Реферат. Реферат призначений для ознайомлення з дисертацією

Реферат призначений для ознайомлення з дисертацією. Він має бути стислим, інформативним і містити інформацію, що дозволяє розкрити сутність дослідження. Реферат обсягом до двох сторінок українською, та іноземними (російською, англійською тощо) мовами має містити:

– відомості про обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, джерел за переліком посилань;

– текст реферату;

– ключові слова.

Текст реферату має відображати зміст дисертації в наступній послідовності.

Актуальність теми. Розкриття сутності та стану розв’язування наукової проблеми (задачі) та її актуальності й значущості для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, обґрунтування доцільності проведення дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Висвітлення зв’язку вибраного напрямку досліджень із планами науково-дослідних робіт кафедри, а також із галузевими та (або) державними планами та програмами. Обов’язково зазначають номери державної реєстрації науково-дослідних робіт, а також і роль автора у виконанні цих науково-дослідних робіт.

Мета й завдання дослідження. Формулювання мети роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети (не слід формулювати мету як «дослідження...», «вивчення...» тощо, тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету).

Мета – це запланований результат дослідження. Виконуючи наукову роботу слід пам’ятати, що «метою будь-якої наукової праці... є виявлення нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або ж уточнення відомих раніше, але недостатньо досліджених».

Отримати заплановані результати, поступово досягти поставленої мети можна шляхом її деталізації у вигляді певної програми цілеспрямованих дій – задач дослідження. Задачі дослідження формулюються в двох варіантах: перший – у вигляді самостійно закінчених етапів дослідження; другий – як послідовне вирішення окремих проблем наукового дослідження у відношенні до загальної проблеми всієї магістерської дисертації. Формулювати й конкретизувати задачі слід дуже ретельно, оскільки опис їхнього вирішення становить зміст підрозділів кожного з розділу дисертації.

Об’єкт дослідження. Визначення об’єкту та предмету дослідження як категорій наукового процесу. Об’єкт дослідження– це певні процес, система, обладнання, пристрій, технологія, програмний продукт, інформаційна технологія, інтелектуальний твір, явище, тощо, що породжує проблемну ситуацію й обране для дослідження.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є певні властивості, характеристики об’єкту, на які безпосередньо спрямовано само дослідження, оскільки предмет дослідження визначає тему дисертації, яка відображається на титульній сторінці.

Методи дослідження. Подання переліку використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко й змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Наукова новизна одержаних результатів. Подають коротку анотацію нових здобутків (рішень, висновків), одержаних магістрантом особисто. Необхідно показати відмінність отриманих результатів від відомих раніше, підкреслити ступінь новизни.

Практичне значення одержаних результатів. Подання відомостей про застосування результатів досліджень або рекомендації щодо їхнього впровадження (використання). Необхідно дати короткі відомості щодо впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організацій, у яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.

Апробація результатів дисертації. Вказується, на яких наукових конференціях, семінарах оприлюднені результати досліджень, що включені до дисертації.

Публікації. Зазначається, у яких статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, патентах опубліковані результати дисертації.

Частини реферату, з яких відсутні дані, опускають.

Ключові слова, що є найістотнішими для розкриття спрямованості роботи, формують на основі тексту роботи й розташовують у кінці реферату. Перелік 5…15 ключових слів (словосполучень) друкують прописними літерами в називному відмінку в рядок, через коми.

4.3.4. Зміст роботи

Зміст має відбивати конкретний поетапний план реалізації роботи, її структуру. Зміст містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема, вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури та ін.

4.3.5. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів

Якщо в дисертації вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення й таке інше, то їхній перелік може бути поданий у дисертації у вигляді окремого списку.

Перелік треба друкувати двома колонками, у яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їхню детальну розшифровку.

Якщо в дисертації спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення й таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їхню розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

4.3.6. Основна частина

Основна частина дисертації містить вступ, 3-5 розділів з висновками до них, а також загальні висновки по роботі. Кожний розділ починають із нової сторінки.

У вступі необхідно розкрити актуальність теми, її значущість для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, обґрунтувати доцільність проведення дослідження. Показати зв’язок вибраного напрямку досліджень із планами науково-дослідних робіт кафедри, із галузевими та (або) державними планами та програмами. Обов’язково зазначити номери державної реєстрації науково-дослідних робіт, а також і роль автора у виконанні цих науково-дослідних робіт.

