слів (рос. рыба, пиво – укр. риба, пиво) і в основах слів західноєвропейського походження (правило «дев’ятки»: пріоритет, факторинг, лізинг, радіо, кондиціонер тощо).

Чергування приголосних звуків

1. Історичні чергування приголосних звуків [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш] або із [з’], [ц’], [с’]. Вони відбувалися в позиції перед голосними або приголосними, які їх пом’якшували. При цьому в сучасній російській мові вони частіше чергуються із [ж], [ч], [ш] (колись із [ж’], [ч’], [ш’]: друг – дружить, мука – мучной, махать – машина, Евгений – Женя, а в українській мові – із [з’],[ц’], [с’] (значно рідше із [ж], [ч], [ш]): нога – нозі – ніжка, рука – руці – ручка, вухо – вусі – вушко. За новими правилами правопису виняток становлять тільки прикметники баскський і казахський, утворені від іншомовних власних назв.

2. Збіг і чергування груп приголосних -цьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-, - зк-, -ст- при словотворенні:

а) Зміна - цьк - в -чч - при творенні іменників із суфіксом -ин-: козак – козацький – козаччина; німецький – Німеччина; Вінниця – вінницький –Вінниччина (але галицький — Галичина).

б) Зміна - ск-, -ськ-, -шк- в -щ- при творенні іменників і прикметників із суфіксами -ин-, -ан- (-ян-): віск – вощина – вощаний; полтавський – Полтавщина, дошка – дощаний; пісок – піщаний.

в)Зміна -ск- (-ськ-), -ст-; -зк- (-зьк-) відповідно у -щ-, -жч - при творенні багатьох форм дієслів II дієвідміни або прізвищ на -енко,-ук: вереск – верещати, верещу, верещиш тощо (але: простити – простиш); брязк – бряжчати, бряжчу, бряжчиш і т. ін.; Васько – Ващенко – Ващук, Ісько – Іщенко – Іщук, Водолазький – Водолажченко, Кузько – Кужченко.

Проте у присвійних прикметниках -ск-, (-ськ-), -шк - чергуються відповідно зі -сч- (-сьч-), -щ -: Параска – Парасчин, Ониська – Онисьчин, Мелашка – Мелащин.

3. Зміни приголосних перед -ськ(ий), -ств(о), -ш(ий) при словотворенні:

Якщо попередніми звуками перед суфіксами -ськ-, -ств-, -ш - є звуки [г], [к], [х]; [ж], [ч], [ш] або [з], [ц’], [с], то в результаті відповіднихчсргувань і спрощень на їх місці з’являються буквосполучення -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий), -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -жч(ий), -щ(ий). Порівняйте:

г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) = -зьк(ий), -зтв(о): Прага – празький, боягуз – боягузтво, Запоріжжя – запорізький;

к, ч, ц + -ськ(ий), -ств(о) = -цьк(ий), -цтв(о): козак – козацький – козацтво, ткач – ткацький – ткацтво, молодець – молодецький – молодецтво; ^хш, с + -ськ(ий), -ств(о) = -ськ(ий), -ств(о): птах – птаство,

товариш – товариський – товариство, залісся – заліський;

г, ж, з + -ш(ий) = -жч(ий): дорогий – дорожчий (дорожче), але: легкий – легший (легше); дужий – дужчий (дужче); низький – нижчий (нижче);

с + - ш(ий) = -щ(ий): високий – вищий – вище.

Інші приголосні перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) на письмі зберігаються: бра т – бра т ський – бра т ство, студен т –студен т ський – студен т ство, лю д – лю д ський – лю д ство, заво д – заво д ський.

4. Зміни приголосних [к], [ц] перед суфіксом - н-:

Приголосні [к], [ц] разом із суфіксом -н- у подібних позиціях перетворюються у звукосполучення [чн] або [шн]: безпека – безпечний, безпечність, безпечно; вік – вічний, вічність, вічно; місяць – місячний; сонце – сонячний; яйце – яєчня.

Виняток становлять слова: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні бідолашний), соняшник, торішній.

