За­вдан­ня 3

Об­ґру­н­ту­ва­ти ви­бір пре­па­ра­та, йо­го лі­кар­сь­ку фо­р­му, до­зу­ван­ня, кон­це­н­т­ра­цію і шлях вве­ден­ня:

– го­р­мо­на­ль­ний пре­па­рат для сти­му­ля­ції го­р­мо­нів ко­ри над­ни­р­ко­вих за­лоз;

– го­р­мо­на­ль­ний пре­па­рат для лі­ку­ван­ня не­цу­к­ро­во­го ді­а­бе­ту;

– го­р­мо­но­п­ре­па­рат для при­ско­рен­ня по­ло­го­вої ді­я­ль­но­с­ті при слаб­ких пе­ре­ймах;

– за­сіб для лі­ку­ван­ня мі­к­се­де­ми;

– за­сіб для лі­ку­ван­ня ти­ре­ото­кси­ко­зу;

– го­р­мо­на­ль­ний гі­по­глі­ке­мі­ч­ний пре­па­рат шви­д­кої і ко­ро­т­ко­ча­с­ної дії;

– пре­па­рат для лі­ку­ван­ня цу­к­ро­во­го ді­а­бе­ту І типу — ін­су­лін-­за­леж­но­го цу­к­ро­во­го ді­а­бе­ту;

– пре­па­рат для лі­ку­ван­ня цу­к­ро­во­го ді­а­бе­ту ІІ типу — ін­су­лін-­не­за­ле­ж­но­го цу­к­ро­во­го ді­а­бе­ту;

– си­н­те­ти­ч­ний гі­по­глі­ке­мі­ч­ний пре­па­рат, по­хі­д­ний су­ль­фо­ні­л­се­чо­ви­ни

– пре­па­рат гі­по­глі­ке­мі­ч­ної дії з гру­пи бі­гу­а­ні­дів.

Зміст те­ми:

Го­р­мо­на­ль­ні пре­па­ра­ти — це ре­чо­ви­ни, які отри­му­ють із за­лоз вну­т­рі­шньої се­к­ре­ції, або їх си­н­те­ти­ч­ні за­мін­ни­ки, що спе­ци­фі­ч­но впли­ва­ють на об­мін ре­чо­вин і ре­гу­лю­ють рі­з­но­ма­ні­т­ні фу­н­к­ції ор­га­ні­з­му. Про­ти­го­р­мо­на­ль­ні за­со­би — це хі­мі­ч­ні ре­чо­ви­ни, які га­ль­му­ють утво­рен­ня чи ви­ді­лен­ня го­р­мо­нів або всту­па­ють з ни­ми у кон­ку­ре­н­т­ні зв'я­з­ки.

Крім ен­до­крин­них за­лоз є ен­до­крин­ні клі­ти­ни, що си­н­те­зу­ють го­р­мо­ни (на­при­клад, АР­UD-­клі­ти­ни, або клі­ти­ни АР­UD-­си­с­те­ми), які мі­с­тять­ся в ба­га­тьох ор­га­нах, у то­му чи­с­лі в ор­га­нах іму­н­ної си­с­те­ми, де во­ни ре­гу­лю­ють ви­ни­к­нен­ня і роз­ви­ток іму­н­них ре­а­к­цій.

Хі­мі­ч­на спі­ль­ність не­р­во­вої, ен­до­крин­ної та іму­н­ної си­с­тем за­без­пе­чує то­н­ку ре­гу­ля­цію го­мео­ста­зу ор­га­ні­з­му.

За­ло­зи вну­т­рі­шньої се­к­ре­ції ра­зом з не­р­во­вою си­с­те­мою ство­рю­ють скла­д­ний ней­ро­ен­до­крин­ний ком­плекс, який скла­да­єть­ся з п'я­ти вза­є­мо­ді­ю­чих рі­в­нів: ор­га­нів-­мі­ше­ней; ен­до­крин­них за­лоз; гі­по­фі­за; гі­по­та­ла­му­са; по­за­гі­по­та­ла­му­с­них чин­ни­ків. Го­р­мо­ни й ен­до­крин­ні за­ло­зи, які їх ви­ро­б­ля­ють, ті­с­но по­в'я­за­ні у єди­ну си­с­те­му ме­ха­ні­з­ма­ми пря­мо­го і зво­ро­т­но­го зв'я­з­ку. Си­г­на­ли для при­ве­ден­ня фу­н­к­ції тка­нин і ор­га­нів у від­по­ві­д­ність з фі­зі­о­ло­гі­ч­ни­ми по­тре­ба­ми ор­га­ні­з­му, над­хо­дя­чи до ви­щих центрів ен­до­крин­ної си­с­те­ми шля­ха­ми зо­в­ні­ш­ньо­гоі вну­т­рі­ш­ньо­гоабо ефе­к­то­р­но-­ме­та­бо­лі­т­но­го зво­ро­т­но­го зв'я­з­ку, при­гні­чу­ють або тим­ча­со­во при­пи­ня­ють ін­кре­то­р­ну фу­н­к­цію від­по­ві­д­них ен­до­крин­них за­лоз.

У не­йро­е­н­до­к­рин­но­му ком­пле­к­сі роз­рі­з­ня­ють три рі­в­ні ін­те­г­ра­ції: гі­по­та­ла­мус і епі­фіз, гі­по­фіз і ен­до­крин­ні за­ло­зи. По­се­ре­д­ни­ка­ми між пе­р­шим і дру­гим рі­в­ня­ми слу­жать ри­лі­зи­нг-­го­р­мо­ни та ін­гі­бі­то­р­ні фа­к­то­ри гі­по­та­ла­му­су, а дру­гий і тре­тій рі­в­ні по­в'я­за­ні тро­п­ни­ми го­р­мо­на­ми аде­но­гі­по­фі­зу.

