Шляхи скорочення. 9 страница

Ще одним важливим аспектом економічної категорії міжнародних фі­нансів є їхня суспільно-економічна роль, або функції, які вони виконують при здійсненні міжнародної фінансової політики. До функцій міжнародних фінансів належать розподільча та контрольна.

Розподільча функція, її суть полягає у грошовому розподілі й пере­розподілі світового продукту через механізм міжнародних фінансів. Меха­нізм розподілу й перерозподілу має певні об'єктивні та суб'єктивні зако­номірності.

Контрольна функція. Суть її полягає в тому, що у будь-який час і на будь-якому етапі є можливість здійснювати облік й аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій (універсальній, зіставній) формі, оскіль­ки міжнародні фінанси відображають рух суспільного продукту саме в грошовій формі. На ефективну реалізацію цієї функції впливає як політика держави, характер і рівень її економічного розвитку, технічне оснащення процесу збирання й обробки інформації, так і міра розуміння можливості практичної реалізації контрольної функції.

У функціях міжнародних фінансів відбивається основне їх призначен­ня — ефективно обслуговувати міждержавний рух товарів і послуг та пе­рерозподіл грошового капіталу між конкуруючими агентами світового ри­нку, а також, своєю чергою, вчасно подавати сигнали про стан світової фінансової кон'юнктури.

251. Охарактеризуйте сутність і особливості руху світових фінансових потоків.

Міжнародні фінансові відносини виникають у зв’язку з рухом грошових потоків між національними суб’єктами різних країн:

- між підприємствами;

- між урядами країн;

- між підприємствами й урядами;

- між громадянами й урядами.

Взаємовідносини між підприємствами складаються в процесі купівлі-продажу товарів. Ці взаємовідносини насамперед відображають фінанси суб’єктів господарювання. Однак, оскільки ці суб’єкти належать до різних країн, то дані взаємовідносини відображають рух грошових потоків між країнами. Забезпечення еквівалентності обміну досягається через установлення реального курсу валют. Відхилення курсу валют від реального співвідношення між валютами веде до міжнародного перерозподілу доходів і фінансових ресурсів.

Взаємовідносини між урядами різних країн виникають у сфері державного кредиту, коли одна країна є позичальником, інша — кредитором. Аналогічний характер мають взаємовідносини з урядом певної країни юридичних і фізичних осіб інших країн. За змістом ці всі відносини належать до державного кредиту, а за напрямом руху коштів — до міжнародних фінансових відносин.

Торговельні взаємовідносини між суб’єктами господарювання різних країн охоплюють два грошові потоки: надходження підприємству валютних доходів від експорту товарів і послуг; оплата підприємством товарів та послуг, що імпортуються. Кредитні взаємовідносини є двосторонніми: з одного боку — надання позики позичальником кредитору, з іншого — погашення позики і сплата процентів.

257. Особливості бюджету Європейського Союзу.

Бюджет ЄС формується за рахунок надходжень від країн Союзу. Усі доходи поділяються на дві групи: внески країн-членів та доходи бюджету ЄС. Внески кожної країни до бюджету визначаються залежно від рівня її економічного розвитку, який відображається у виробленому ВНП. Специфікою бюджету ЄС як ланки міжнародних фінансів є наявність власних доходів. До них належать, по-перше, мито і сільськогосподарські податки, якими обкладаються продукти, що імпортуються з країн, які не є членами Союзу. По-друге, важливе місце займає податок на додану вартість, який установлюється за єдиною для всіх країн ставкою відносно уніфікованого в усіх країнах об’єкта оподаткування (ставка податку не може перевищувати 1,4%). Установлено ліміт бюджету ЄС — він не може перевищувати 1,2 % загального обсягу ВНП Союзу.

Видатки бюджету ЄС поділяються на адміністративні (» 5%) та операційні (до 95%). Операційні видатки складаються з фінансування сільського господарства (до 50%), структурних перетворень в економіці країн Союзу, наукових досліджень і освіти, зовнішньої діяльності (реструктуризація економіки країн Центральної і Східної Європи та підготовка їх до вступу в ЄС, надання технічної і гуманітарної допомоги тощо).