У першому розділі на підґрунті огляду літератури розкривають стан наукової проблеми (задачі). Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, магістрант повинен зазначити ті питання, що залишились невирішеними й, отже, визначити своє місце в розв’язанні проблеми. Необхідно закінчити цей розділ коротким резюме стосовно доцільності проведення дослідження, обґрунтуванням вибору об’єкта і предмета дослідження, формулюванням мети й завдань дослідження. Загальний обсяг першого розділу не повинен перевищувати 20 % обсягу основної частини дисертації.

У наступних розділах, як правило, обґрунтовують вибір напрямку досліджень, наводять методи вирішення завдань дослідження і їхній порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення дисертаційних досліджень. У теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в експериментальних – принципи дії й характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювань.

В інших розділах із вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Магістрант повинен давати оцінку повноти розв’язування поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.

Між структурними частинами роботи повинен бути чіткий логічний зв’язок, тобто опис питань, що розкриваються в поточному розділі, повинні розглядатися у взаємозв’язку з питаннями попередніх та наступних розділів.

Наприкінці кожного розділу обов’язково формулюють висновки зі стислим викладенням наукових і практичних результатів тієї частини дослідження, що була розглянута в розділі. У висновках не слід переказувати те, що було зроблено в розділі, а сформулювати, що із цього випливає.

4.3.7. Висновки

Висновки є завершальною й особливо важливою частиною магістерської дисертації, що має продемонструвати результати дослідження, ступінь реалізації поставленої мети та завдань. У висновках проводиться синтез усіх отриманих результатів дослідження та їхнє співвідношення із загальною метою й завданнями дисертації. Викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в дисертації, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (задачі), її значення для науки й практики. У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів.

Висновки краще представляти у вигляді послідовно пронумерованих абзаців. При цьому кожен абзац має містити окремий завершений логічно висновок чи рекомендацію.

На підставі отриманих висновків у роботі можуть надаватися рекомендації. Рекомендації розміщують на новій сторінці. У рекомендаціях визначають необхідні, на думку автора, подальші дослідження проблеми; подають пропозиції щодо ефективного використання результатів дослідження.

4.3.8. Перелік використаних джерел

Список використаних джерел слід розміщувати в порядку появи посилань у тексті. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів із бібліотечної та видавничої справи. Зразок оформлення списку використаних джерел наведено в Бюлетені ВАК України, № 3, 2008. Кожне джерело, що включено до списку, має бути відбито в тексті дисертації.

4.3.9. Перелік джерел фактологічного матеріалу

Список джерел фактологічного матеріалу оформлюється за необхідності.

4.3.10. Додатки

Додатки до пояснювальної записки оформлюються за необхідності. До додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття дисертації:

– додаткові (довідникові) ілюстрації або таблиці;

– матеріали, які через великий обсяг або форму подання не можна включити до основної частини (фотознімки, проміжні математичні докази, розрахунки; протоколи випробувань)

– копії технічного завдання, договорів та програми робіт;

– опис алгоритмів і лістинги програм, що розроблені в процесі виконання дисертаційної роботи;

– опис нової апаратури й приладів, що використовуються під час проведення експерименту; інструкції й методики;

– копії документів, окремі витяги з положень (інструкцій) тощо.

5. ОФОРМЛЕННЯ текстової частини пояснювальної записки

Розділ включає загальні рекомендації до оформлення текстової частини пояснювальної записки випускної роботи бакалавра/спеціаліста/магістра та рекомендації до оформлення її складових.

5.1. Загальні рекомендації

Оформляючи пояснювальну записку випускної кваліфікаційної роботи бакалавра і магістра слід дотримуватися наступних рекомендацій.

Пояснювальна записка кваліфікаційної роботи пишеться державною мовою і друкується на білому папері формату A4 (210х297 мм). Текст, ілюстрації, таблиці, формули пояснювальної записки розміщується на одному боці аркуша.

Текст пояснювальної записки друкується на принтері через 1.5 інтервали з використанням полів на сторінці: ліве - 30 мм, праве, верхнє і нижнє - 20 мм. Абзацний відступ – 10…15 мм. Рекомендовано використовувати для друку шрифт “Times New Roman” розміром 14 pt.