Та­ким чи­ном, ней­ро­ен­до­крин­на си­с­те­ма за­без­пе­чує ре­гу­ля­цію, ко­ор­ди­на­цію та ін­те­г­ра­цію рі­з­но­ма­ні­т­них фу­н­к­цій ор­га­ні­з­му.

Бі­ль­шість го­р­мо­нів, які ви­ді­ля­ють­ся ен­до­крин­ни­ми за­ло­за­ми, над­хо­дять до пе­в­них ор­га­нів або тка­нин-­мі­ше­ней у зв'я­за­но­му з бі­л­ка­ми кро­ві ста­ні. При цьо­му бі­л­ки кро­ві ві­ді­гра­ють, го­ло­вним чи­ном транс­по­р­т­ну фу­н­к­ці­ю. Зв'я­за­ні з бі­л­ка­ми го­р­мо­ни є біо­ло­гі­ч­но не­ак­ти­в­ни­ми, тоб­то не спро­мо­ж­ни­ми зв'я­зу­ва­тись і ре­а­гу­ва­ти з від­по­ві­д­ни­ми ре­це­п­то­ра­ми. Для цьо­го го­р­мо­ни по­ви­нні ди­со­ці­ю­ва­ти із фра­к­ції, зв'я­за­ної з бі­л­ка­ми кро­ві.

Ва­ж­ли­вою умо­вою но­р­ма­ль­но­го фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня ен­до­крин­ної си­с­те­ми є стан тка­ни­ни-­мі­ше­ні, чу­т­ли­вої до впли­ву пе­в­но­го го­р­мо­ну. Зда­т­ність тка­ни­ни-­мі­ше­ні ре­а­гу­ва­ти на пе­в­ний го­р­мон ви­зна­ча­єть­ся на­яв­ні­с­тю в ній ре­це­п­то­рів, які здій­с­ню­ють вза­є­мо­дію з цим го­р­мо­ном. Змі­ни фу­н­к­ці­о­на­ль­но ре­це­п­то­р­но­го апа­ра­ту при­зво­дять до спе­ци­фі­ч­них па­то­ло­гі­ч­них змін.

Кла­си­фі­ка­ція го­р­мо­на­ль­них за­со­бів ґру­н­ту­єть­ся на їх­ній хі­мі­ч­ній бу­до­ві:

1) ре­чо­ви­ни бі­л­ко­вої стру­к­ту­ри — пре­па­ра­ти го­р­мо­нів гі­по­та­ла­му­са, гі­по­фі­за, при­щи­то­по­ді­б­ної та під­шлу­н­ко­вої за­лоз, каль­ци­то­нін;

2) по­хі­д­ні амі­но­ки­с­лот — пре­па­ра­ти го­р­мо­нів щи­то­по­ді­б­ної та мо­з­ко­во­го ша­ру над­ни­р­ко­вих за­лоз;

3) сте­ро­ї­д­ні спо­лу­ки і по­хі­д­ні жи­р­них ки­с­лот — пре­па­ра­ти ко­ри над­ни­р­ко­вих, ста­те­вих за­лоз, про­с­та­г­ла­н­ди­ни, ак­ти­в­на фо­р­ма каль­ци­фе­ро­лу — 1,25-ді­о­к­си­хо­ле­ка­ль­ци­фе­рол.

Бі­ль­шість го­р­мо­нів є ви­до­не­с­пе­ци­фі­ч­ни­ми і тіль­ки де­які ма­ють видо­ву спе­ци­фі­ч­ність, на­при­клад со­ма­то­тро­пін.

Го­р­мо­на­ль­ні пре­па­ра­ти за­сто­со­ву­ють для та­ких ви­дів лі­ку­ван­ня:

1) за­мі­с­ної го­р­мо­но­те­ра­пії — рі­з­но­ви­ду те­ра­пії го­р­мо­на­ль­ни­ми за­со­ба­ми або їх си­н­те­ти­ч­ни­ми за­мін­ни­ка­ми у ви­па­д­ках не­до­ста­т­но­с­ті ен­до­крин­ної фу­н­к­ції (на­при­клад, за­сто­су­ван­ня ін­су­лі­ну у хво­рих на ін­су­лі­но­за­ле­ж­ний цу­к­ро­вий ді­а­бет);

2) сти­му­лю­ю­чої (тро­п­ної) го­р­мо­но­те­ра­пії — те­ра­пії го­р­мо­на­ми або їх си­н­те­ти­ч­ни­ми ана­ло­га­ми (на­при­клад, ко­р­ти­ко­т­ро­пін при не­до­ста­т­но­с­ті ко­ри над­ни­р­ко­вих за­лоз), а та­кож си­н­те­ти­ч­ни­ми пре­па­ра­та­ми (на­при­клад, глі­бе­н­к­ла­мід зни­жує вміст глю­ко­зи в кро­ві, збу­джу­ю­чи В-клі­ти­ни пан­кре­а­ти­ч­них ос­т­рі­в­ців) при гі­по­фу­н­к­ції ен­до­крин­ної за­ло­зи;

3) про­ти­го­р­мо­на­ль­ної те­ра­пії — те­ра­пії го­р­мо­на­ль­ни­ми пре­па­ра­та­ми або їх ана­ло­га­ми, яка гру­н­ту­єть­ся на прин­ци­пі не­га­ти­в­но­го зво­ро­т­но­го зв'я­з­ку (на­при­клад со­ма­то­ста­тин — ін­гі­бі­тор се­к­ре­ції со­ма­то­тро­пі­ну при гі­пер­фу­н­к­ції аде­но­гі­по­фі­за).

