Володіння. Право власності

П л а н

1. Поняття речового і зобов’язального права.

2. Види речей.

3. Поняття майна і його склад.

4. Поняття володіння.

5. Відмінності володіння від права власності, держання.

6. Види володіння

7. Придбання, припинення та захист володіння.

8. Сервітути: поняття та види.

9. Емфітевзіс і суперфіцій.

10. Застава та її форми

11. Поняття, зміст і види права власності

12. Первісні та похідні засоби набуття права власності

13. Набуття і втрата права приватної власності

14. Захист права власності

Римські юристи спочатку не розрізняли речових і зобов’язальних прав. Наявність того чи іншого права виводили із наявності позову.

Вивченню права власності має передувати ознайомлення з юридичним поняття речей та їх видів, оскільки вони є найголовнішими об’ектами цивільних правовідносин. Вивчити визначення поняття речі.

Слід мати на увазі, що окреми речі в римському праві не могли стати об’ектами приватного права й правочинами. Ці речі важалися вилученими із цивільного обороту, інші називалися оборотними, потрібно знати, які конкретно речі вважалися такими.

Для римського права мали значення й інші види розподілу речей. На закінчення розгляду поняття речей та їх видів, слід усвідомити, що таке “плід”, і які різновиди, який зміст вкладався в поняття –майна.

Починаючи вивчення теми “володіння ” потрібно збагнути, що хоча в побуті термін “володіння” і термін “власність” уживаються нерідко як однозначні, але в римському праві, як і в сучасному, ці поняття не можно ототожнювати, тому що вони означають різні економічні явища. Власність розвивалася на підгрунті володіння. Римські юристи проводили різницю між правом власності і володінням дуже чітко: володіння виражалося словами “я маю річ”, власність виражалася словами “я маю право на річ”.

Вивчаючи питання про види володіння, потрібне розрізняти законне і незаконне володіння.

Слід усвідомити, що володіння поссесіо складалося з 2 елементів – володіння річчю і намір, воля володіти річчю самостійно, від власного імені. Далі необхідно бути розмежування володіння посесіо і тримання речі.

Необхідно знати підстави і випадки втрати володіння.

Вивчаючи захист володіння, потрібно звернути увагу на те, що він давався власнику без перевірки його права на річ, посилання в цьому процесі на право не допускалося. Захищалося не право, а фактичний стан володіння річчю проти порушника цього фактичного стану. Знати посесорний захист, віндикацію, петиторний захист.

При вивченні даної теми необхідно вивчити засоби захисту володіння – інтердикти.

Інститут права власності є центральним інститутом в системі речових прав, що склалися в Римської державі. Слід розрізняти чотири види власності: 1.) власність споконвічних римлян – квіритів; 2.) бонітарну або преторську; 3.) власність перегринів; 4.) власність провінційну.

Потрібно проаналізувати кажний від власності.

Важливим є питання про зміст права власності. Необхідно знати правомочності власника, що становлять зміст його права власності.

Серед способів набуття власності потрібно розрізняти первісні й похідні. Варто розібратися в особливостях кожного виду первісного способу набуття права власності: 1.) загарбання нічийної речі; 2.) специфікацію і переробку чужої речі; 3.) з’єднання і змішування речей; 4.) придбання права власності за давністю володіння.

Дуже важливим є питання захисту права власност. Тому необхідно засвоїти засоби захисту права власності – віндикаційний, негаторний та публіціанский.

До абсолютних речових прав зараховували не тільки право власності, але й “права на чужі речі”. До цієї категорії прав належать: 1.) сервітути; 2.) емфетевзіс; 3.) суперфіцій; 4.) заставне право.

Література:

1. Новицкий И.Б. Основи римского гражданского права.- М.,1956,1960,1971.

2. Підопригора О.А. Основи римського приватного права -. К.,1995

3. Римское частное право. Учебник. Под ред. Перетерского, Новицкого.- М.1996

4. Підопригора О.А. Захист володіння за Римським правом. //Право України. 1999 № 8.

5.Копілов А.В. Сервитуты в римском, русском дореволюционном и современном гражданском праве.

// Древнее право.- 1997 № 1.