Визначення фонду часу роботи обладнання

1.3.1 Визначення фондів часу роботи обладнання

Фонд часу визначається за формулою

Fд.о= (365-B-П)*8,2-Пр*1)*m*Kp

365 – число днів у році

В – вихідні дні - 104дн

П – святкові дні -10дн

Пр - передсвяткові дні -10дн

m- кількість змін роботи обладнання -2

Kp- коефіціент простою обладнання в ремонт

Якщо верстати вище 30-й категорії,то Kp=0,94%

Таким чином, дійсний фонд часу роботи обладнання = 3867(год).

Дійсний фонд часу роботи обладнання:

Fдо = Fном*m*Kp,, годин

(1.5)

де m – число змін роботи обладнання, m= 2;

К_р – коефіцієнт простою обладнання в ремонті, К_р=0,95 для верстатів вищих за 30 категорію складності.

F_до=1986*2*0,95 = 3773 (годин).

1 3.2Вибір типу виробництва

Відповідно ГОСТ 3.1108 - 84 тип виробництва визначається в залежно­сті від значення коефіцієнта закріплення операції:

(1.6),

де О - кількість всіх технологічних операцій, які виконуються упродовж визначеного часу;

Р - кількість робочих місць за якими закріплені операції.

К_зо може бути:

К_зо < 1 - масове виробництво,

К_зо від 1 до 10 - багатосерійне виробництво,

К_зо від 10 до 20 - середньо-серійне виробництво,

К_зо від 20 до 40 - дрібносерійне виробництво,

К_зо > 40 - одиничне виробництво.

Так як, на кожному робочому місці при переході від одної технологіч­ної операції до іншої потрібна переналадка, то К_зо фактично означає кіль­кість переналадок, які потрібно виконати у ході місяця. Так як, перед почат­ком розробки технологічного процесу, для виконання заданої програми ви­пуску ще не відома кількість операцій і обладнання, то необхідно для їх ви­конання визначити К_зо попередньо за формулою:

(1.7), де

Р' - умовно прийнята кількість робочих місць;

О' - число усіх технологічних операцій за технологічним процесом, які підлягають виконанню упродовж місяця, при умові, що кожне із n наймену­вань деталей, має одне й те саме число qтехнологічних операцій.

У даній формулі, треба прийняти умовно, що кожна із я технологічних операцій виконується для даної номенклатури деталей n штук на одному ро­бочому місці.

Підставивши значення О'=q*n та Р'=q*1 у формулу (1.7), отримаємо

К'_зо=n (1.8)

У зв'язку з тим, що невідома кількість операцій та робочих місць, ви­значимо К_зо попередньо за формулою (1.9), при умові, що номенклатура деталей n =5, оскільки маємо А_1, А₂, А₃, А₄, А₅,

Підставивши отримаємо, що К'_зо=5. Це припущення правомірне, оскільки розглядаються однотипні деталі. Після розробки технологічного процесу для типової деталі та визначення необхідної кількості обладнання Р, значення К_зо визначаються за формулою (1.8).

(1.9)

Кількість робочих місць Р, визначається з урахуванням виконання ряду операцій на сполучених робочих місцях. Наприклад, один робітник може об­слуговувати два робочих місця. Кількість Р повинно бути цілим числом.

Дане значення К'_зо відповідає крупносерійному виробництву. В зале­жності від об'єму випуску, розміру виробничої програми, характеру продук­ції, що випускається, а також від технічних і економічних умов виконання виробничого процесу, в машинобудуванні розрізняють три типи виробницт­ва. Це: одиничне, серійне, масове. Випуск деталі типу «Напрямна» здійснюється у серійному виробництві.

Серійне виробництво - це таке виробництво, при якому виготовлення виробів здійснюється партіями або серіями, які складаються із однойменних, однотипних за конструкцією і однакових за розміром виробів, що запуска­ються у виробництво. Поняття партія відноситься до кількості деталей, які виготовляються. А поняття серія відноситься до виробів, що одночасно запу­скаються до складання.

Серійне виробництво багато номенклатурне, його характерна ознака, та, що на більшості робочих місць виконується по декілька операцій, які пе­ріодично повторюються. В залежності від кількості виробів у серії, складнос­ті, трудомісткості, а також від повторюваності упродовж року, розрізняють дрібносерійне, середньосерійне, багатосерійне виробництва.

Технологічний процес у серійному виробництві переважно диференційний, тобто розділений на окремі операції, що закріпляються за окремим робочим місцем.

Обладнання і оснащення у серійному виробництві може бути різнома­нітних видів: універсальне, спеціальне, автоматизоване. Проте, у кожному конкретному випадку, при виборі та використанні спеціального верстату, ро­зробці та виготовленні дорого пристосуваннь або інструменту, необ­хідно провести техніко-економічне обґрунтовування з економічної точки зо­ру. Якщо ефект нормальний, то можна використовувати спеціальний інстру­мент.

Серійне виробництво більш економічне у порівнянні з одиничним, так як у ньому використовується високопродуктивне обладнання, краща спеціалі­зація робітників, підвищена продуктивність праці, зменшена собівартість виро­бництва продукції.

1.3 Розрахунок партії деталей

У серійному виробництві виробництво ведеться партіями.

Виробнича партія – група заготовок одного найменування, типорозміру, що запускаються в обробку одночасно або протягом певного інтервалу часу.

Розрахунок партії деталей для серійного виробництва виконується по уніфікованій формулі:

, шт

(1.10)

де П_пр – річна програма випуску виробів разом із запасними;

F – кількість робочих днів в році, умовно приймають, що число робочих днів в місяці 20. За рік – F=240 днів; а – кількість днів, на які необхідно мати запас деталей на складі для забезпечення безперебійної роботи в місяць.

Залежно від трудомісткості і складності, а = 1, 2, 5, 10, 20. При кількості запусків виробництва w =33 5, число днів а=5, 10. Приймаємо а=10.

Тоді партія деталей буде дорівнювати

(шт)

Розрахована величина партії корегується з урахуванням можливості виконання її за одну або дві зміни, щоб закінчення обробки (виготовлення) деталей номенклатури не закінчувалося серед зміни.

Після визначення величини партії деталей в умовах великосерійного виробництва доцільно визначити такт випуску. Визначення такту випуску для умов великосерійного виробництва викликане тим, що великосерійне виробництво близьке до масового виробництва і організаційні форми виконання робіт у великосерійному виробництві такі, як і в масовому, тобто потокові форми організації робіт. Тому необхідно знати такт випуску, тобто інтервал часу, через який з верстата потокової лінії виходитиме готовий виріб.

Такт випуску також необхідний для визначення продуктивності верстата або потокової лінії. Такт випуску визначається по формулі:

, х

(1.11)

де F_до – дійсний фонд часу роботи обладнання;

П_пр – програма випуску.

При F_до=3773 год. та П_пр=30014 шт такт випуску буде дорівнювати

(хв).