Крім то­го, го­р­мо­на­ль­ні пре­па­ра­ти ши­ро­ко за­сто­со­ву­ють при де­яких не­ен­до­к­рин­них за­хво­рю­ван­нях (фа­р­ма­ко­ди­на­мі­ч­на те­ра­пія). При цьо­му ви­ко­ри­с­то­ву­ють та­кі го­р­мо­на­ль­ні ефе­к­ти, як вплив на об­мін­ні, за­па­ль­ні, іму­но­ло­гі­ч­ні про­це­си, на за­га­ль­ний стан (на­при­клад про­ти­за­па­ль­ний, про-­ти­а­ле­р­гі­ч­ний ефект глю­ко­ко­р­ти­ко­ї­дів).

У ви­па­д­ках три­ва­ло­го за­сто­су­ван­ня го­р­мо­на­ль­них пре­па­ра­тів мо­же по­ру­шу­ва­тись стру­к­ту­ра і фу­н­к­ція від­по­ві­д­ної ен­до­крин­ної за­ло­зи. Як­що пе­ред­ча­с­но ра­п­то­во від­мі­ни­ти го­р­мо­на­ль­ний пре­па­рат, за­хво­рю­ван­ня мо­же від­ра­зу за­го­с­т­ри­тись (си­н­д­ром від­мі­ни). На го­р­мо­на­ль­ні пре­па­ра­ти бі­л­ко­вої стру­к­ту­ри мо­жуть утво­рю­ва­тись ан­ти­ті­ла, що рі­з­ко зме­н­шує їх фа­р­ма­ко­ло­гі­ч­ний ефект.

Гормони передньої долі гіпофізу

Гі­по­фіз скла­да­єть­ся з пе­ред­ньої ча­с­т­ки — аде­но­гі­по­фі­за, і за­д­ньої — ней­ро­гі­по­фі­за.

Ко­р­ти­ко­т­ро­пін — утво­рю­єть­ся ба­зо­фі­ль­ни­ми ен­до­кри­но­ци­та­ми пе­ред­ньої ча­с­т­ки гі­по­фі­за. Це по­лі­пе­п­тид, який скла­да­єть­ся з 39 амі­но­кис­лот. Фі­зі­о­ло­гі­ч­ний ефект по­вні­с­тю за­без­пе­чу­єть­ся 1-24 амі­но­ки­с­ло­т­ни­ми за­ли­ш­ка­ми. Вза­є­мо­діє зі спе­ци­фі­ч­ни­ми ре­це­п­то­ра­ми на зо­в­ні­ш­ній по­ве­р­х­ні клі­тин­ної мем­бра­ни, ак­ти­вує зв'я­за­ну з ни­ми аде­ні­ла­т­ци­к­ла­зу, під­ви­щує вміст у клі­ти­нах цАМФ, що спри­яє пе­ре­тво­рен­ню хо­ле­с­те­ри­ну на кор­ти­ко­сте­ро­ї­ди.

Як пре­па­рат у ви­гля­ді по­ро­ш­ку для ін'є­к­цій ви­ко­ри­с­то­ву­ють ко­р­ти­ко­т­ро­пін, який отри­му­ють з гі­по­фі­за ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би, сви­ней і овець. Крім то­го, отри­ма­но си­н­те­ти­ч­ні пре­па­ра­ти по­дов­же­ної дії (те­т­ра­коз-­ак­т­рин, си­на­к­тен-­де­по),

Фа­р­ма­ко­кі­не­ти­ка. Ко­р­ти­ко­т­ро­пін руй­ну­єть­ся у тра­в­но­му ка­на­лі, то­му йо­го вво­дять па­ре­н­те­ра­ль­но. Пі­с­ля вве­ден­ня у ве­ну ма­к­си­ма­ль­ний ефект на­стає че­рез 1-2 год, три­ва­лість дії 6-8 год, то­му ін'є­к­ції по­вто­рю­ють 3-4 ра­зи на до­бу. Пре­па­рат по­дов­же­ної дії вво­дять раз на до­бу.

Фа­р­ма­ко­ди­на­мі­ка. Ко­р­ти­ко­т­ро­пін сти­му­лює фу­н­к­цію ко­ри над­ни­р­ко­вих за­лоз, під­ви­щує си­н­тез і се­к­ре­цію глю­ко­ко­р­ти­ко­с­те­ро­ї­д­них го­р­мо­нів, або глю­ко­ко­р­ти­ко­ї­дів (кор­ти­ко­сте­ро­ну, ко­р­ти­зо­ну), сте­ро­ї­д­них ан­д­ро­ген­них го­р­мо­нів. Збі­ль­шен­ня про­ду­к­ції глю­ко­ко­р­ти­ко­ї­дів впли­ває на об­мін ву­г­ле­во­дів, бі­лі­ків, жи­рів, мі­не­ра­ль­них ре­чо­вин. Зме­н­шу­єть­ся ви­ді­лен­ня ни­р­ка­ми на­трію, де­що збі­ль­шу­єть­ся ви­ді­лен­ня ка­лію, спо­сте­рі­га­єть­ся гі­пер­глі­ке­мія, глі­ко­зу­рія, сти­му­лю­єть­ся лі­по­ліз, збі­ль­шу­єть­ся се­к­ре­ція шлу­н­ко­во­го со­ку.