Виключно з дозволу завідуючого випускаючої кафедри, пояснювальна записка може бути виконана від руки темним чорнилом (пастою) чітким, акуратним почерком.

Дозволяється вписувати від руки в текст формули, латинські та грецькі букви і інші символи, що відсутні в шрифтах текстового редактора, а також виконувати вручну креслення, рисунки та графіки.

У текстовій частині пояснювальної записки не слід вживати розмовні звороти, техніцизми, професіоналізми, жаргонні слова та обороти; використовувати для позначення одного поняття різні терміни, що близькі за своїм змістом, також іншомовні слова та терміни за наявності в українській мові рівнозначних слів і термінів; вживати скорочення слів та словосполучень, крім встановлених правилами орфографії та нормативними документами, зокрема, стандартом ДСТУ 3582-97. Скорочувати можна пояснювальні слова (та інше – та ін., дивися – див.). Скорочують назви великих чисел. При цьому скорочення, утворенні методом відсікання, потребують крапки в кінці, а утворені методом стягування – ні (тис., але млн., грн.). Прізвища, назви фірм, установ та організацій, інші власні назви в тексті наводять мовою оригіналу (ДСТУ 3008-95). Допускається такі власні назви наводити у перекладі, додаючи за першою згадкою оригінальну назву у дужках (наприклад, роботи Люіса (Lewis). Кількісні числівники рекомендується писати в цифровій формі без відмінкових закінчень. Цифрова форма не рекомендується для однозначних чисел не при одиницях фізичних величин (шість мікросхем, а не 6 мікросхем). Числа з позначенням одиниць фізичних величин, грошових та інших величин завжди пишуться цифрами.

У тексті, за винятком формул, таблиць та малюнків, не слід використовувати математичний знак “ – “ перед значеннями величин. Замість математичного знака “ - “ треба вживати слово “мінус”. Не слід уживати будь-які математичні знаки, знаки «№», «%», тощо без цифр, а індекси нормативних документів (ДСТУ, ГОСТ, ТУ, ISO) без реєстраційного номера.

У тексті слід використовувати стандартизовані одиниці фізичних величин, їхні позначення, вживання яких рекомендовано ДСТУ 3651.0-97, ДСТУ 3651.1-97, ДСТУ 3651.2-97. За необхідністю поряд із стандартизованими допускається наводити в дужках одиниці фізичних величин систем, які використовувались раніше (наприклад, одиниці системи CGS). У позначеннях одиниць крапку як знак скорочення не ставлять (крім випадків скорочення слів, які входять до найменування одиниці, але самі не є найменуванням одиниць, наприклад, 760 мм рт. ст.). Позначення одиниць, назви яких походять від імен учених, пишуть із великої літери, а їх найменування – із малої (наприклад, кДж, але кілоджоуль). Не слід скорочувати позначення фізичних величин, якщо вони використовуються без цифр.

В залежності від обсягу основний текст пояснювальної записки може складатися з кількох рівнів ієрархічно підпорядкованих складових: розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів. Кожний загальний розділ (анотація, зміст, вступ, висновки, перелік літературних джерел) пояснювальної записки, кожний розділ основного тексту, а також кожний додаток рекомендується починати з нової сторінки.

В текст пояснювальної записки не слід включати загальновідому інформацію, а також витяги із літературних джерел, державних стандартів та службової документації.

Скорочення слів у тексті, в заголовках таблиць та написах під ілюстраціями не допускаються, за винятком:

- скорочень, встановлених держстандартом, чи загальноприйнятих у технічній мові;

- скорочень, застосовуваних для позначення програм, їхніх частин і режимів роботи, у мовах керування завданнями, у засобах настроювання програми тощо, у тому числі і позначення буквами латинського алфавіту.

Якщо в документі прийнята особлива система скорочення слів чи найменувань, то в ньому повинен бути наведений перелік прийнятих скорочень.

Текст документа повинен бути коротким і чітким, щоб виключити можливість неоднозначного тлумачення наведеної інформації. Слід дотримуватися загальноприйнятої термінології та уникати іншомовних термінів, якщо існують їх українські еквіваленти. Не припустимо використовувати жаргонну термінологію.

Терміни і визначення в пояснювальній записці повинні бути єдиними і відповідати встановленим стандартам, а при їхній відсутності загальноприйнятим у науково–технічній літературі і наводитися в переліку термінів.

