Поняття про інформацію та наукову інформацію

Слово «інформація» в перекладі з латинського означає роз'яснення. Роз'яснення – це відомості про довкілля, про процеси, які відбуваються в ньому, про події і стан, що сприймаються людьми. Це одне із загальних понять науки, що означає певні відомості, сукупність якихось даних, знань, детальна, систематизована подача певного відібраного матеріалу, але без будь-якого аналізу.

Законом України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року визначено головні принципи інформаційних відносин: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода обміну нею; достовірність і повнота інформації; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання і захисту інформації.

Право на інформацію мають фізичні та юридичні особи, об'єднання громадян, суб'єкти владних повноважень.

Наукова інформація– це логічна інформація (документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки, виробництва), яка отримується в процесі пізнання закономірностей об'єктивної дійсності шляхом науково-дослідної, дослідно-конструкторської, виробничої та громадської діяльності; адекватно відображає закономірності об'єктивного світу і використовується в суспільно-історичній практиці.

Значення і роль інформації полягає в тому, що без неї не може бути проведене будь-яке наукове дослідження, але інформація досить швидко старіє, і потребує постійного поновлення матеріалів.

Основні джереланаукової інформації: монографія, збірник, періодичні видання, навчальна література, опубліковані документи, науково-інформаційна діяльність, довідково-інформаційний фонд, довідково-пошуковий апарат, інформаційні ресурси спільного користування.

Процес підготовки та проведення будь-якого дослідження розпочинається з аналізу інформаційних матеріалів з обраної теми. При опрацюванні інформацію можна поділити на дві групи: первинна та вторинна.

Первинна інформація– це вихідна інформація, яка є результатом безпосередніх експериментальних досліджень, вивчення практичного досвіду (це фактичні дані, зібрані дослідником, їх аналіз і перевірка).

Вторинна інформація – це результат аналітичної обробки та публікації інформації з теми дослідження, опубліковані документи, огляд інформації з теми, що досліджується:

ð інформаційні видання (сигнальна інформація, реферативні журнали, експрес-інформація, огляди);

ð довідкова література (енциклопедії, словники);

ð каталоги і картотеки;

ð бібліографічні видання.

Ця інформація служить теоретичним та експериментальним підґрунтям, основою проведення наукового дослідження, є доказом наукової обґрунтованості роботи, її достовірності та новизни.

Знання опублікованої інформації дає змогу глибше осмислити науковий і практичний матеріал інших учених, виявити рівень дослідженості конкретної теми, підготувати огляд літератури. Потрібну наукову інформацію дослідник отримує в бібліотеках та органах науково-технічної інформації.

Основою інформаційно-пошукового апарату бібліотек є каталоги. Це розташовані в порядку алфавіту картки з описом видань. У алфавітному каталозі – за прізвищами авторів та назвами публікацій незалежно від їх змісту, в предметному – за предметними рубриками. Основні каталоги формуються за принципом алфавіту або за принципом систематизації знань. Крім основних каталогів створюються допоміжні: каталог періодики, картотеки статей і рецензій. Основними каталогами є систематичний і алфавітний.

Ключем до каталогів бібліотеки є бібліографічні покажчики.Вони можуть бути різними за своїм завданням, змістом і формою. Для визначення стану вивченості теми потрібно звернутись до інформаційних видань, які випускають інститути та служби науково-технічної інформації, центри інформації, бібліотеки і охоплюють всі галузі народного господарства. Збір та обробку цих матеріалів в Україні здійснюють Книжкова палата України (www.ukrbook.net), Український інститут науково-технічної і економічної інформації (УкрІНТЕІ) (www.uientei.kiev.ua), Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського (www.nbuv.gov.ua) та інші бібліотечно-інформаційні установи загально-державного або регіонального рівня.

Поряд з інформаційними виданнями для пошуку слід використовувати автоматизовані пошукові системи, бази і банки даних, Інтернет.

За останні роки активно розвивається державна система збору, обробки, зберігання, ефективного пошуку та передачі інформації з використанням сучасних цифрових технологій. Накопичення і зберігання великих інформаційних масивів – баз даних, дозволяє систематизувати документи за ознаками певної тематики, а також формувати банки даних,для оперативного багатоцільового використання відповідної інформації.

Мережа Інтернет дає можливість створювати, розповсюджувати і застосовувати знання з мінімальними затратами часу. Мільйони людей користуються цією мережею для оперативного пошуку інформації, перевірки та дискусії. Для більшості з них це джерело є більш привабливим аніж бібліотека. Її привабливість у тому, що користувачі мають доступ до інформації без будь-якої допомоги, участі чи керівництва іншої особи (викладача, бібліотекаря). Даний ресурс можна використати в будь-який час доби у зручному місці.

Проте на сьогодні мережа Інтернет все ще не є універсальною заміною бібліотеки. Адже не вся інформація розміщена на електронних ресурсах. Крім того, така інформація не завжди відповідає стандартам достовірності. Часто матеріали публікуються без рецензій, перевірки, гарантій (це думки і бачення окремих, іноді анонімних авторів).