По­ка­зан­ня: сти­му­ля­ція ко­ри над­ни­р­ко­вих за­лоз при їх пе­р­вин­ній і вто­рин­ній гі­по­фу­н­к­ції; за­по­бі­ган­ня роз­ви­т­ку си­н­д­ро­му від­мі­ни пі­с­ля три­ва­ло­го лі­ку­ван­ня кор­ти­ко­сте­ро­ї­да­ми; як про­ти­але­р­гі­ч­ний і про­ти­за­па­ль­ний за­сіб при ре­в­ма­ти­з­мі, бро­н­хі­а­ль­ній ас­т­мі, по­да­г­рі, го­с­т­рій лей­ке­мії, ек­зе­мі, де­р­ма­ти­ті; іму­но­де­п­ре­сант; тра­в­ми че­ре­па, по­ру­шен­ня мо­з­ко­во­го кро­во­обі­гу, хо­рея, па­р­кі­н­со­нізм (на ос­но­ві йо­го не­спе­ци­фі­ч­ної дії); ді­а­г­но­с­ти­ка фу­н­к­ції ко­ри над­ни­р­ко­вих за­лоз (про­ба То­р­на).

Ти­ро­т­ро­пін — це скла­д­ний бі­лок глі­ко­п­ро­те­їд, який про­ду­ку­єть­ся ба­зо­фі­ль­ни­ми ен­до­кри­но­ци­та­ми аде­но­гі­по­фі­за, а са­ме ти­ро­т­ро­ф­ни­ми ен­до­кри­но­ци­та­ми. Йо­го біо­си­н­тез ін­ду­ку­єть­ся ти­ро­лі­бе­ри­ном, а біо­ло­гі­ч­на дія по­ля­гає в ак­ти­ві­за­ції біо­си­н­те­зу і се­к­ре­ції ти­ро­ї­д­них го­р­мо­нів. Мо­ле­ку­ла ти­ро­т­ро­пі­ну ко­н­та­к­тує зі спе­ци­фі­ч­ним ре­це­п­то­ром ти­ро­ци­тів (клі­тин фо­лі­ку­ля­р­но­го епі­те­лію) щи­то­по­ді­б­ної за­ло­зи, що зу­мо­в­лює ак­ти­ва­цію аде­ні­ла­т­ци­к­ла­зи, під­ви­ще­не утво­рен­ня цАМФ, ак­ти­ва­цію остан­нім протеї­н­кі­наз, біо­си­н­тез ти­ро­ї­д­них го­р­мо­нів, під­ви­щен­ня об­мі­ну ву­г­ле­во­дів, лі­пі­дів і бі­л­ків. Пе­ред­ня ча­с­т­ка гі­по­фі­за про­ду­кує та­кож го­на­до­т­ро­пі­ни (фо­лі­т­ро­пін, лю­т­ро­пін і про­ла­к­тин), які спе­ци­фі­ч­ної ста­те­вої ак­ти­в­но­с­ті не ма­ють.

Фо­лі­т­ро­пін сти­му­лює до­зрі­ван­ня у яє­ч­ни­ках фо­лі­ку­лів, се­к­ре­цію ес­т­ро­ге­нів і ову­ля­цію, в яє­ч­ках — роз­ви­ток сі­м'я­ви­ві­д­них ка­на­ль­ців і спе­р­ма­то­ге­нез. Лю­т­ро­пін сти­му­лює утво­рен­ня жо­в­то­го ті­ла і се­к­ре­цію про­ге­с­те­ро­ну, у чо­ло­ві­ків — фу­н­к­цію ін­тер­сти­ці­а­ль­них клі­тин і се­к­ре­цію те­с­то­с­те­ро­ну. Го­на­до­т­ро­пі­ни збі­ль­шу­ють ви­ді­лен­ня цАМФ. У кро­ві жі­нок рі­вень го­на­до­т­ро­пі­нів змі­ню­єть­ся ци­к­лі­ч­но.

Як пре­па­рат з фо­лі­ку­ло­с­ти­му­лю­ю­чою ак­ти­в­ні­с­тю ви­ко­ри­с­то­ву­ють го­на­до­т­ро­пін ме­но­па­у­з­ний, ви­ді­ле­ний із се­чі жі­нок у ме­но­па­у­зі. Пре­па­рат при­зна­ча­ють у ви­па­д­ках не­до­ста­т­но­с­ті роз­ви­т­ку фо­лі­ку­лів, не­до­ста­т­но­с­ті ес­т­ро­ге­нів, а та­кож гі­по­го­на­ди­з­му гі­по­та­ла­мо-­гі­по­фі­за­р­но­го ге­не­зу у чо­ло­ві­ків.

Як пре­па­рат з лю­те­ї­ні­зу­ю­чою ді­єю ви­ко­ри­с­то­ву­ють го­на­до­т­ро­пін хо­рі­о­ні­ч­ний (хо­рі­о­го­нін), який отри­му­ють із се­чі ва­гі­т­них жі­нок. Жі­н­кам при­зна­ча­ють пре­па­рат при по­ру­шен­нях ме­н­с­т­ру­а­ль­но­го ци­к­лу, без­плід­ді, чо­ло­ві­кам — у ви­па­д­ках гі­по­ге­ні­та­лі­з­му, ста­те­во­го ін­фа­н­ти­лі­з­му, кри­п­то­р­хі­з­му, а та­кож для ді­а­г­но­с­ти­ки пе­р­вин­но­го і вто­рин­но­го гі­по­го­на­ди­з­му.

