Інші малопоширені культури

Лимонник китайський (Schisandra chinensis (Turcz.) Baill.) належить до порядку Раналієвих (Ranales L.) родини лимонникових (Schisandraceae Blume.), яка представлена двома родами, які об’єднують 47 видів. Рід Schisandra, до якого належить лимонник налічує 25 видів. Один з видів росте в лісах Північної Америки (Флорида), інші поширені в Гімалаях, Китаї, Далекому Сході, на Японських та Філіппінських островах.

Лимонник китайський поширений в лісах Примор’я, Манчжурії, на Сахаліні. Це ліана, однодомна, роздільностатева рослина з червоними плодами – соковитими багатолистянками. До дозрівання плодів плодоложе видовжується і стає подібним на китицю з сидячими ягодами.

Рослина з надзвичайно цілющими властивостями. Плоди лимонника містять цукор, велику кількість органічних кислот, найбільше яблучної та лимонної, смолисті речовини, багато вітаміну С, та алкалоїд схізандрин, ефірні олії, глікозиди.

Рис. 223. Цвітіння лимонника китайського

Рис. 224. Плоди лимонника китайського

Плоди, насіння, а особливо корені цієї ліани мають потужні стимулюючі властивості на організм людини. Дуже смачний і корисний чай з листя і пагонів при вірусних захворюваннях верхніх дихальних шляхів.

Актинідія належить до порядку Раналієвих (Ranales L.), родини Ділленієвих (Dilleniaceae L.), підродини актинідієвих (Actinidioideae Van Tiegh.), роду Актинідія (Actinidia Lindl.), в якому відомо 36 видів. Ареал поширення роду величезний – тропічна, субтропічна та помірна зони Східної Азії.

Всі види в’юнкі ліани, як правило дводомні, хоча зустрічаються форми однодомні кущо-подібні. Плід – верхня синкарпна ягода. Всі види в плодах містять велику кількість вітаміну С, та інші вітаміни, а також цукор, органічні кислоти, макро- та мікроелементи й мають цілющі властивості. В народній медицині плоди актинідії застосовують як протицинготний, антигельмінтний та послаблюючий засіб. Їх споживають свіжими, переробляють на варення, пастилу, компоти, соки. Тонкі лози-пагони використовують для плетіння.

В ботанічних садах України та на присадибних ділянках можна зустріти п’ять видів актинідії: актинідія коломікта (A. kolomicta Max.), актинідія полігамна (A. poligama (Lieb. et Zucc.) Max.), актинідія гостро зубчаста, або аргута (A. arguta (Lieb. et Zucc.) Max.), актинідія пурпурова (A. purpurea Rehd.) та актинідія китайська (A. chinensis Planch.). Перші три види поширені в Примор’ї та Уссурійському краї, два наступні – в Китаї.

В Україну експортують плоди ківі – це група сортів, виведених вперше в Новій Зеландії з виду актинідії китайської. Вирощування ківі зосереджене в субтропічній зоні, а в помірній зоні – в теплицях. Плоди у ківі зі зеленою м’якоттю, опушені, високовітамінні, масою 80-150 г.

Рис. 225. Цвітіння актинідії полігамної

Рис. 226. Листя актинідії полігамної

Рис. 227. Плодоношення актинідії коломікта

Рис. 228. Актинідія коломікта в лісовому біоценозі

Рис. 229. Пагін актинідії гострозубчастої або бальзамної (A. arguta (Lieb. et Zucc.) Max.)

а б

Рис. 230. Чоловіча (а) та жіноча (б) квітки актинідії делікатесної (китайської) – A. chinensis Planch.

Рис. 231. Плоди ківі на гілці

Рис. 232. Плоди ківі в розрізі

Жимолость належить до роду Lonicera L., з родини жимолостевих Caprifoliaceae Juss. Рід об’єднує понад 200 видів у північній півкулі, багато з них запроваджено в культуру. Рослини морозостійкі, мають форму куща, медоноси, плоди соковиті ягоди, які дуже рано достигають.

Останніми ботанічними дослідженнями встановлено, що група блакитних жимолостей (subsect. Caeruleae Rehd.) представлена двома видами – жимолость блакитна (Lonicera caerulea L.) та жимолость іллійська (Lonicera iliensis Pojark.). Жимолость іллійська – географічно та екологічно відокремлений вид, який зустрічається в долині ріки Ілі на території Казахстану та на теренах Китаю.

Жимолость блакитна, або їстівна має багато синонімів, які підкреслюють певне територіальне походження тих чи інших форм (жимолость алтайська, камчатська, балтійська та інші). Російські систематики вважають їх окремими видами. Жимолость блакитна охоплює терени Європи (зустрічається переважно в гірських районах – Карпати та Альпи) та Азії (терени Алтаю, Сибіру, Далекого Сходу, Монголії, Китаю, Середньої Азії).

Рис. 233. Жимолость камчатська

Рис. 234. Жимолость їстівна

Росте жимолость переважно в підліску темнохвойних та змішаних лісів, часто утворює окремі зарослі вздовж рік та на заболочених місцях.

Серед жимолостевих в Україні найпоширенішим в культурі є жимолость їстівна (L. edulis Turcz.). Це кущ до 1 м висотою, з кулеподібною кроною, з продовгуватими листками, жовтуватими квітами зібраними в двоквіткові суцвіття, з соковитими темно-синіми ягодами 15-30 мм довжиною, приємного кисло-солодкого смаку. Цей вид дико росте на Далекому Сході, Камчатці і Курильських островах. Його ареал перекривається з видом жимолості камчатської та жимолості Максимовича.

В Північній Америці поширений вид – жимолость пухнаста. Як декоративні форми в Україні вирощують також жимолость козолисту та татарську, як правило їх можна зустріти в захисних лісосмугах та парках.

Шовковиця, або морва, або тутове дерево належить до роду Morus L., родини тутових Moraceae Lindl. Цей рід налічує біля 10 видів. З холодостійких видів два азіатського походження, а один з Америки. Решта росте в Південно-східній, Південній Азії та Африці.

Рис. 235. Шовковиця біла

Шовковиця біла (M. alba L.) – походить з Китаю. Рослина однодомна рідше дводомна, має форму дерева 15-20м висотою, з кулеподібною, густою кроною, темно-зеленими листками. Рослини довговічні, живуть 200-300 років, посухостійкі та холодостійкі, роздільностатеві, дводомні з непоказними квітами, ягодоподібні супліддя смачні. Насіння дрібне.

Рис. 236. Плоди шовковиці чорної

Шовковиця чорна (M. nigra L.) – ареал поширення регіон стародавньої Персії. Має форму дерева, або куща відрізняється від шовковиці білої ще й чорними блискучими плодами. Гірше переносить посуху та морози, тому в культурі зустрічається рідше.