Бюджет ЄС розробляється Європейською комісією і затверджується Європейським парламентом. Виконує бюджет фінансове управління Європейської комісії, яке перебуває під подвійним контролем — з боку Палати аудиторів і Європарламенту. До складу Палати аудиторів входять 15 членів, які перевіряють надходження доходів і фінансування видаткі

252) Назвіть і охарактеризуйте міжнародні фінансові потоки. Визначте суб’єкти міжнародних фінансів.

Міжнародні фінансові потоки — це потоки іноземних валют чи будь-яких інших фінансових активів, зумовлені економічною діяльністю суб’єктів світового господарства.

Міжнародні фінансові потоки обслуговують рух товарів, послуг і міжкраїновий перерозподіл грошового капіталу між конкуруючими суб’єктами світового ринку. Вони дають уявлення про стан кон’юнктури, яка служить орієнтиром для прийняття рішення менеджерами.

Грошові потоки в міжнародних фінансах рухаються між окремими міжнародними організаціями та урядами і між окремими підприємствами та міжнародними інститутами — МВФ, МБРР та ін..

Існує класифікація міжнародних фінансових потоків, за такими ознаками:

за типом економічної взаємодії:

зовнішньоторговельні (опосередковують торгівлю товарами та послугами, поточні операції);

капітальні (кредитно-інвестиційну діяльність);

спекулятивні (не мають зв’язку з виробничою діяльністю);

балансуючі (урівноваження зовнішніх платежів і розрахунків країн);

за видами економічної діяльності:

розрахунки за товари;

розрахунки за послуги;

поточні та капітальні трансферти у грошовій формі;

коротко-, середньо- та довгострокові кредити;

прямі та портфельні інвестиції;

потоки резервних активів;

Розподіл фінансових потоків залежно від джерел на приватні та офіційні впливає на формування валютно-фінансових потоків таких основних типів:

валютно-фінансові потоки, спрямовані з приватних джерел у приватну власність;

валютно-фінансові потоки, спрямовані з офіційних джерел у приватну власність;

валютно-фінансові потоки, спрямовані з приватних джерел в офіційну власність;

валютно-фінансові потоки, спрямовані з офіційних джерел в офіційну власність.

Міжнародні фінансові потоки функціонують на світових ринках — територіальних утвореннях, де здійснюються міжнародні фінансові операції.

263. Завдання і сфери діяльності європейських фінансових інституцій (Європейський центральний банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку).

Європ. Централ. банк (ЄЦБ) — головний елемент Європейської системи центральних банків, який як юридична особа виконує основні функції, радить національним державам та наддержавним органам щодо господарчої оцінки ухвали законів та інших правових норм Європейського Союзу, а також висловлює свою думку щодо грошової, цінової політики відповідним органам. Діяльність ЄЦБ ґрунтується на засаді незалежних від національних держав та наддержавних органів ухвал, що передбачає передусім брак примусу в покриванні їхніх внутрішніх і зовнішніх боргів..

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) — державна фінансово-кредитна установа Європейського Союзу для фінансування розвитку відсталих європейських регіонів у формі довготермінових кредитів. Створений у 1958 році з метою надання кредитів для спорудження та реконструкції об'єктів, які становлять інтерес для країн ЄС та асоційованих держав. Статутний капітал формується із внесків країн-учасниць і становить 163,7 млрд. євро.

Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк, ЄБРР) — міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки. Створений в 1991 році (штаб-квартира - в Лондоні).

ЄБРР здійснює прямі інвестиції, а також надає технічну допомогу (консультації, курси навчання банкірів та менеджерів, допомога в організації систем розподілу продовольства). Спеціальних коштів для надання технічної допомоги ЄБРР не має, а залучає інші ресурси, в тому числі із створених у країнах ЄС спеціальних фондів, міжнародних організацій.

253 Призначення та складові міжнародного фінансового ринку. Його роль у розвитку світової економіки.