Про­ла­к­тин— має бі­л­ко­ву стру­к­ту­ру. Як пре­па­рат про­ла­к­ти­ну ви­ко­ри­с­то­ву­ють ла­к­тин, який отри­му­ють з гі­по­фі­за ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би. При­зна­ча­ють при не­до­ста­т­ній ла­к­та­ції в пі­с­ля­по­ло­го­во­му пе­рі­оді. Вво­дять вну­т­рі­шньо­м'я­зо­во..

Ме­ла­но­т­ро­пін — про­ду­ку­єть­ся про­мі­ж­ною ча­с­ти­ною аде­но­гі­по­фі­за, по­ліп­шує го­с­т­ро­ту зо­ру, ада­п­та­цію до те­м­но­ти, що зу­мо­в­ле­но йо­го сти­му­лю­ю­чим впли­вом на фо­то­ре­це­п­то­ри сі­т­кі­в­ки.

Як пре­па­рат за­сто­со­ву­ють ін­тер­ме­дин (отри­му­ють з гі­по­фі­за за­бій­ної ху­до­би).

Із за­д­ньої ча­с­т­ки гі­по­фі­за отри­му­ють го­р­мо­ни ва­зо­пре­син і ок­си­то­цин. їх си­н­тез здій­с­ню­єть­ся у яд­рах гі­по­та­ла­му­са, зві­д­ки во­ни над­хо­дять до за­д­ньої ча­с­т­ки гі­по­фі­за. Се­к­ре­ція ва­зо­пре­си­ну ре­гу­лю­єть­ся ос­мо­ре­це­п­то­ра­ми. Як лі­кар­сь­кі пре­па­ра­ти за­сто­со­ву­ють ва­зо­пре­син, йо­го си­н­те­ти­ч­ні за­мін­ни­ки, пі­ту­ї­т­рин, до яко­го вхо­дить ва­зо­пре­син і ок­си­то­цин.

Препарати гормонів щитовидної залози. Антитиреоїдні засоби:

Йо­до­вмі­с­ні го­р­мо­ни щи­то­ви­д­ної за­ло­зи (лі­во­обе­р­та­ль­ні) ти­ро­к­син і три­йо­д­ти­ро­нін си­н­те­зу­ють­ся з амі­но­ки­с­ло­ти ти­ро­зи­ну за уча­с­тю мо­ле­кул йо­ду. Всі ета­пи си­н­те­зу і ви­ді­лен­ня цих го­р­мо­нів у кров ко­н­т­ро­лю­ють­ся ти­ро­т­ро­пі­ном. У кро­ві ти­ро­ї­д­ні го­р­мо­ни ци­р­ку­лю­ють як у ві­ль­но­му, так і у зв'я­за­но­му ста­ні

До ти­ро­ї­д­них го­р­мо­на­ль­них пре­па­ра­тів на­ле­жать: три­йо­д­ти­ро­ні­ну гі­д­ро­хло­рид, ти­ро­ї­дин (по­ро­шок ви­су­ше­ної тка­ни­ни щи­то­по­ді­б­ної за­ло­зи ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би та сви­ней) і ти­ро­к­син-­на­т­рій. Ви­ко­ри­с­то­ву­ють та­кож си­н­те­ти­ч­ні пре­па­ра­ти, які мі­с­тять ти­ро­к­син і три­и­о­д­ти­ро­нін, — ти­ро­том, ти­ро­комб.

пре­па­рат не зав­жди мо­же за­без­пе­чи­ти аде­к­ва­т­ну дію на суб­клі­тин­ні про­це­си з по­ві­ль­ним пе­ре­бі­гом, мо­же ви­кли­ка­ти гі­пер­ти­роз, що об­ме­жує йо­го за­сто­су­ван­ня.

По­ка­зан­ня: гі­по­фу­н­к­ція щи­то­по­ді­б­ної за­ло­зи (кре­ти­нізм, мі­к­се­де­ма). При цьо­му най­ча­с­ті­ше при­зна­ча­ють L-ти­ро­к­син-­на­т­рій. Три­йо­д­ти­ро­ні­ну гі­д­ро­хло­рид при­зна­ча­ють тіль­ки у го­с­т­рих ви­па­д­ках (ко­ма у хво­рих на мі­к­се­де­му), у ра­зі по­ру­шен­ня кон­ве­р­сії ти­ро­к­си­ну на три­йо­д­ти­ро­нін, а та­кож з ді­а­г­но­с­ти­ч­ною ме­то­ю. Крім то­го, ці пре­па­ра­ти за­сто­со­ву­ють для при­гні­чен­ня се­к­ре­ції ти­ро­т­ро­пі­ну (ти­ро­ї­д­ний і ре­ци­ди­в­ний зоб), для фа­р­ма­ко­ди­на­мі­ч­но­го лі­ку­ван­ня (до­фа­мі­н­за­ле­ж­ний шок, го­с­т­ра не­до­ста­т­ність ни­рок).

Про­ти­по­ка­зан­ня: ти­ро­то­к­си­коз, цу­к­ро­вий ді­а­бет, за­га­ль­не ви­сна­жен­ня, тя­ж­кі фо­р­ми іше­мі­ч­ної хво­ро­би се­р­ця, зо­к­ре­ма ін­фаркт мі­о­ка­р­да, ак­ти­в­ний мі­о­ка­р­дит, не­ком­пе­н­со­ва­на не­до­ста­т­ність над­ни­р­ко­вих за­лоз.

По­бі­ч­на дія: під­ви­щен­ня збу­д­ли­во­с­ті не­р­во­вої си­с­те­ми, ін­со­м­нія, пі­т­ли­вість,та­хі­ка­р­дія, ари­т­мія се­р­ця, тре­мор, над­мі­р­не сху­д­нен­ня то­що.