5. Чергування [д] – [дж] і [зд] – [ждж] у дієслівних основах: ходити – ходжу, їздити – їжджу.

Чергування голосних звуків

Українська мова порівняно з російською відзначається якісно й кількісно розвиненою системою історичних чергувань голосних звуків, які збереглися до наших часів. Найбільш важливими з них є такі:

1. Чергування голосних звуків [о], [е] з [і] за законом відкритого –закритого складу. При такому чергуванні широкі звуки [о], [е] змінюються на короткий звук [і] у закритій позиції: шк о -ла – шк і л, рад о -сті – ра-д і сть, пл е -че – пл і ч, ш о -стий – ш і сть, Ки- є -ва – Ки- ї в, Хар-к о -ва – Хар-к і в. Виняток становлять слова: народ, паровоз, вогонь, принось, приятель, чверть, меч, мед, веселка, слова з повноголосним -оро-, -оло-, ере-, -еле- (город, мороз, подорож, порох, сторож, волос, солод, берег, перед, серед, через, зелень, пелех, шелест та ін.), а також наявні [о], [е] в закритому складі типу творця, носка, водню, долонь, нагород, будов, потреб, затон, потоп, хлібороб, діловод, виробництво, прапор тощо (докладно про це див. в «Українському правописі» [с. 11]).

2. Чергування голосних звуків [о], [е] з [а] [и], [і]. Подібні чергування відбуваються в коренях дієслів, якщо за коренем іде суфікс -а-. Дієслова з о, е позначають одноразову, закінчену або нерозчленовану дію, дієслова з а, и, і – повторювану, багаторазову дію:

допом о гти – допом а г а ти, г о ріти – г а р я чий, г о нити – г а н я ти, завм е рти – завм и р а ти, ст е рти – ст и р а ти. Однак більшість дієслів має кореневий о, що не чергується з а:

вимовити – вимовляти, простити – прощати, повернути – повертати, замерзнути – замерзати, проводити – проводжати, виношувати, відгороджувати, переконувати, установлювати, заспокоювати.

3. Чергування [о] з [е] після [ж], [ч], [ш], [щ], [дж], [й].

В українській мові після шиплячих та й пишеться о перед твердим приголосним та перед складом з и (що походить від давньоруського ы: чоло, щока, бджола, чотири, жовтий, знайомий; е пишеться перед м’яким приголосним та складом з е або и (що походить від давньоруського і): вечеря, четверо, джерело, женити.

Але:

- у словах іншомовного походження: чек, жетон, чемпіон, шофер, джем;

- у деяких словах за традицією: щедрий, жердка, червоний, чорнило, дешевий, чекати, чепурний, женоподібний, черпати, кочерга.

Чергування [у] – [в], [і] – [й], [з] – [із] – [зі] – [зо] за законом милозвучності. Вони з’являються, як правило, при вживанні прийменників, сполучників і префіксальному оформленні слів: сказа в у се, але сказал а в се, жил а в О десі, але жи в у К иєві; Іва н і П етро, але Петр о й І ван; на ш у читель, але наш а в чителька; диктант з у країнської мови, замі с із тіста, із ш овку, зі з броєю, позичив зо д ві сотні (при числівниках два, три), зі (зо) м ною. При цьому кожна крапка, кома або пауза зараховується як приголосний звук. Наприклад, у прислів’ї Восени і горобець багатий вжито варіант і, а не й, тому що у вимові після слова восени робиться пауза. Слід також зауважити, що фонетичні варіанти єднального сполучника і – й не збігаються з єднально-протиставним сполучником та: небо та земля. Як синоніми їх можна вживати хіба що в усному мовленні.

Ці й інші чергування відбуваються, щоб запобігти збігові кількох голосних (у першу чергу) або приголосних звуків: зі мною, розібрати, корабель, вогонь, павук, атеїзм, Йордан, Каїр, Моїсей, Таїсія, Йосип, найменування, інавґурація, християнин. Проте у словах з європейських мов, які не асоціюються з православно-християнською культурою, протетичні звуки (й, в] не вживаються: Іоланта, іон тощо.

