Схема електрична структурна

Схема електрична структурна (ГОСТ 2.702-75, п.1) визначає основні функціональні частини виробу (елементи, пристрої, функціональні групи), їх призначення і зв´язки.

Всі функціональні частини на схемі зображують у вигляді прямокут-ників або умовних графічних позначень (УГП). При зображенні прямо-кутниками найменування, умовні позна­чення або номери функціональних частин вписують в середину прямо­кутників. Умовні позначення і номери повинні бути розшифровані на вільному полі схеми в таблиці довільної форми. Позиційні позна­чення записують над УГП або справа від них.

Прямокутники чи УГП на схемі з'єднують лініями електричного зв'язку, на яких стрілками вказують напрямок ходу робочого проце­су. Структурна схема повинна давати уявлення про хід робочого процесу в напрямку зліва направо, зверху вниз.

Якщо функціональних частин багато, останні замінюють квадратами зі сторонами 12· n (n = 1, 2, 3,…) мм. В цьому випадку замість найменувань, типів і позначень проставляють порядкові номери справа від зображення або над ним, як правило, у напрямі, зверху вниз зліва направо, і розшифровують в таблиці довільної форми, яку розміщують на вільному полі схеми.

На схемі рекомендується розміщувати пояснювальні надписи, діаг-рами, таблиці, вказання параметрів у характерних точках (величини стру-мів, напруг, форми і величини імпульсів), математичні залежності та ін.

7.3.2 Схема електрична функціональна

Функціональна схема (ГОСТ 2.702-75, п.2) відображає процеси, які протікають в окремих функціональних колах виробу або у виробі в цілому. Ця схема в порівнянні зі структурною більш детально розкриває функ­ції окремих елементів чи пристроїв.

На схемі зображують всі функціональні частини виробу та ос­новні зв’язки між ними.

Функціональні частини на схемі зображують у вигляді УГП згідно з діючими державними стандартами. Дозволяється окремі фун­кціональні частини, на яких немає УГП, зображувати у вигляді прямокутників, а також розкривати до рівня принципових схем.

Дозволяється об'єднувати функціональні частини в функціо­нальні групи, які виділяють на схемі штрих-пунктирними лініями. Кожній виділеній групі присвоюють найменування або умовне позна­чення.

На схемі повинно бути вказано:

- для кожної функціональної частини, зображеної прямокутни­ком, її найменування або умовне позначення, вписане в прямокутник;

- для кожної функціональної частини або елемента, зображе­ного УГП, позиційне позначення.

Якщо функціональна схема використовується разом з прин­циповою, то позиційне позначення елементів та функціональних частин на цих документах повинні бути однаковими. Перелік елементів в цьому випадку для функціональної схеми не розробляють, оскільки користуються даними принципової схеми.

Якщо функціональна схема розробляється окремо (без прин­ципової), то позиційне позначення елементів і функціональних час­тин вказують за загальними правилами і розробляють перелік елементів.

На функціональних схемах рекомендується вказувати поряд з графічним позначенням чи на вільному полі схеми технічні характе­ристики функціональних частин, діаграми, параметри сигналів тощо.