Ан­ти­ти­рео­ї­д­ні за­со­би. Хво­рим з ти­ро-­то­к­си­ко­зом при­зна­ча­ють ан­ти­ти­ро­ї­д­ні за­со­би — ан­та­го­ні­с­ти го­р­мо­нів щи­то­по­ді­б­ної за­ло­зи. До них на­ле­жать пре­па­ра­ти йо­ду та ме­р­ка­зо­ліл.

Ме­ха­нізм дії пре­па­ра­тів йо­ду по­в'я­за­ний з при­гні­чен­ням про­ду­к­ції ти­ро­лі­бе­ри­ну і ти­ро­т­ро­пі­ну. Від­по­ві­д­но зни­жу­єть­ся про­ду­к­ція ти­ро­ї­д­них го­р­мо­нів, зме­н­шу­єть­ся об'­єм щи­то­по­ді­б­ної за­ло­зи. Ефект збе­рі­га­єть­ся 2-3 ти­ж­ні.

Ме­р­ка­зо­ліл — ан­ти­ти­ре­о­ї­д­ний пре­па­рат си­н­те­ти­ч­но­го по­хо­джен­ня. Га­ль­мує си­н­тез ти­ре­о­ї­д­них го­р­мо­нів при­гні­чен­ням ак­ти­в­но­с­ті фе­р­ме­н­т­них си­с­тем (пе­ро­к­си­даз), які бе­руть участь у цьо­му про­це­сі. Ме­р­ка­зо­ліл при­зна­ча­ють усе­ре­ди­ну.

По­бі­ч­на дія: лей­ко­пе­нія, аг­ра­ну­ло­ци­тоз, тром­бо­ци­то­пе­нія, але­р­гі­ч­ні ре­а­к­ції, ди­с­пе­п­си­ч­ні яви­ща, ура­жен­ня пе­чі­н­ки. Мо­ж­ли­вий зо­бо­ген­ний ефект — роз­ро­с­тан­ня і під­ви­щен­ня ва­с­ку­ля­ри­за­ції щи­то­по­ді­б­ної за­ло­зи, — по­в'я­за­ний з під­ви­щен­ням про­ду­к­ції ти­ро­т­ро­пі­ну (зво­ро­т­на ре­а­к­ція на зме­н­шен­ня кон­це­н­т­ра­ції в кро­ві ти­ро­ї­д­них го­р­мо­нів).

Каль­ци­то­нін — по­лі­пе­п­тид, який скла­да­єть­ся з 32 амі­но­ки­с­лот, про­ду­ку­єть­ся го­ло­вним чи­ном па­ра­фо­лі­ку­ля­р­ни­ми клі­ти­на­ми щи­то­по­ді­б­ної за­ло­зи, при­щит-­по­ді­б­них за­лоз, ти­му­са. Ці клі­ти­ни ду­же чу­т­ли­ві до рі­в­ня каль­цію в кро­ві і у від­по­відь на гі­пер­ка­ль­ці­є­мію се­к­ре­ту­ють каль­ци­то­нін. Се­к­ре­ція каль­ци­то­ні­ну по­си­лю­єть­ся, як­що в кро­ві під­ви­щу­єть­ся рі­вень фо­с­фо­ру.

Каль­ци­то­нін вхо­дить до скла­ду пре­па­ра­ту каль­ци­т­ри­ну, який отри­му­ють з щи­то­по­ді­б­них за­лоз сви­ней.

По­ка­зан­ня: де­фо­р­му­ю­ча ос­тео­ди­с­т­ро­фія (хво­ро­ба Пе­дже­та), гі­пер­ка­ль­ці­є­мія, гі­пер­ві­та­мі­ноз Б, не­ф­ро­ка­ль­ци­ноз, гі­пер­ка­ль­ці­у­рія, гі­пер­па­ра­ти­ро­ї­дизм, пе­ре­ло­ми кі­с­ток, па­ра­до­н­тоз, бро­н­хі­а­ль­на ас­т­ма, ін­то­к­си­ка­ція се­р­це­ви­ми глі­ко­зи­да­ми.

Про­ти­по­ка­зан­ня: гі­по­ка­ль­ці­є­мія, ва­гі­т­ність, пе­рі­од ла­к­та­ці­ї.

Препарати гормонів пара щитовидних залоз:

Па­ра­ти­рео­ї­дин — пре­па­рат го­р­мо­ну при­щи­то­по­ді­б­них за­лоз па­ра­ти­ри­ну (па­ра­т­го­р­мо­ну), який остан­нім ча­сом за­сто­со­ву­ють ду­же рі­д­ко, оскі­ль­ки є ефе­к­ти­в­ні­ші за­со­би, на­при­клад, фра­г­ме­н­ти па­ра­ти­ри­ну — те­ри­па­ра­тид та ін. Ре­гу­ля­ція про­ду­к­ції цьо­го го­р­мо­ну за­ле­жить від кі­ль­ко­с­ті Са²⁺ в кро­ві. Гі­по­фіз не впли­ває на си­н­тез па­ра­ти­ри­ну.

По­ка­зан­ня: гі­по­па­ра­ти­ре­оз, для за­по­бі­ган­ня те­та­нії у зв'я­з­ку з гі­по­ка­ль­ці­є­мі­єю (у го­с­т­рих ви­па­д­ках слід вну­т­рі­ш­ньо­вен­но вво­ди­ти пре­па­ра­ти каль­цію або їх ком­бі­на­цію з пре­па­ра­та­ми го­р­мо­нів при­щи­то­по­ді­б­них за­лоз).