Вимова і правопис [и], [і] в основах слів:

1. В основах слів слов’янського походження вимовляється іпишеться українське и на місці російських и, ы, а і – на місці російських о, е (як правило, при чергуванні звуків [о], [е] з [і] за законом відкритого – закритого складу): рос. [рыба] рыба, [пива] пиво – укр. [риба] риба, [п‘иво] пиво; рос. [гос’т^’] гость – укр. [г’іс’т’] гість, рос. [шес’т’] шесть – укр. [ш’іс’т^’] шість.

Це правило не можна застосувати до початку слова (Ігор), слів дірка, щиголь і відкритих складів -ри або -ли: три-вога, гри-міти, бли-щати.

2. В основах слів західноєвропейського походження вимовляється й пишеться українське и після ж, ч, ш (шиплячих), з, ц, с (свистячих), д, т, р, якщо далі йде приголосний звук (крім й, бо в українській мові це сонорний звук): радіо, але радист, таксі, але таксист; сценарій, але сценарист; азимут, дилер, але тріумф, пріоритет, лізинг, біржа тощо. Умовно це правило називають «правилом дев’ятки», пов’язуючи його з висловом «Д е т и з’ ї с и ц ю ч а ш у ж и р у ?» Виняток становлять давно запозичені слова із східних мов, які стали «своїми»: вимпел, графин, єхидна, імбир, кипарис, кит, мигдаль, миля, башкир, калмик, киргиз, кизил, кинджал, кисет,

1.3. Питання для самостійного вивчення

1. Чергування голосних звуків в українській мові.

1.4. Термінологічний словник

Чергування – закономірна взаємозаміна звуків в одній і тій же морфемі в різних словоформах або словах.

Словотворення – творення нових лексем на основі однокореневих слів або словосполучень за певними моделями й закономірностями, які існують у мові.

Словозміна – творення граматичних форм одного й того ж слова, які виражають його відношення до інших слів у словосполученні чи реченні.

1.5. Навчальні завдання

Вправа 1. До кожного слова знайдіть пару, що ілюструє чергування приголосних. Запишіть ці пари слів у вигляді таблиці.

Писати, у байраці, яблуко, загашений, ходити, посаджений, муха, плачу, приїздити, в аптеці, сікти, в універмазі, сніг, на лужку, на лузі, книга, дишу, пасіка, колишу, токар, раджу, пекти, личко, різати, при березі, дуга, ріжу, чистити, печу, птах, точити, повага, пасічник, капелюх, у книзі, кни­жка, крутити, сніжний, берег, січка, лице, проїжджаюся, радити, мушка, колиска, ходжу, дихати, яблучний, луг, пишу, байрак, чищу, універмаг, дужка, аптека, пташка, плакати, поважний, садити, на капелюсі, гасити, крученики.

Вправа 2. Перекладіть українською мовою. Усно поясніть написання слів і словосполучень.

Отточенный, кременчугский, проездной билет, бессердечный, соломенный, туристский поезд, нижеуказанный, священный, обочина, президентский налог, побережье, безделье, кассир, иллюстрация, оттенок, оттепель, бездорожье, уверенность, яркое солнце, бассейн, жужжать, знания, Закарпатье, дрогобычский, Полесье, Поволжье, печью, артелью, национальностью, гигантский завод, судья, чешский, столетье, Заполярье, бессонный, контрастный цвет, умение, товарищеский, вылью, любовью, печалью, владение, агентство «Автолюкс», вещь, комендантский час, уменьшение, радостное путешествие, увеличение, каждый студент, сырье, страховать, участник хора, овручский, ссуда, собственный, объективный, рассмотрение, распределительный, торезский, разъяснение, работодатель, противоречие, прибыль, прилукский, бесстрастный оратор, предприниматель, цель, обязанность, доброе сердце.

1.6. Інформаційні джерела

Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2002. – С. 482.

Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Харків: Торсінг, 2002. – С. 105–108.

Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 65–67.

Український правопис. – К.: Наукова думка, 2003. – С. 19–21, 121–122.

Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Літера ЛТД, 2002. – С. 287.