Специфіка аналізу художніх текстів за постмодерністською (постструктуралістською) методологією

Важливим також в постмодернізмі є те, що насправді тексти складаються з окремих невеличких цитат того, що було сказано раніше та, можливо, було забуто. Отже - постмодерністські тексти - це нагромадження того, що вже було сказано кимось іншим раніше, ніж постмодерністським автором.

Постструктуралістський аналіз тексту був спрямований на пошук та демонстрацію роз‘єднаності останнього=деконструкція тексту:

· пошук суперечностей;

· парадоксів;

· зсувів та зламів у точках зору;

· розламів у фізичному часі;

· персонажах;

· гри слів;

· гри знаків;

· пропусків смислових одиниць;

· пошук симулякрів і симуляції;

· зміщення інтертекстуальних полів;

· демістифікації;

· смерть автора;

· + за Дерріда (з попер.пит.)

Ø прийняття множинності смислів, закладених в тексті і непов’язаних з його автором; текст розповідає свою власну історію, не пов’язану ні з автором, ні з адресатом; текст виступає в протиріччя сам з собою;

Ø не можливо створити абсолютно деконструйований текст;

Ø руйнація ідей знаковості, висунення ідеї поля письма як поля гри, в якому все може бути водночас означником і означуваним (текстура, а не структура);

Ø будь-що може бути текстом, текст не має єдиного принципу структурності, значення знаків змінне і виявляється в контексті;

будь-який текст може бути прочитаний через інший текст чи розглядатись як цитата.

Постструктуралісти шукають: суперечності і парадокси, зсуви і розлами у тоні, точках зору, фізичному часі, граматичному часі, персонажах, позиціях.; конфлікти, недоліки, гру слів. Мета: показати роз’єднаність тесту. Постструктуралістська критика зосереджується на поверхових особливостях слів: звучання, етимологія, мертві метафори – і винсять іх на перший план, так, що вони стають визначальними для загального значення