Препарати гормонів підшлункової залози. Препарати інсуліну:

За хі­мі­ч­ною бу­до­вою ін­су­лін — це бі­лок, мо­ле­ку­ла яко­го скла­да­єть­ся з 51 амі­но­ки­с­ло­ти, що утво­рю­ють два по­лі­пе­п­ти­д­ні ла­н­цю­ги, з'єд­на­ні між со­бою дво­ма ди­су­ль­фі­д­ни­ми мі­с­т­ка­ми. У фі­зі­о­ло­гі­ч­ній ре­гу­ля­ції си­н­те­зу ін­су­лі­ну до­мі­ну­ю­чу роль ві­ді­грає кон­це­н­т­ра­ція глю­ко­зи в кро­ві. Про­ни­ка­ю­чи в 3-клі­ти­ни, глю­ко­за ме­та­бо-­лі­зу­єть­ся і спри­яє під­ви­щен­ню вну­т­рі­ш­ньо­клі­тин­но­го вмі­с­ту АТФ. Остан­ня, бло­ку­ю­чи АТФ-­за­ле­ж­ні ка­лі­є­ві ка­на­ли, ви­кли­кає де­по­ля­ри­за­цію клі­тин­ної мем­бра­ни. Це спри­яє про­ни­к­нен­ню в (3-клі­ти­ни йо­нів каль­цію (че­рез по­те­н­ці­а­л­за­ле­ж­ні каль­ці­є­ві ка­на­ли, які від­кри­ли­ся) і зві­ль­нен­ню ін­су­лі­ну шля­хом ек­зо­ци­то­зу. Крім то­го, на се­к­ре­цію ін­су­лі­ну впли­ва­ють амі­но­ки­с­ло­ти, ві­ль­ні жи­р­ні ки­с­ло­ти, глі­ко­ген, се­к­ре­тин, ав­то­но­м­на не­р­во­ва си­с­те­ма (сим­па­ти­ч­на не­р­во­ва си­с­те­ма має га­ль­мі­в­ний, а па­ра­си­м­па­ти­ч­на — сти­му­лю­ю­чий вплив).

Фа­р­ма­ко­ди­на­мі­ка. Дія ін­су­лі­ну спря­мо­ва­на на об­мін ву­г­ле­во­дів, бі­л­ків, жи­рів, мі­не­ра­лів. Го­ло­вне в дії ін­су­лі­ну — йо­го ре­гу­лю­ю­чий вплив на об­мін ву­г­ле­во­дів, зни­жен­ня вмі­с­ту глю­ко­зи в кро­ві. Це до­ся­га­єть­ся тим, що ін­су­лін спри­яє ак­ти­в­но­му транс­по­р­ту глю­ко­зи та де­яких ін­ших ге­к­соз, а та­кож пе­н­тоз че­рез клі­тин­ні мем­бра­ни та їх ути­лі­за­ції пе­чі­н­кою, м'я­зо­вою і жи­ро­вою тка­ни­на­ми. Ін­су­лін сти­му­лює глі­ко­ліз, ін­ду­кує си­н­тез фе­р­ме­н­тів глю­ко­кі­на­зи, фо­с­фо­ф­ру­к­то­кі­на­зи і пі­ру­ва­т­кі­на­зи, сти­му­лює пе­н­то­зо­фо­с­фа­т­ний цикл, ак­ти­ву­ю­чи глю­ко­зо-6-­фо­с­фа­т­де­гід-­ро­ге­на­зу, під­ви­щує си­н­тез глі­ко­ге­ну, ак­ти­ву­ю­чи глі­ко­ге­н­си­н­те­та­зу, ак­ти­в­ність якої зни­же­на у хво­рих на цу­к­ро­вий ді­а­бет. З ін­шо­го бо­ку, го­р­мон при­гні­чує глі­ко­ге­но­ліз (роз­кла­дан­ня глі­ко­ге­ну) та глі­ко­не­о­ге­нез.

Кла­си­фі­ка­ці­я. Су­час­ні пре­па­ра­ти ін­су­лі­ну рі­з­нять­ся між со­бою за шви­д­кі­с­тю і три­ва­лі­с­тю ді­ї. їх мо­ж­на роз­ді­ли­ти на та­кі гру­пи:

2. Пре­па­ра­ти ін­су­лі­ну ко­ро­т­кої дії, або про­с­ті ін­су­лі­ни (мо­но­ін­су­лін МК ак­т­ра­під, ху­му­лін, хо­мо­рап та ін.) Зни­жен­ня рі­в­ня глю­ко­зи в кро­ві пі­с­ля їх вве­ден­ня по­чи­на­єть­ся че­рез 15-30 хв, ма­к­си­ма­ль­ний ефект спо­сте­рі­га­єть­ся че­рез 1,5-2 год, дія про­до­в­жу­єть­ся до 6-8 год.

3. Пре­па­ра­ти ін­су­лі­ну по­дов­же­ної дії:

а) се­ре­д­ньої три­ва­ло­с­ті (по­ча­ток через 1,5-2 год, три­ва­лість 8-12 год) — су­спен­зія-­ін­су­лін-­се­мі­ле­н­те;

б) три­ва­лої дії (по­ча­ток че­рез 6 — 8 год., три­ва­лість 20-30 год.) — су­спен­зія-­ін­су­лін-­уль­т­ра­ле­н­те. Пре­па­ра­ти по­дов­же­ної дії вво­дять під­шкі­р­но або вну­т­рі­шньо­м'я­зо­во.