Міжнародний фінансовий ринок має три складові: міжнародний ринок грошей (валютний ринок); міжнародний ринок кредитних ресурсів, міжнародний ринок цінних паперів.

Ринок кредитних ресурсів і ринок цінних паперів у фінансовій літературі часто називають ринком капіталів.

Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає в забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу.

Міжнародні валютні ринки — це купівля й продаж іноземної валюти або цінних паперів в іноземній валюті на основі попиту і пропозиції. Є світові і регіональні міжнародні валютні ринки. Учасниками є банки, банкірські будинки, брокерські фірми, транснаціональні корпорації. Інструментами валютних операцій є банківські перекази

Міжнародний ринок кредитних ресурсів — це специфічна сфера руху коштів між країнами. Кредитні ресурси на міжнародному ринку рухаються на загальновідомих принципах, а саме принципах обов’язкового повернення коштів, терміновості, платності і забезпеченості. На міжнародний кредит впливають такі фактори, як платіжний баланс, розмір процентної ставки, вид валюти, курс валюти, рівень рентабельності кредитних операцій та ін.

У ролі кредиторів виступають приватні банки, фірми, страхові компанії.

Залежно від суб’єкта кредитування кредити Міжнародний ринок цінних паперів — це теж форма мобілізації капіталів з метою задоволення виробничих потреб. Спеціалізується переважно на емісії цінних паперів (первинний ринок) і їх купівлі-продажу (вторинний ринок). Поряд з ринком іноземних облігацій у 70-х роках ХХ ст. виник ринок єврооблігацій — облігацій у євровалютах. Найбільше їх випускається у доларах США.

254. Розкрийте сутність кожного сегмента міжнародного фінансового ринку.

Залежно від здійснюваних на світовому фінансовому ринку операцій (валютних, кредитних або інвестиційних), ринок має відповідні сегменти: валютний ринок, кредитний ринок і ринок цінних паперів. Водночас кре­дити та інвестиції поділяють за терміном реалізації майнових прав на ко­роткі (до одного року) і тривалі, тобто виникають сегменти: ринки гро­шей та капіталів. Валютний ринок — найбільший за розміром сегмент світового фінан­сового ринку, на якому об'єктом купівлі-продажу є валюта, термін реалі­зації майнових прав на яку не перевищує року. Кредитний ринок — ринок індивідуалізованих боргових зобов'язань. Ринок цінних паперів — це суку­пність суспільних відносин із приводу емісії й обертання цінних паперів, які мають похідні інструменти. На світовому ринку значну роль у забезпе­ченні міжнародної ліквідності відіграє також золото як валютний і сиро­винний метал, операції з купівлі-продажу якого формують ринок золота.

Грошовий ринок поєднує валютний ринок і короткострокові боргові зо­бов'язання. Ринок капіталів — це ринок зобов'язань з терміном понад один рік і довгострокових цінних паперів. Кожен із сегментів має справу з певним типом фінансових активів, що відображає умови купівлі-продажу тимчасово вільних грошей Світовий (міжнародний) фінансовий ринок поділяється на централі­зований та децентралізований. Централізований світовий фінансовий ринок представлений валютними біржами. Його також називають біржо­вим ринком. На децентралізованому (позабіржовому) світовому ринку то­ргівля повністю децентралізована і здійснюється переважно через дилінго-ві системи, міжнародні телекомунікаційні системи, телефоном. На сучасному етапі спостерігається процес глобалізації централізованого фі­нансового ринку. Прикладом цього є угода про злиття лондонської та фра­нкфуртської фондових бірж. До цієї угоди приєднується також американ­ська, яка у Європі представлена через електронну біржу у Брюсселі.

279. Фінансові стимули: їх види і роль.

Фінансові стимули передбачають застосування як матеріаль­ного заохочення, так і економічних санкцій.

До стимулів належать: бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного господарства (в тому числі дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для еконо­міки), фінансування підготовки і перепідготовки кадрів, спеці­альні фінансові пільги (пільги щодо податків та можливість про­ведення прискореної амортизації).

