Смородина

Морфологічні ознаки. Сила росту куща. Кущ за силою росту може бути дуже сильнорослий (висота більша за 2 м), сильнорослий (1,5 -2 м), середньо рослий (менший за 1,5 м) і слаборослий (до 1 м), дуже слаборослий (менший за 60 см).

Пагоноутворювальна здатність. Оцінюють на око (слабка, середня, сильна) і біометрично (у відсотках).

Пагони. Кількість – на око (багато, середня кількість мало) сорти порівнюють між собою. Силу росту пагонів оцінюють за пагонами першого, другого і старшого порядку галуження. Можуть бути сильнорослими (більше за 35 см), середньо рослі (15-35 см), слаборослі (до 15 см).

Облиствленність визначають візуально порівняно з іншими сортами. Буває сильна, середня слабка. При біометричному аналізі визначають довжину декількох пагонів, визначають площу листя на них, облиствленість вираховують шляхом ділення площі листя на довжину пагонів (см²/см).

Листок. Величину визначають візуально (великі, середні, дрібні), або біометричним способом, вимірюючи довжину й ширину листкової пластинки, або визначаючи площу листкової пластинки різними методами.

Форма листка – трилопатева, п’ятилопатева, симетрична та асиметрична.

Загостреність лопатей – слабка, середня, сильна.

Зубчики – великі, середні, дрібні; сильно, середньо, слабо загострені.

Поверхня – гладенька, зморшкувата (сильно, середньо, слабо).

Зморшкуватість– сильна, середня, слабка, відсутня.

Основа листкової пластинки – широко-клиноподібна, плеската, серцеподібна (глибока, середня, дрібна)

Кінчик листкової пластинки – гострий, середньої загостреності, тупий.

Шкірястість – сильна, середня, слабка.

Вигнутість – сильна, середня. слабка.

Розміщення в просторі визначають за кутом нахилу (малий, середній, сильний) або в градусах.

Черешок листка. За довжиною – короткий, середній, довгий, дуже довгий.

Китиці. Розміщення – поодиноке, групове.

За довжиною – дуже довга (понад 14 см), довга (10-14 см), середня (6-9 см), коротка (до 5 см).

Форма китиці – пряма, чи вигнута в тій чи іншій мірі (слабо, середньо, сильно).

Одномірність та збігання ягід в китиці. Може бути відсутня, слабка (відношення розміру верхніх до нижніх біля 85%), середня (від 80 до 50%), сильна (менша за 50%) (рис. 323).

Щільність розміщення ягід в китиці – дуже щільне (чергові ягоди перекривають одна одну більше, ніж на половину діаметра), щільне (перекривають до половини діаметра), середнє (торкаються одна до одної), рідке, не щільне (не торкаються одна одної) (рис. 324).

Дозрівання ягід і китиці – одночасне й неодночасне (вказують строки дозрівання ягід в китиці).

Рис. 323. Одномірність і поступове зменшення (збігання) ягід смородини в китиці:

1 – відсутня (нижні і верхні ягоди рівні між собою); 2 – збігання слабке (приблизно 85%); 3 – середня (до 65%);

4 – сильна (біля 40%).

Рис. 324. Щільність розміщення ягід смородини в китиці:

1 – дуже щільне; 2 – щільне; 3 – середнє; 4 – рідке (пухке).

Відривання ягід і китиць – дуже легке, (ягоди осипаються при дозріванні), легке (ягоди відриваються легко, без пошкодження шкірки ягоди), середнє (ягоди відриваються з певним зусиллям), важке (відриваються з розривом шкірки ягоди).

Ягоди. Величину визначають в балах, або біометрично, зважуючи 100 ягід і знаходячи середнє значення. Дуже великі (більші за 1,8 г), великі (1,5-1,8), більші за середні (1,2 – 1,5), середні (0,8-1,2) менші за середні (0,4-0,8) й дрібні (менші 0,4 г).

Форма – округла, плескато-округла овально-округла, обернено яйцеподібна.

Забарвлення визначають в момент споживчої зрілості. Забарвлення варіює від ясно-жовтого (порічки) до чорного (смородина).

Восковий наліт – відсутній, слабкий, середній, сильний.

Борозенка – нема,виражена слабо, середньо, сильно.

Залишки оцвітини – відсутня, коротка (до 1,5 мм), середня (2-3 мм), довга (більша 3 мм).

Шкірка – може бути тонка, середня й товста. За міцністю – міцна, середня, пухка (не міцна). Якість шкірки визначають органолептично.

Насіння. Кількість – дуже мало (2-3 шт.), мало (5-8), середня кількість (10-20), багато (25-40), дуже багато (більше 45 шт.) За величиною – дрібне, середнє й велике.

Фізіологічні ознаки – до них належать зимостійкість, посухостійкість, ураження хворобами, загальний стан рослин. Визначають за п’ятибальною системою.

Строк вступу у плодоношення у порічок і смородини варіює від двох до п’яти років. За цією ознакою сорти ділять на скоро-, середньо- та пізньоплідні.

Урожайність визначають за багаторічними обліками. Сорти бувають високоврожайні (більше за 26 т/га), врожайні (15-25), середньо врожайні (6-15) й маловрожайні (менше 6 т/га).

Продуктивний період у чорної смородини порівняно з порічками на 2-3 роки коротший. Для чорної смородини – дуже короткий (5-7 років), короткий (8-10), середній (9-12) тривалий (більший за 12 років).

Строки дозрівання смородини для України – дуже ранній (до 25 червня), ранній (25-30 червня), середній (з 1 по 15 липня), пізній (16 по 25 липня) і дуже пізній (перша декада серпня).

Порічки і смородина істотно різняться за строками дозрівання. Порічки, як правило, дозрівають на 5 днів раніше і, відповідно, групи стиглості сортів будуть зміщені на 5-6 днів.

Для смородини й порічок особливі ознаки, які враховують недоліки чи позитивні якості сортів детально описують і вносять до реєстру.