3. Ком­бі­но­ва­ні пре­па­ра­ти, що мі­с­тять у своє­му скла­ді ін­су­лін 1—2-ї груп, на­при­клад 25 % про­с­то­го ін­су­лі­ну і 75 % ін­сулі­ну-­уль­т­ра­ле­н­те.

Пре­па­ра­ти ін­су­лі­ну до­зу­ють­ся в оди­ни­цях дії (ОД). До­зу ін­су­лі­ну для ко­ж­но­го хво­ро­го під­би­ра­ють ін­ди­ві­ду­а­ль­но в умо­вах ста­ці­о­на­ру під по­стій­ним ко­н­т­ро­лем рі­в­ня глю­ко­зи в кро­ві й се­чі пі­с­ля при­зна­чен­ня пре­па­ра­ту (1 ОД го­р­мо­ну на 4-5 г глю­ко­зи, що ви­ді­ля­єть­ся з се­чею; то­ч­ні­ший ме­тод роз­ра­ху­н­ку — вра­ху­ван­ня рі­в­ня глі­ке­мії).

По­ка­зан­ня. Ін­су­лі­но­те­ра­пія аб­со­лю­т­но по­ка­за­на хво­рим на ін­су­лі­н­за­леж-­ний цу­к­ро­вий ді­а­бет. її слід по­чи­на­ти то­ді, ко­ли ді­є­та, но­р­ма­лі­за­ція ма­си ті­ла, фі­зи­ч­на ак­ти­в­ність і пе­ро­ра­ль­ні про­ти­ді­а­бе­ти­ч­ні пре­па­ра­ти не за­без­пе­чу­ють по­трі­б­но­го ефе­к­ту. Ін­су­лін за­сто­со­ву­ють під час ді­а­бе­ти­ч­ної ко­ми, а та­кож хво­рим на ді­а­бет будь-­яко­го ти­пу, як­що за­хво­рю­ван­ня су­про­во­джу­єть­ся ускла­д­нен­ня­ми (ке­то­а­ци­до­зом, при­єд­нан­ням ін­фе­к­ції, га­н­г­ре­ною то­що); для кра­що­го за­сво­єн­ня глю­ко­зи при за­хво­рю­ван­нях се­р­ця, пе­чі­н­ки, хі­ру­р­гі­ч­них опе­ра­ці­ях, у пі­с­ля­опе­ра­цій­но­му пе­рі­оді (по 5-10 ОД); для по­ліп­шен­ня ха­р­чу­ван­ня хво­рих, ви­сна­же­них три­ва­лою хво­ро­бою; у скла­ді по­ля­ри­зу­ю­чої су­мі­ші при за­хво­рю­ван­нях се­р­ця.

Про­ти­по­ка­зан­ня: за­хво­рю­ван­ня з гі­по­глі­ке­мі­єю, ге­па­тит, ци­роз пе­чі­н­ки, пан­кре­а­тит, гло­ме­ру­ло­не­ф­рит, ни­р­ко­во-­ка­м'я­на хво­ро­ба, ви­ра­з­ко­ва хво­ро­ба шлу­н­ка і два­на­дця­ти­па­лої ки­ш­ки, де­ко­м­пе­н­со­ва­ні ва­ди се­р­ця; для пре­па­ра­тів по­дов­же­ної дії — ко­ма­то­з­ні ста­ни, ін­фе­к­цій­ні за­хво­рю­ван­ня, в пе­рі­од хі­ру­р­гі­ч­но­го лі­ку­ван­ня хво­рих на цу­к­ро­вий ді­а­бет.

По­бі­ч­на дія: бо­лю­чість ін'є­к­цій, мі­с­це­ві за­па­ль­ні ре­а­к­ції (ін­фі­ль­т­ра­ти), але­р­гі­ч­ні ре­а­к­ці­ї.

Синтетичні проти діабетичні препарати:

За хі­мі­ч­ною стру­к­ту­рою роз­рі­з­ня­ють дві гру­пи си­н­те­ти­ч­них про­ти­ді­а­бе­ти­ч­них пре­па­ра­тів:

1. По­хі­д­ні су­ль­фо­ні­л­се­чо­ви­ни:

а) се­ре­д­ньої три­ва­ло­с­ті дії (8-24 год) — бу­та­мід (то­л­бу­та­мід), бу­ка­р­бан.

б) три­ва­лої дії (24-60 год) — хло­р­п­ро­па­мід, глі­бе­н­к­ла­мід (ма­ні­ніл), глі­к­ві­дон (глю­ре­норм), глі­к­ла­зид (ді­а­бе­тон).

2. По­хі­д­ні гу­а­ні­ди­ну — бі­гу­а­ні­ду: бу­фо­р­мін (глі­бу­тид), ме­т­фо­р­мін (сі­о­фор) та ін.

3. Рі­з­ні: ака­р­бо­за (глю­ко­бай), ізо­ди­бут.

Ма­те­рі­а­ли для са­мо­ко­н­т­ро­лю:

В за­ле­ж­но­с­ті від кон­к­ре­т­них ці­лей на­вчан­ня, спе­ци­фі­ки змі­с­ту ди­с­ци­п­лі­ни і да­ної те­ми, ка­фе­д­ра ви­рі­шує пи­тан­ня про рі­вень скла­д­но­с­ті й об’­єм ма­те­рі­а­лів для са­мо­ко­н­т­ро­лю сту­де­н­тів.

А. Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки):

1. Заповніть таблицю «Фармакологічна характеристика гормонопрепаратів білкової та пептидної структури»