Визначення інвестиційної привабливості за методикою Бланка

1.Рівень загального аналізу розвитку регіону (частка регіону у ВВП та виробленому національному доході; обсяг виробленої промислової продукції на душу населення; рівень самозабезпеченості регіону основними продуктами харчування, тобто обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на душу населення; середній рівень заробітної плати в країні; обсяг і динаміка капітальних вкладень у регіон в розрахунку на одного жителя; число компаній і фірм всіх форм власності в країні; частка збиткових підприємств в загальній кількості функціонуючих компаній та фірм).

2. Рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону (кількість підрядних будівельних компаній і фірм всіх форм власності; обсяги місцевого виробництва основних видів будівельних матеріалів; виробництво енергетичних ресурсів на душу населення; кількість залізничних шляхів сполучення у розрахунку на 100 км² території; щільність автомобільних шляхів з твердим покриттям на 100 км² території).

3. Демографічна характеристика регіону (співвідношення міських і сільських жителів в країні;частка населення, які зайняті в суспільному виробництві напідприємствах всіх форм власності;рівень кваліфікації робітників, зайнятих у сільському виробництві).

4. Рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону (частка приватизованих підприємств у загальній кількості підприємствкомунальної власності;частка компаній і фірм недержавних форм власності у загальнійкількості виробничих підприємств країни;кількість спільних компаній і фірм із зарубіжними партнерами;кількість банківських установ, страхових компаній та товарних бірж натериторії країни).

5.Рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків ( рівень економічної злочинності в розрахунку на 100 тис. жителів;частка підприємств зі шкідливими викидами, що перевищуютьгранично допустимі норми, в загальній кількості промисловихпідприємств;середнійрадіаційний фон у містах країни;частка незавершених будівельних об’єктів у загальній кількостірозпочатих будівельних об’єктів за останні 3 роки).

На основі отриманих результатів оцінки вищезазначених показників регіони за рівнем інвестиційної привабливості можна згрупувати наступним чином:

1. Рівень пріоритетної інвестиційної привабливості (35-40% вище ніж в цілому по країні).

2. Рівень досить високої інвестиційної привабливості (15-20%).

3. Рівень середньої інвестиційної привабливості (на рівні показника по країні).

4. Рівень низької інвестиційної привабливості (20-30% нижче ніж в середньому по країні).

12. Сутність природно-ресурсного потенціалу регіону.

Природно-ресурсний потенціал території – це об’єктивна реальність, що хар-є дійсний стан ПР. З одного боку це об’єкти сили природи яким притаманні певні закони функ-ння, а з другого боку це елементи що відбивають економ відносини і впливають на рівень продуктивності праці.

В суч умовах дослідження сталого розвитку актуальним є поняття еколого-економ. потенціалу, який в повній мірі відображає основні процеси в системі «природа-господарство-населення тереторія».

Сучасний стан природно-рес потенціалу хар-ся дотриманням принципів його використання з урахуванням широкого впровадження у практику управління еколог-економ підходу.

До осн принципів раціонального природокористування можна віднести:

1. Збалансованість ПР;

2. Необхідність обміну взаємного впливу компонентів навколишнього середовища;

3. Оптимальне співвідношення між екстенсивним та інтенсивним використанням території та ПР;

4. Створ сис-ми природо охорони території, які спроможні підтримати місцевий екологічний баланс;

5. Процес формування механізму уп-ння, використання природно-рес-го потенціалу потребує врахування закономірностей навкол сер, відповідно до яких можна сформувати основні принципи раціонального використання прир-рес потенціалу.

Принципи:

1. стадійності освоєння природних ресурсів – суть полягає у диференційованому підході до їх використання, охорони та відтворення;

2. терит диференціації – врахування ступеня впливу регіональних чинників на розвиток регіональної економіки;

3. оптимальності – який регулює співвідношення антропогенних змін навколишнього середовища.

13. Соц інфраструктура регіону як об’єкт регіон управл.

Соц інфраструктура – сфера, що забезпечує обслуговування різних потреб л. і її можна х-зувати як комплекс галузей ек-ки, що виконують соц.-екон ф-ції по задоволенню матер і духов потреб насел і створ нормальних умов диттєдіял насел.

Класифікація СІ: 1) в-но до р-ня о-ї с-ва: соц. інфрастр країни; СІ адмін.-територ-го р-ня; СІ п-ва; 2) у в-ності до форм інфрастр: лінійна – мережа авто і залізнич доріг; точична – учбові лікув заклади, заклади к-ри; 3) з урахув проблемно-цільов принципу: часова – для реаліз часових структурних програм; постійна; 4) в залеж від задовол потреб л: повсякденних потреб; виникають у визначені періоди життя (садочок, школа); 5) у в-ності до видів ді-ності л: інфрастр труд діял; інфрастр суспіл-політ ді-сті; освіти і к-ри; охор здор і оточуюч серед; соц.-побут інфрастр.

В складі СІ виділ 2 галузі: 1) соц. побут інфрастр – включає торгівлю і громадс харчув, побут обслуговув, пасажирський трансп і зв'язок. 2) соц. – духов інфрастр – освіта, охор здор, наука, к-ра, фіз. к-ра і спорт.

СІ формують дві ф-ціонально взаємопов'язані підсистеми: матеріально побутова (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, внутрішня торгівля, громадське харчування) та соціально-культурна підсистема (Культурна сфера (освіта, культура, мистецтво), соціальна сфера (охорона здоров'я, туризм, рекреація, життєвий рівень населення)