Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності

Одна з найважливіших умов побудови демократичної держави — фінансова незалежність органів місцевого самоврядування. Ступінь фінансової незалежності місцевих органів влади характеризує не­залежність держави в цілому, потенційні можливості її економічно-

го розвштку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Форми місцевого самоврядування у кожній державі зумовлені її політичним, територіальним устроєм, історичними, національними, економіч­ними тпа іншими ознаками. У свою чергу суспільні відносини, які виникають у процесі мобілізації, розподілу й використання грошо­вих фоіндів органів місцевого самоврядування, є публічними відно­синами, що регулюються нормами фінансового права та належать до предмета фінансового права. Діяльність місцевих органів спря­мована! на реалізацію) та задоволення територіального (публічного)

інтересу.

Оскільки органи місцевого самоврядування у межах їх компе­тенції шаділені правом самостійного вирішення всіх питань місцево­го значіення з метою забезпечення соціально-економічного розвит­ку своєї території, гарантією реалізації прав з боку держави має бути виділешня фінансових коштів. Визначальне місце серед фінансових ресурсів, що нагромаджуватимуться на відповідній території, відво­диться! централізоваїному фонду коштів — місцевому бюджету, розмір> якого й визначіає безпосередньо реальний обсяг повноважень місцевіих органів, що> може бути реалізований протягом поточного бюджетного періоду.

Місщеве самоврядування, яке визначається Конституцією Украї­ни як гправо територі альної громади самостійно вирішувати питан­ня місщевого значення в межах Конституції і законів України, має відповіідну фінансову базу. Стаття 142 Конституції закріплює, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухомеє й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ,, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної влас­ності, Іщо перебувають в управлінні районних і обласних рад. Зазна­чені псоложення дістали розвиток у Законі України «Про місцеве са­моврядування в Україні».

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансове підтримує місцеве самоврядування. Ви­трати (органів місцевого самоврядування, що виникають внаслідок рішешь органів державної влади, компенсуються державою. Наприк­лад, згіідно зі ст. 19 Закону України «Про столицю України — місто-герой ІКиїв» держава фінансує у повному обсязі здійснення органа­ми місщевого самоврядування міста Києва столичних функцій. Кош­ти, необхідні для здійснення цих функцій, щороку передбачаються в Закодаі про Державний бюджет України.

Так, до відання Автономної Республіки Крим відповідно до ст. 138 Конституції належать: управління майном, що належить АРК; роз­роблення, затвердження та виконання бюджету АРК на основі єдиної податкової і бюджетної політики України; розроблення, затверджен­ня та реалізація програм АРК з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охоро­ни довкілля відповідно до загальнодержавних програм тощо.

Конституція закріплює за відповідними органами місцевого са­моврядування право затверджувати бюджети відповідних рівнів, встановлювати місцеві податки і збори згідно із законом тощо. Ра­йонні та обласні ради також наділені повноваженнями затверджу­вати власні бюджети, які формуються з коштів державного бю­джету для їх відповідного розподілу між територіальними громада­ми або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролювати їх виконання.

Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади. При цьому держа­ва фінансує здійснення таких повноважень у повному обсязі за ра­хунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самовряду­вання відповідні об'єкти державної власності. Органи місцевого са­моврядування у межах повноважень, визначених законом, прийма­ють рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній тери­торії.

Згідно зі ст. 115 Бюджетного кодексу України контроль за відпов­ідністю бюджетному законодавству України показників затвердже­них бюджетів, бюджетного розпису та кошторисів бюджетних уста­нов здійснюється:

1) Радою міністрів Автономної Республіки Крим — стосовно бю­джетів міст республіканського значення та районних бюджетів АРК;

2) обласними державними адміністраціями — стосовно районних та міських (міст обласного значення) бюджетів;

3) міськими державними адміністраціями в містах Києві та Сева­стополі — стосовно районних у цих містах бюджетів;

4) районними державними адміністраціями — стосовно міських (міст районного значення), сільських, селищних та їх об'єднань бю­джетів;

5) виконавчими органами міських рад — стосовно бюджетів рай­онів у місті, сільських, селищних чи міст районного значення, що входять до складу цих міст.

Отже, зазначені конституційні положення свідчать про те, що Україна не тільки закріплює гарантії місцевого самоврядування в Конституції, а й визнає його як одну з фундаментальних засад де­мократичного устрою держави і суспільства. Система місцевого са­моврядування у своїй основі визначається адміністративно-тери­торіальним устроєм України. Зокрема, у своєму рішенні від 13 лип­ня 2001 р. Конституційний Суд України тлумачить поняття адміні­стративно-територіальної одиниці як компактної частини єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самовря­дування.

Виконавчу владу, в тому числі у сфері фінансової діяльності, в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, повноваження яких визначаються Консти­туцією та Законом України «Про місцеві державні адміністрації». Відповідно до ст. 119 Конституції місцеві державні адміністрації на певній території забезпечують підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів, звіт про виконання відповідних бю­джетів та програм, взаємодію з органами місцевого самоврядування тощо.

Отже, місцеві фінанси — це сукупність відносин, врегульованих нормами фінансового права, що виникають між органами місцево­го самоврядування та територіальними громадами, органами держав­ної влади, підприємствами, установами, організаціями з приводу формування, розподілу та використання фондів коштів органів місцевого самоврядування з метою задоволення публічного інтере­су територіальної громади та виконання органами місцевого само­врядування державних функцій у процесі реалізації власних та де­легованих державою повноважень1. Безпосереднього розвитку всієї економічної системи України та її стабілізації можна досягти через фінансове забезпечення її складових — адміністративно-територі­альних одиниць.

1 Див., зокрема: Заверуха О. Б. Місцеві фінанси як об'єкт фінансово-правового регулювання // Держава і право: 36. наук, праць. Юридичні і політичні науки. — К., 2001. — Вип. 9. — С. 267—273.