Тема 2. Методичні засади та методичний інструментарій інвестиційного менеджменту

Справжня вартість грошей являє собою∑ майбутніх грошових надходжень, проведених з урахуванням певної ставки відсотка (так званої «дисконтної ставки») до справжнього періоду. Визначення справжньої вартості грошей пов'язане із процесом дисконтування цієї вартості, що являє собою операцію, зворотну нарощенню при обумовленому кінцевому результаті коштів.

Простим відсотком називається сума, що нараховується по первісній (справжньої) вартості внеску наприкінці одного періоду платежу, обумовленого умовою інвестування коштів (місяць, квартал і т.п.). Складним відсотком називається сума доходу, що утвориться в результаті інвестування за умови, що сума нарахованого простого відсотка не виплачується після кожного періоду, а приєднується до суми основного внеску й надалі платіжному періоді сума приносить дохід. Дисконт – це процентна ставка, що застосовується до коштів, які інвестор планує одержати в майбутньому, для того, щоб визначити розмір інвестицій у теперішньому часі. При визначенні дисконтних ставок ураховуються наступні принципи:

Ø із двох майбутніх надходжень вищу дисконтну ставку буде мати той, що надійде пізніше;

Ø чим нижче певний рівень ризику, тим нижче повинна бути ставка дисконту;

Ø якщо майбутні процентні ставки на ринку ростуть, то ростуть і дисконтні ставки.

Окремі види грошових потоків, оцінюваних у часі, здійснюються послідовно через рівні проміжки часу й у рівних розмірах. Така послідовність ДП називається ануїтет (щоквартальний ∑ відсоток по облігаціях, ощадним сертифікатам, внесок за арену).

Майбутня вартість ануїтету: , де А - ∑ аннуитетного платежу. I_a множник нарощення аннуитета. . Справжня вартість ануїтету: , де R_a - дисконтний множник. .

Інфляція викликає зниження купівельної спроможності грошей. При розрахунках, пов'язаних з коректуванням ДП у процесі інвестування з урахуванням інфляції, використовують поняття: номінальна й реальна сума коштів.

Номінальна сума коштів являє собою оцінку її величини без зміни купівельної спроможності. Реальна вартість коштів являє собою оцінку її величини з урахуванням зміни купівельної спроможності грошей у зв'язку із процесом інфляції. Така оцінка може провадитися при визначенні як справжньої, так і майбутньої вартості коштів.

У процесі оцінки інфляції використовуються показники:

1) темп інфляції (Ті) - приріст, що характеризує середній рівень цін;

2) індекс інфляції (Іі) - визначається як 1+Т.

Інфляція оцінюється й ураховується в наступних випадках:

1) при коректуванні нарощеної вартості коштів за формулою:

S_р=S/I_і по цій формулі визначається реальна майбутня вартість коштів, якщо в процесі її нарощення у використовуваній ставці відсоток не була елімінована її інфляційна складова.

2) при формуванні ставки відсотка з урахуванням інфляції, що використовується для нарощення й дисконтування:

S_р= Р(1+і)ⁿ*(1+Τ_і)^-n= Р (1)

3) при формуванні рівня доходів від інвестицій, що враховують темпи інфляції:

I_р= I-I-Τ_і, де I_р- реальна ставка відсотка, де I - номінальна ставка відсотка з урахуванням інфляції.

Під інвестиційним ризиком розуміється ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат (зниження прибутку, доходів, втрати капіталу й т.п.) у ситуації невизначеності умов інвестиційної діяльності.

Види інвестиційних ризиків можна класифікувати за ознаками:

1. по сферах прояву виділяють наступні види ризиків:

а) економічний. Ризик, пов'язаний зі зміною економічних факторів.

б) політичний. До нього ставляться різні види виникаючих адміністративних обмежень інвестиційної діяльності, пов'язаних зі зміною державою політичного курсу.

в) соціальний. Ризик страйків, незапланованих соцпрограм і ін. ризики.

г) екологічний. Ризик катастроф, нещасть.

д) інших видів. рекет, розкрадання майна, обман з боку інвестиційних або господарських партнерів і т.п.

2. по формах інвестування розрізняють наступні види ризиків:

а) реального інвестування. Цей ризик пов'язаний з невдалим вибором місця розташування об'єкта; перебоями в поставці будматеріалів і устаткування; ростом цін на інвестиційні товари.

б) фінансового інвестування. Цей ризик пов'язаний з непродуманим підбором фінансових інструментів для інвестування; фінансовими утрудненнями або банкрутством окремих емітентів.

3. по джерелах виникнення виділяють ризики:

а) систематичний (або ринковий). Виникає для всіх учасників інвестиційної діяльності й визначається зміною стадії економічного циклу розвитку країни; змінами податкового законодавства в сфері інвестування й ін. факторами, на які інвестор вплинути при виборі об'єктів інвестування не може;

б) несистематичний (або специфічний). Цей вид ризику властивий конкретному об'єкту інвестування або діяльності конкретного інвестора. Він може бути пов'язаний з некваліфікованим керівництвом компанією - об'єктом інвестування; нераціональною структурою інвестованих коштів і ін. факторами, негативним наслідкам яких можна запобігти за рахунок ефективного управління інвестиційним процесом.

У процесі оцінки можливого розміру фінансових втрат від здійснення інвестиційної діяльності використовуються абсолютні й відносні показники.

Абсолютний розмір фінансових втрат, пов'язаних з інвестиційним ризиком, являє собою суму заподіяної матеріальної шкоди інвесторові у зв'язку з настанням несприятливої обставини, характерної для даного ризику. Відносний розмір фінансових втрат, являє собою відношення суми збитку до вибраного базового показника (наприклад, до суми очікуваного доходу від інвестицій; до суми інвестованого капіталу й т.п.).

