Структура капіталу зарубіжної дочірньої фірми

Особливої уваги заслуговує питання визначення структури капіталу ТНК. Протягом багатьох років фінансисти-теоретики і практики сперечаються про те, якою має бути раціональна структура капіталу корпорації. Хоч ніхто не заперечує, що раціональною є побудова, коли вартість капіталу мінімальна, і навіть думка про вплив на неї левериджу (співвідношення власних і залучених коштів) відсутня.

Більшість ТНК прагне забезпечити коштами закордонні підрозділи за одночасного скорочення загальних асигнувань компанії. Це призводить до високої частки позичених коштів у засобах дочірніх фірм.

Деякі фірми, обмежені в можливостях залучення грошових коштів, вважають найкращим способом збільшення своєї частки в інвестиціях позичання дочірніми фірмами.

В більшості країн, котрі мали проблеми з платіжним балансом, уряди заперечують проти створення дочірніх фірм з мінімальним капіталом. У деяких випадках банки встановлюють межі позичання або відмовляють в додатковому кредитуванні дочірніх фірм з мінімальним капіталом. Більше того, в окремих країнах переказ прибутків дочірньої фірми тісно пов’язаний з величиною її власного капіталу, що також впливає на обсяг позички.

Обмеження позичок обумовлені недостатністю альтернативних джерел фінансування. У такому разі дочірня фірма змушена залучати кошти на ризикових для себе умовах. Навіть для передових країн залучення калаталу в названі компанії способом офіційних позичань буває складним або взагалі неможливим через дорожнечу.