Особливості українських інвестиційних сертифікатів

Українське законодавство [6; 7] виокремлює інвес­тиційні фонди та інвестиційні компанії.

Інвестиційний фондздійснює діяльність тільки у галузі спільного інвестування, а інвестиційна компанія—це торговець цінними паперами, який, крім інших видів діяльності, може емісією цінних паперів та їх розміщенням залучати кошти для здійснення спільного інвестування. Для спільного інвестування інвестиційна компанія створює взаємний фонд.Інвестиційні фонди (компанії) випускаютьінвестиційні сертифікати, які дають право власникам на дивіденди. Права на управління власники не мають.

Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред’явника; вони повинні мати такі реквізити:

· фірмове найменування інвестиційного фонду (компанії);

· місцезнаходження інвестиційного фонду (компанії);

· найменування цінного паперу — «інвестиційний сертифікат»;

· порядковий номер;

· дата випуску;

· вид;

· номінальна вартість;

· ім’я власника (для іменного інвестиційного сертифіката);

· строк виплати дивідендів;

· підпис посадової особи — інвестиційного керуючого чи іншої вповноваженої особи;

· печатка інвестиційного фонду (компанії).

Номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката має дорівню­вати номінальній вартості однієї акції, що належить засновникам.

Інвестиційні фонди, так само як і взаємні фонди інвестиційних компаній, можуть бути відкритими чи закритими. Особливості операцій відкритих та закритих фондів з інвестиційними сертифікатами показані в табл. 6.2.

Таблиця 6.2