Взагалі, у широкому розумінні стимули вклю­чають і санкції. Розмежування цих понять має на меті розрізнити напрями дії важелів. Стимули матеріалізують фінансове заохо­чення, а санкції— покарання.

Фінансові санк­ції - особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання щодо виконання взятих зобов'язань (договірних умов, сплати пода­тків і зборів тощо). В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш поширеними серед них є штраф і пеня.

Штраф— це засіб матеріального впливу на винних у пору­шенні законодавства, угод або чинних правил. Накладається, як правило, в твердій грошовій сумі.

Пеня— застосовується у разі несвоєчасного виконання грошо­вих зобов'язань і нараховується за кожен день прострочення. Розмір пені встановлюється в процентах від суми простроченого платежу.

270.В чому полягає сутність управління фінансами? Назвіть органи, які здійснюють загальне управління фінансами в Україні, визначте їх функції.

Управління фінансами – це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фін. ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів управління.

Органи виконавчої влади, що здійснюють управління фінансами, поділяють на:

1) органи управління загальної компетенції (Кааб.Мін, місцеві держ адміністрації, органи місцевого самоврядування);

2) органи управління спеціальної (галузевої) компетенції: - для яких фінансова діяльність є основною і які створені спеціально для здійснення фінансової діяльності (Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація та ін.).

Значними повноваженнями в галузі управління фінансами наділений Кабінет Міністрів України. Він забезпечує: проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; розроблення проекту Закону про Державний бюджет України; виконання затвердженого Державного бюджету України; надання звіту про виконання Державного бюджету України.

На Міністерство фінансів в Україні покладені завдання загального керівництва всією системою фінансів країни. Основними його функціями є:

 розробка напрямків фінансової політики держави та заходів щодо їх реалізації;

 організація бюджетного процесу;

 управління державним боргом;

 регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання;

 організація функціонування ринку цінних паперів;

 забезпечення розвитку міжнародних фін відносин.

До складу Міністерства фінансів входять два відокремлених підрозділи: Контрольно-ревізійна служба і Державне казначейство, на яких покладено функції контролю.

Рахункова палата, Комітет нагляду за страховою діяльністю, також здійснюють переважно функції контролю.

Національний банк України. Він здійснює:

 емісію грошей

 регулювання грошового обігу в Україні;

 організацію ефективного функціонування кредитної системи;

 проведення міжбанківських розрахунків;

 організацію касового виконання бюджету;

 проведення міжнародних розрахунків держави;

 валютне регулювання і встановлення офіційного курсу валют.

Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування- Вони створені з метою фінансового забезпечення реалізації соціальних гарантій в Україні.

255.Які причини та наслідки глобалізації світового фінансового середовища?

Фінансова глобалізація – зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу. Чинники формування глобального фінансового середовища:1) інтернаціоналізація господарського життя. Інтенсифікація економічних зв'язків між країнами, національними компаніями та активізація міжнародного виробництва ТНК потребували нового фінансового середовища.

2) активне поширення науково-технічних досягнень. Це відкрило можливості для надзвичайного зростання обсягу міжнародних фінансових трансакцій, пришвидшило транскордонні потоки капіталу;

3) лібералізація міжнародних валютно-кредитних відносин та фінансових ринків. Фінансова конкуренція між країнами посилює тенденцію лібералізації.

4) зростання інтеграції національних ринків грошей та капіталу,виникла глобальна фінансова архітектура. Вигоди фінансової глобалізації розподіляються між окремими країнами не нарівно. Наслідки:1) зростанням світових фінансових потоків, різким збільшенням обсягів міжкраїного переливу капіталу, гігантським розширенням масштабів міжнародних кредитних та фондових ринків.

2)Для сучасного світового фінансового ринку характерне вибухоподібне зростання обсягу операцій у всіх його сегментах.

3)В міжнародному обігу з'являються нові фінансові інструменти, які розробляються транснаціональними банками.

4)Глобалізація значно інтенсифікувала потоки прямих іноземних інвестицій.

