Рушійні сили педагогічного процесу

Рушійна сила – усвідомлення або відчуття труднощів у розв’язанні поставлених завдань.

Рушійними силами педагогічного процесу виступають протиріч що виникають між потребами суспільства у якісних результатах та виховання і можливостями сучасного педагогічного процесу,

між пізнавальними та практичними завданнями освіти й фактичними результатами педагогічного процесу.

Протиріччя поділяються на різні види: внутрішні та зовнішні, суб'єктивні та об'єктивні, істотні та неістотні. Розглянемо сутність внутрішніх та зовнішніх протиріч, які найбільш динамічно впливають на педагогічний процес.

Внутрішні (діалектичні) – це протиріччя між складниками однієї й тієї ж системи, у нашому випадку – педагогічного процесу. Саме вони, наприклад, збуджують внутрішні психічні сили суб'єктів навчання і виховання, виступають рушійними силами педагогічного процесу.

Серед внутрішніх виділяють протиріччя:

- між завданнями учнів щодо засвоєння знань, умінь та навичок і їх можливостями щодо оволодіннями змістом освіти (головне протиріччя педагогічного процесу);

- між змістом знань та формами і методами їх транслювання, якщо педагогічний процес не дає якісних результатів;

- між прагненням педагогів використовувати комп'ютерні технології та слабкою забезпеченістю комп'ютерами навчального закладу;

- між потребами обдарованих дітей щодо засвоєння складнішого за програмний навчальний матеріал і обмеженими можливостями вчителя щодо організації навчання за індивідуальними програмами тощо.

Зовнішні протиріччя – це взаємодії між елементами різних систем, що протистоять один одному, але разом з тим взаємно обумовлюють та взаємно доповнюють один одного. До таких протиріч належать:

- протиріччя між соціальним замовленням на підготовку висококваліфікованих та високоморальних фахівців за умови падіння суспільної моральності та розбалансованості фінансової, виробничої й інших сфер у державі;

- між потребами у оновленні матеріально-технічної та методичної бази навчальних закладів і обсягом відведених для цього коштів та інші протиріччя.

Протиріччя є джерелом змін та розвитку педагогічного процесу, але не слід їх перетворювати в антагоністичні, які приведуть до його занепаду або й знищення. Дія рушійної сили – обов'язковий чинник процесу пізнання, її механізм дії є непомітний, якщо протиріччя, що її породжують, мають неантагоністичний характер, і збурений – якщо проявляються протиріччя

антагоністичного характеру. У педагогічній діяльності слід ураховувати діалектичний закон єдності й боротьби протилежностей, що буде сприяти удосконаленню педагогічного процесу.