Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Люди постійно обмінюються інформацією незалежно від того, чи знаходяться вони в організації, чи ні. Тому в загальному випадку процес комунікації стосується взаємодії поміж людьми взагалі. Для характеристики процесів комунікації між двома або більше особами застосовують термін “міжособові комунікації”. Усередині організації її співробітники грають певні ролі, діють в умовах ієрархії влади. Все це зрештою вносить суттєві зміни в характер комунікації, ускладнює їх. Тому для позначення процесів комунікації в межах організації використовують поняття “організаційні комунікації”. Виділяють такі основні методи міжособових комунікацій: 1) усна комунікація; 2) письмова комунікація; 3) невербальна комунікація.
Усна комунікація – найбільш поширений метод обміну інформацією між людьми. До популярних форм усної комунікації відносяться: промови; групові дискусії; розмови по телефону; розповсюдження чуток тощо. Перевагами усної комунікації є: 1) швидкість обміну інформацією; 2) гарний зворотній зв’язок завдяки безпосередньому контакту (можливість поставити запитання, уточнити повідомлення, виявити згоду чи незгоду тощо); 3) простота здійснення комунікації. До недоліків усної комунікації слід віднести: 1) використання для повідомлення недостатньо точних, неадекватних, не підходящих слів; 2) можливість пропустити у повідомлені суттєві деталі; 3) велика ймовірність забування почутої слухачем інформації; 4) викривлення повідомлення при його передаванні другій, третій і т. і. особі.
Письмова комунікація також широко використовується на практиці. Формами письмової комунікації виступають: накази; розпорядження, листи, звіти і багато інших засобів комунікації, які використовують письмові символи. Переваги письмової комунікації: 1) письмова інформація є незмінною впродовж тривалого часу, є такою що може зберігатися; 2) письмова інформація є відчутною (на дотик), помітною; 3) письмова інформація піддається перевірці; 4) письмова інформація, як правило, ретельно сформульована, глибоко обміркована, є логічною і точною. Письмові комунікації використовують перш за все у випадках, коли потрібно щонайточніше передати зміст складної та об`ємної інформації.
Невербальна комунікація – це такий обмін інформацією, який здійснюється без використання слів (натомість застосовуються різні символи). Функціями невербальної комунікації є: доповнення і заміна мови; відображення емоційного стану партнерів по комунікаційному процесу.
Класифікація невербальних засобів комунікації представлена в табл..
Основні системи невербальних засобів комунікації | Елементи системи |
1. Рухи частин тіла (“мова тіла”) | Жести, міміка, вираз обличчя, посмішки, доторкання, пози |
2. Мова | Інтонації голосу, його діапазон, прискорення або сповільнення мовлення |
3. Простір | Просторові форми організації спілкування: наближеність до співробітника, розстановка меблів, розміри і місцезнаходження офісу фірми тощо |
4. Час | Завчасний прихід, точний початок комунікації, запізнення |
5. Рух очей | Погляди, частота поглядів, їх тривалість, зміна статики та динаміки, уникнення погляду |
Дата публикования: 2015-04-09; Прочитано: 577 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!