5)Розширення світової мережі транснаціональних корпорацій на основі нових прямих іноземних інвестицій

6)Ще одним наслідком глобалізації стало те, що за останні 30 років виникла справді світова мережа фінансових центрів. Вона об'єднує провідні фінансові центри — Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Цюріх, а також інші фінансові центри (Франкфурт, Амстердам, Париж, Гонконг).

7) дедалі вагомішими суб'єктами глобального фінансового середовища стають великі інституційні інвестори (пенсійні, страхові фонди, інвестиційні компанії, взаємні фонди). 8)Глобалізація фінансів породжує багато складних проблем і суперечностей(світові фінансові кризи).

256.Бюджет ЄС: джерела формування його доходів і напрями використання бюджетних коштів.

Бюджет ЄС є централізованим фондом грошових коштів країн-членів та водночас фінансовим планом формування та використання фінансових ресурсів Європейського Союзу.

Спершу бюджет ЄС формувався із внесків країн-членів, потім була створена система власних доходів бюджету ЄС. Сьогодні власні ресурси бюджету ЄС об'єднуються у три основні групи:

) традиційно до власних коштів належать мито; сільськогосподарські збори; податки на виробництво.

2) країни-члени відраховують до бюджету ЄС певний відсоток від бази оподаткування податком на додану вартість.

Крім власних ресурсів, до бюджету зараховують й інші доходи, роль яких є незначною: відсотки за наданими кредитами; внески країн, які не є членами ЄС, до певних програм Союзу (наприклад, науково-дослідних); невикористані суми за результатами виконання бюджету.

Основними видатковими статтями бюджету ЄС є такі: фінансування сільського господарства, соціальних і регіональних програм розвитку, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, забезпечення зовнішніх політичних та економічних зв'язків, видатки на управління. А також:

1. сприяння економічному зростанню, підтримці конкурентоспроможності та зайнятості. 2. Програми Євросоюзу, спрямовані на охорону та управління природними ресурсами, покликані забезпечити чистоту навколишнього природного середовища, якісну та екологічно чисту їжу для населення Європи. 3. фінансуванням програм гарантування громадянських свобод, захисту прав споживачів, підтримки демократії та свободи слова, контролю за кордонами ЄС і міграційними процесами загалом. 4. видатки на фінансування зовнішніх програм і, зокрема, щодо кооперації з іншими державами, у тому числі країнами, що розвиваються. 5. Адміністративні витрати. 6. платежі, які будуть спрямовані у вигляді допомоги новим країнам — членам ЄС.

260. Функції і напрями діяльності Міжнародного валютного фонду.

Міжнаро́дний валю́тний фонд, МВФ (англійською IMF) — спеціальне агентство Організації Об'єднаних Націй (ООН), засноване 39-ма державами[1], з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН.Штаб-квартира МВФ знаходиться в м. Вашингтон, США.МВФ було створено 27 грудня 1945 року після підписання 28-ма державами угоди, розробленої на Конференції ООН з валютно-фінансових питань 22 липня 1944 року. В 1947 році фонд розпочав свою діяльність і став органічною частиною Бретон-Вудської валютної системи. МВФ є інституційною основою сучасної світової валютної системи. При цьому її базою і основним еквівалентом є долар США. США займають домінуючі позиції в МВФ.

Основні функції МВФ

- сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці

- розширення світової торгівлі

- кредитування

- стабілізація грошових обмінних курсів

Офіційні напрями діяльності МВФ

- «сприяти міжнародній співпраці в валютно-фінансовій сфері»;

- «сприяти розширенню і збалансованому росту міжнародної торгівлі» в інтересах розвитку виробничих ресурсів, досягнення високого рівня зайнятості і реальних доходів держав-членів;

- «забезпечити стабільність валют, підтримувати упорядковані співвідношення валютної системи серед держав-членів» і не допускати «знецінення валют з метою отримання конкурентних переваг»;

- надавати допомогу в створенні багатосторонньої системи розрахунків між державами-членами, а також в ліквідації валютних обмежень;

- тимчасово надавати державам-членам засоби в іноземній валюті, з метою «виправлення порушення рівноваги їх платіжного балансу».