Суб’єкти підприємництва

Підприємництво здійснюється певними господарськими суб’єктами. Проте необхідно розрізняти загальні економічні суб’єкти і конкретні суб’єкти підприємництва.

У сучасній економіці діють три основні економічні суб’єкти: домогосподарства, фірми та держава.

Домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, яка володіє ресурсами, постачає ними економіку та використовує отримані за це доходи для купівлі товарів і послуг, які задовільняють матеріальні потреби його членів.

“Домогосподарство” як поняття близьке до поняття “сім’я”, але не завжди збігається з ним. Сім’я – це суспільна одиниця, організована на основі шлюбу й родинно-кровних зв’язків людей, які об’єднані спільністю проживання, веденням спільного господарства, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою. Домогосподарством є як сім’я, так і особа, що проживає окремо і веде свій бюджет, або дві чи кілька осіб, що не є кровними родичами і не перебувають у шлюбі, але проживають в одному помешканні, повністю або частково об’єднують свої доходи і майно, спільно споживають товари і послуги. Тобто, домогосподарства представляють населення країни і персоніфікуються в сім’ях та окремих громадянах.

Домогосподарство як економічний суб’єкт виконує чотири основні функції в національній економіці: власника і постачальника ресурсів; виробника життєвих благ; споживача товарів і послуг; заощадника доходів і їх інвестування в економіку.

Фірма – це самостійна ділова одиниця, яка має певний набір економічних ресурсів, комбінує і організовує їх для виробництва життєвих благ, а також володіє одним або багатьма підприємствами.

Через фірму громадяни реалізують свою господарську діяльність. Фірми різняться розмірами, сферами діяльності, власністю та іншими ознаками. Незважаючи на відмінності, головною функцією всіх фірм (підприємств) є господарська діяльність.

Держава, як економічний суб’єкт впливає на господарську діяльність через розгалужену систему правових, адміністративних і економічних важелів та інструментів. Вона виконує такі основні економічні функції:

– створює необхідну правову базу для нормального функціонування економіки;

– перерозподіляє доходи між різними верствами населення для зменшення економічної нерівності;

– захищає конкуренцію;

– забезпечує суспільство благами громадського вжитку;

– фінансує науково-дослідні та конструкторські роботи;

– за допомогою макроекономічних інструментів (податків, державних видатків, пропозиції грошей, квот і ін.) регулює обсяг виробництва, доходів, рівень зайнятості, інфляцію й інші параметри національної економіки.

За наявності власного виробничого сектора, держава виступає у якості виробника, продавця, покупця, постачальника і кредитора. Водночас, вона використовує різного роду адміністративні важелі регулювання економіки (дозволи, заборони, стандарти, норми, квоти і ін.).

Як політичний центр держава захищає права особи і її власність, охороняє правопорядок, управляє країною, стабілізує національну економіку в умовах різних зовнішніх та внутрішніх збурень.

Суб'єкт підприємництва – це агент господарської діяльності, спрямованої на виробництво і продаж товарів та послуг з метою реалізації своїх економічних інтересів (одержання вигоди).

Номінальними підприємницькими суб’єктами можуть бути фізичні та юридичні особи всіх форм власності, які мають на це юридичне право. Реальними суб’єктами підприємництва виступають фізичні та юридичні особи, які не обмежені законом в правоздатності, можуть реалізувати себе в цій ролі і мають для цього матеріальні та фінансові ресурси.

Фізичні особи – це окремі індивідуми (ремісники, фермери, окремі винахідники та ін.) або сім’ї, що здійснюють підприємницьку діяльність власними засобами виробництва і власною працею, або виступають як організатори виробництва на основі власного капіталу і найманої праці. Фізичні особи можуть займатися підприємницькою діяльністю в будь-якій сфері економіки, окрім тих сфер, відносно яких зроблено спеціальні застереження законом.

Фізичні особи в якості суб’єктів підприємницької діяльності, зобов’язані зареєструватися в місцевих органах влади. Для одних видів підприємницької діяльності реєстрація здійснюється явочним порядком, для інших вимагається спеціальний дозвіл. При дозвільному порядку необхідно отримати ліцензію на заняття певним видом діяльності. На підтвердження реєстрації фізична особа отримає свідоцтво, яке вона зобов’язана представити в державні податкові та статистичні органи для обліку як суб’єкта підприємництва.

Юридична особа як суб’єкт підприємництва діє на підставі статуту. Її правоздатність виникає з моменту затвердження статуту та його реєстрації в місцевих органах влади. Основною формою юридичної особи виступає підприємство (фірма).

За загальним правилом ринкової економіки держава не може бути суб’єктом підприємництва. Ці функції вона як власник засобів виробництва делегує корпораціям, асоціаціям, кооперативам, спільним, індивідуальним і іншим підприємствам. Зумовлено це тим, що держава є організатором загальних правил підприємництва і має контролювати їх виконання.

В усіх країнах з ринковою економікою державні функціонери, що працюють у владних структурах і причетні до розробки законодавств, нормативних актів, державних замовлень, міжнародних економічних угод та інших документів, що стосуються підприємництва, позбавлені права підприємницької діяльності. Ці обмеження зумовлені тим, щоб створити рівні можливості для всіх фізичних і юридичних осіб у свободі підприємництва, свободі вибору, захистити суспільство від зловживань, корупції та інших кримінальних дій, які може спричинити нечесний, недобросовісний чиновник, займаючись підприємницькою діяльністю.

Доцільно зауважити, що в деяких країнах в окремих випадках держава виступає суб’єктом підприємницької діяльності в особі своїх відповідних органів (міністерств, державних комітетів тощо). Це відноситься і до України, де ще залишився державний сектор економіки і держава продовжує займатися безпосередньо господарською діяльністю в особі галузевих міністерств і відомств.

Персоніфікованим суб’єктом підприємництва виступає підприємець.

Підприємець – господарюючий суб’єкт, що здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання вигоди шляхом раціонального комбінування факторів виробництва і їх ефективного застосування.

Підприємцю-новатору властиві такі риси: ініціативність і самостійність у прийнятті рішень; працелюбність; вміння ризикувати; розуміння ринку і тенденцій його розвитку; сприйняття нових і генерування власних ідей; вміння керувати людьми, координувати і спрямовувати їх дії на виконання поставленої мети; новаторські підходи у всіх питаннях підприємницької діяльності.

Суб’єкти підприємництва мають право примножувати своє майно і самостійно здійснювати господарську діяльність. Вони зобов’язані укладати трудові договори з працівниками за наймом і забезпечити їм оплату праці не нижче мінімуму, встановленого законодавством, задовольнити їх інші соціальні гарантії, що передбачені законом, забезпечити високу якість своїх товарів і послуг.

Суб’єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність за зобов’язаннями усім своїм майном, а також за охорону навколишнього середовища, дотримання вимог техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії і за заподіяну шкоду. Вони визнаються судом або арбітражем банкрутами, якщо майна, яке їм належить, не вистачає для покриття заборгованості й не існує перспектив для фінансового оздоровлення.

Функціонування сучасного підприємництва неможливе також без розвинутої системи інфраструктурних суб’єктів економіки. Суб’єктами інфраструктури економічної системи є: асоціації споживачів і підприємств, транспорт, комунікації, зв’язок, банки, товарні і фондові біржі, грошова система, інвестиційні компанії, наукові установи, навчальні заклади, інноваційні центри, інформаційно-консультаційні фірми, які надають допомогу підприємцям-початківцям з питань управління, маркетингу, реклами, підготовки підприємців.