Ступінь сприйняття викладеного в пояснювальній записці матеріалу забезпечується використанням ілюстрацій (рисунків, фотографій, графіків, креслень), таблиць, формул, перерахувань тощо. На всі ілюстрації, таблиці і нумеровані формули, а також згадані в тексті пояснювальної записки літературні джерела повинні бути посилання.

Текст, ілюстрований матеріал, таблиці, формули допоміжного характеру допускається оформляти у вигляді додатків до основного документа. Додатки оформляються як продовження основного документа на наступних сторінках. В основному документі повинні бути посилання на додатки. Всі додатки повинні бути перераховані в загальному розділі "ЗМІСТ".

5.2. Оформлення сторінки змісту

Зміст пояснювальної записки розміщають на окремій пронумерованої сторінці (сторінках) після анотації, постачають заголовком «ЗМІСТ», не нумерують як розділ і включають у загальне число сторінок документа.

У зміст пояснювальної записки включають:

- заголовки і номери сторінок загальних розділів (вступ, висновки, перелік літературних джерел), що не нумеруються;

- номери розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів та їх заголовки та номери сторінок;

- номери і заголовки додатків (при наявності) та номери їх сторінок.

Примітка. Такі елементи структури пояснювальної записки як титульна сторінка, завдання на проектування, план-графік, анотація у зміст не включають.

Усі заголовки у змісті починають із великої літери без крапки в кінці. В крайній правій позиції рядка наводиться відповідний номер початкової сторінки відповідної структурної складової пояснювальної записки.

Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки структурних складових в тексті. Скорочувати заголовки у змісті або наводити їх в іншій редакції порівняно із заголовком у тексті не можна.

Зміст пояснювальної записки розміщується на початку пояснювальної записки після анотації перед вступом, який є його першим елементом.

Приклад змісту методичних вказівок наведено нижче.

ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ………………………………………....
1.1. Мета дипломного проектування …………………………………………………….
1.2. Задачі дипломного проектування ……………………………………………………
1.3. Суть процесу проектування технічних об’єктів.........................................................
…
2. ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ НА ПРОЕКТ ЧИ РОБОТУ …………………………
2.1. Загальні положення ………………………………………………………………….
2.2. Зміст та складові технічного завдання ……………………………………………..
2.3. Затвердження технічного завдання …………………………………………………
…
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ …………………………………………............................
ДОДАТОК 1. Бланк титульної сторінки ………………………………………….

5.3. Оформлення заголовків

Загальні розділи (анотація, зміст, вступ, висновки, перелік літературних джерел) пояснювальної записки мають відповідні стандартні назви. Кожна із складових (розділ, підрозділ, пункт, підпункт) основного тексту пояснювальної записки повинна мати змістовний заголовок, що створюється автором. Заголовки загального характеру “Літературний огляд” або “Аналітичний огляд” не припустимі. Скорочення слів і абревіатури в заголовках також не припустимі.

Заголовки розділів друкуються з вирівнюванням по центру прописними буквами. Заголовки розділів дозволяється додатково виділяти типом шрифту, гарнітурою, розміром шрифту (рекомендовано напівжирний шрифт “Times New Roman” розміром 16 pt). Заголовки підрозділів виконуються тим же типом, окресленням, розміром шрифту, але рядковими буквами. Заголовки пунктів і підпунктів виконуються рядковими буквами з абзацного відступу меншим розміром (рекомендовано напівжирний шрифт “Times New Roman” розміром 14 pt). Стиль заголовків складових усієї пояснювальної записки повинен бути однаковим.

Переноси слів у заголовках не припустимі. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з кількох речень, то їх розділяють крапкою.

Між заголовком і текстом попереднього та наступного розділів (підрозділів, пунктів, підпунктів) слід залишати інтервал в 1…1,5 рядки.

Пояснювальна записка обов’язково брошурується: для цього використовується папка «Для дипломних робіт/проектів» або записка прошивається в палітурній майстерні.

5.4. Нумерація сторінок та розділів в пояснювальній записці

В пояснювальній записці нумеруються всі її структурні складові: сторінки, загальні розділи, розділи (підрозділи, пункти, підпункти) основної частини, ілюстрації, таблиці, формули, примітки, перерахування, літературні джерела, додатки, а також ілюстрації, таблиці, формули додатків.