Інвестиційні ризики виміряються різними методами з використанням наступних показників - розрахунок середньоквадратичного відхилення, коефіцієнта варіації, коефіцієнта кореляції, бета-коефіцієнту, а також експертним шляхом.

Середньоквадратичне відхилення дозволяє врахувати варіативність очікуваних доходів від різних інвестицій і визначається:

(2)

де - очікуваний дохід; різниця між розрахунковим доходом по проекті й середньому очікуваним доходом; P_i - значення ймовірності доходів.

Коефіцієнт варіації дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середніх очікуваних доходів відрізняються між собою.

CV= (3)

CV до 10% -слабка варіативність; 10-25% помірна; більше 25% висока.

Коефіцієнт кореляції вимірює щільність між двома змінюваними величинами. Він дозволяє стандартизувати варіацію шляхом ділення її на добуток відповідних середніх квадратичних відхилень та привести величини до порівняльного виду:

(4)

(5)

Коефіцієнт кореляції змінюється в межах від -1 до 1. Якщо коефіцієнт кореляції більше 0, то доходи двох акцій змінюються разом лінійним способом, якщо коефіцієнт кореляції має негативне відхилення, то норма прибутку за однією акцією буде вища середнього значення, а за іншою - нижча від середнього значення на певну величину.

Бета-коефіцієнт дозволяє оцінити ризик індивідуального інвестиційного проекту стосовно ризику інвестиційного ринку в цілому. Використовується в основному для аналізу ризикованості вкладень в окремі цінні папери.

(6)

Рівень ризику окремих цінних паперів визначається на основі наступних значень коефіцієнта-бета-коефіцієнта: = 1, середній рівень ризику; > 1, високий рівень ризику; < 1, низький рівень ризику.

Експертний метод оцінки ризиків здійснюється в тому випадку, якщо в інвестора відсутні необхідні статистичні дані для розрахунків вищевикладених показників. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих фахівців і відповідній математичній обробці результатів цього опитування.

Ліквідність інвестицій являє собою їхню потенційну здатність у короткий час і без істотних фінансових втрат трансформуватися в кошти.

При оцінки ступеня ліквідності використовують критерії:

- час трансформації інвестицій у кошти; виміряється в днях, необхідних для реалізації на ринку того або іншого об'єкта інвестування. За критерієм витрат часу на реалізацію, ліквідність об'єктів інвестування класифікують:

а) швидколіквідні об'єкти інвестування. Об'єкти, які трансформуються в грошову форму протягом 7 днів;

б) високоліквідні об'єкти інвестування. Протягом від 8 до 30 днів;

в) середньоліквідні. У строк від 1 до 3 місяців;

г) неліквідні. Понад три місяці.

- розмір фінансових втрат інвестора, пов'язаних із цією трансформацією. Проводиться на основі аналізу окремих видів фінансових втрат і витрат. До фінансових втрат, можна віднести часткову втрату первісних вкладень капіталу у зв'язку з реалізацією об'єкта незавершеного будівництва; продажем окремих цінних паперів у період їхнього низького котирування й т.п.. До фінансових витрат, може бути віднесена сума об'єктів, що сплачуються при реалізації, інвестування податків і мит, комісійної винагороди посередникам і т.п.

Оцінка ліквідності інвестицій за рівнем фінансових втрат здійснюється шляхом співвіднесення суми цих втрат (і витрат) і суми інвестицій. Фінансові втрати можна вважати низькими, якщо їхній рівень до обсягу інвестицій в об'єкт не перевищує 5%; середніми, якщо цей показник коливається в межах 6-10%; високими – якщо він становить 11-20% і дуже високими, якщо перевищує 20%.

Найважливішою складовою частиною механізму управління інвестиційної діяльності підприємства є системи і методи інвестиційного аналізу. Інвестиційним аналізом є процес дослідження інвестиційної активності і ефективності інвестиційної діяльності підприємства з метою виявлення резервів їх зростання.

За цілями здійснення інвестицій аналіз розділяють на форми залежно від наступних ознак: по організації проведення (внутрішній, зовнішній), за об'ємом аналітичного дослідження (повний, тематичний), по глибині аналітичного дослідження (експрес-аналіз, фундаментальний аналіз), по об'єкту інвестиційного аналізу (аналіз інвестиційної діяльності підприємства в цілому, аналіз діяльності окремих центрів інвестицій, аналіз окремих інвестиційних операцій підприємства), по періоду проведення (попередній, поточний, подальший).

Розрізняють наступні види аналізу: горизонтальний (трендовий) інвестиційний аналіз, вертикальний (структурний) інвестиційний аналіз (структурний аналіз інвестицій, структурний аналіз інвестиційних ресурсів, структурний аналіз грошових потоків по інвестиційній діяльності), порівняльний інвестиційний аналіз (порівняльний аналіз показників ІД даного підприємства і середньогалузевих показників, порівняльний аналіз показників ІД даного підприємства і підприємств конкурентів, виявляються слабкі сторони, порівняльний показник ІД окремих структурних одиниць і підрозділів даного підприємства (його центрів інвестицій), аналіз фінансових коефіцієнтів (R-аналіз) (коефіцієнти оцінки рентабельності ІД; коефіцієнти оцінки оборотності операційних активів; коефіцієнти оцінки оборотності капіталу, що інвестується; коефіцієнти оцінки фінансової стійкості; коефіцієнти оцінки платоспроможності), інтегральний аналіз дозволяє отримати поглиблену оцінку (Дюпонівська система; SWOT - аналіз інвестиційної діяльності; об'єктно-орієнтована система інтегрального аналізу формування чистого інвестиційного прибутку підприємства; інтегральна система портфельного аналізу).