Пояснювальна записка має наскрізну нумерацію сторінок від титульної сторінки до додатків включно. На сторінках структурних елементів пояснювальної записки “ТИТУЛЬНИЙ ЛИСТ”, “ЗАВДАННЯ”, “АНОТАЦІЯ”, “ЗМІСТ” номер сторінки не проставляється. На інших сторінках номер проставляється арабськими цифрами в правому верхньому куті або в середині верхньої частини сторінки.

Заголовки“ТИТУЛЬНИЙ ЛИСТ”, “ЗАВДАННЯ”, “АНОТАЦІЯ”, “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, “ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ” загальних розділів не нумеруються.

Заголовки розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів основного тексту наскрізно нумеруються арабськими цифрами. Номер підрозділу складається із номера розділу та порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Наприклад: номер “1.2” означає другий підрозділ першого розділу.

Номер пункту – із номера розділу, номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапками. Наприклад: номер “1.2.4” означає четвертий пункт другого підрозділу першого розділу.

Номер підпункту – із номера розділу, номера підрозділу, номера пункту й порядкового номера підпункту, відокремлених крапками. Наприклад: номер “1.2.4.3” означає третій підпункт четвертого пункту другого підрозділу першого розділу.

При оформленні пояснювальної записки допускається розміщувати текст між заголовками розділу і підрозділу та між заголовками підрозділу і пункту.

5.5. Оформлення ілюстрацій

Ілюстрації (рисунки, фото, графіки, схеми, креслення) можуть бути розташовані в тексті пояснювальної записки та у додатках. Кількість ілюстрацій визначається змістом пояснювальної записки і повинна бути достатньою для забезпечення ясності та конкретності викладеного тексту.

Ілюстрація розташовується в тексті документа після першого її згадування. При необхідності ілюстративний матеріал наводиться на окремих аркушах, що вставляються в пояснювальну записку слідом за сторінкою, на якій вперше його згадано. Якщо на одному аркуші тексту вперше згадується дві і більше ілюстрацій, то аркуш (або аркуші) з ними вставляються слідом за тією сторінкою, на якій вперше присутнє посилання на першу ілюстрацію.

Якщо у документі більше однієї ілюстрації, то вони нумеруються арабськими цифрами. Ілюстраціїв пояснювальній записці позначаються словом “Рис.” під ілюстрацією і наскрізно нумеруються по мірі посилання в межах усього документа та кожного додатку. Наприклад, “Рис. 4” означає четвертий рисунок пояснювальної записки.

При значній кількості ілюстрацій дозволяється їх нумерувати в межах розділу. При цьому, номер ілюстрації складається із номера розділу та порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. Наприклад, “Рис. 3.4.” означає четвертий рисунок третього розділу. Номери пунктів, підпунктів в склад номера рисунка не включаються.

Ілюстрації можуть мати тематичний заголовок (найменування) і пояснювальний підрисуночний текст. Тематичний заголовок розміщують над ілюстрацією по центру, підрисуночний текст – під нею, після номера ілюстрації. Наприклад:

Ілюстрація комбінованої моделі діода

Рис. 3.4. Вольт-амперна характеристика напівпровідникового діода

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке сприйняття. Ілюстрації повинні бути розміщені так, щоб їх було зручно розглядати без повороту пояснювальної записки або з поворотом за годинниковою стрілкою.

При підготовці ілюстрацій для пояснювальної записки на окремій сторінці слід орієнтуватися на формат А4 із зазначеними вище полями. На одній сторінці може бути розміщено не більше двох ілюстрацій (графіків, рисунків, таблиць, структурних схем, тощо).

Ілюстрація повинна легко і правильно читатися. Тому, якщо велику ілюстрацію зменшити до формату А4 без погіршення її якості та інформативності неможливо, то бажано “розбити” її на декілька ілюстрацій або виконати на сторінці більшого формату (наприклад, А3). Ілюстрацію, розміри якої перевищують формат А4, враховують як одну сторінку. При цьому така сторінка складається “гармошкою” до розмірів формату А4 і підшивається в пояснювальну записку в якості додатку (щоб вона не заважала читанню текста).

При посиланні на ілюстрацію вказують її порядковий номер. Наприклад, “… наведено на рис. 1.4…”. В повторних посилання на ілюстрації слід вказувати скорочено слово “дивись”. Наприклад, “див. рис. 1.4”.