Методичні вказівки. Відповідь на перше питання передбачає розкриття поняття та суттєвих рис правосвідомості як відносно самостійної сфери суспільної

Відповідь на перше питання передбачає розкриття поняття та суттєвих рис Правосвідомості як відносно самостійної сфери суспільної, групової або Індивідуальної свідомості, яка відображає різноманітні прояви правової дійсності в житті суспільства. При цьому слід підкреслити, що правосвідомість - явище ідеальне, безпосередньо не спостерігатиме. Вона складається з юридичних знань,, уявлень і почуттів щодо права і практики його реалізації, а також правових установок суб'єкта, які формують програму його діяльності в юридичне значимих ситуаціях.

В другому питанні необхідно зосередити увагу на правосвідомості юристів, для яких правова підготовленість має життєво важливе значення. Незалежно від галузі права, в якій працює юрист, його повинні відрізняти широкий обсяг, глибина і системність знань правових принципів і норм права, а головне - вміння їх застосовувати в практичній діяльності. Слід також відзначити, що велике значення має не тільки ідеологічний рівень підготовки юристів (тобто знання права), а й психологічний (високий рівень усвідомлення необхідності, справедливості і недоторканості правових приписів).

Розкриваючи зміст третього питання, необхідно пам'ятати, що наявність правової культури є обов'язковою умовою формування правової держави.. Яке і правосвідомість, правова культура поділяється на суспільну, групову та індивідуальну. Правову культуру суспільства характеризує рівень досконалості законів і підзаконних актів, правозастосовчої діяльності. Правова культура особи складається з загальної поваги до права, достатнього знання змісту його норм і вміння їх реалізувати, а також з активної правомірної поведінки в усіх життєвих ситуаціях.

В останні роки в нашому суспільстві поширюється таке негативне явище, як правовий нігілізм. Його аналізу присвячене останнє питання роботи. Тут слід зосередити увагу на обставинах, які сприяють виникненню заперечення соціальної цінності права, невіри в його силу (неякісне законодавство, адміністративно-командні методи керування та ін.). Завершуючи характеристику правового нігілізму, необхідно обґрунтувати його поняття_; а також висвітлити можливі шляхи його подолання та формування поваги до права.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности. - М., 1988. - С.8-28.

Антонович М. Правова культура українського народу в сфері прав людини: історичний розвиток та сучасний стан // Право України. - 2003. - №12. - С.75-79.

Байниязов Р.С. Правосознание и российский правовой менталитет // Правоведение. - 2000. -№2.-С.31-40

Байниязов Р.С. Философия правосознания: постановка проблемы // Правоведение. -2001,-№5.

Білий П. Правова держава і правова культура: взаємозв'язок та результативність // Право України. - 1997. - №12.

Бородин В.В., Копейчиков В.В. Роль правовой культуры в фомировании правового государства // Сов. гос-во и право. 1990. № 2.

Васькович Й. Правосвідомість та її вплив на менталітет українського народу // Право України. - 1998. - №6.

Волошенюк А.В. Правовой нигилизм: общетеоретическая характеристика. — Х.: ООО «ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС».— 2005. — 104 с.

Гавриленко Г. Правова держава і правова культура // Право України. - 1993. - №1.

Головченко В.В. Право, мораль і правова культура. - К., 1990.

Головченко В. Фомування правової свідомості як напрям державної політики // Юридичний вісник України. — 1999.— № 38

Ильин И.А. О сущности правосознания. - М., 1993.

Керимов Д.А. Психология и право // Государство и право. - 1992. -№12.

Кнапп В., Герлох А. Логика в правовом сознании / Пер. с чешек. Общ. ред., вступ, ст. А.Б. Венгерова. -М.: Прогресс, 1987. - 312с.

Колісник В. Проблеми розвитку правової ідеології// Право України. - 1994. - №10.

Коновалова В.Е. Правовая психология. - Харьков, 1990.

Кононенко О. Правосвідомість судді і перспективи впровадження міжнародних норм у сфері прав людини в практику судового захисту // Право України. - 2001. -№2. - С.60-62, 79.

Котюк В.А. Поняття, структура та функції правових почуттів юриста // Вісник Київського університету. Суспільно-політичні науки. - 1991. -№3.

Легуша C.М. Правове виховання та його роль в умовах сьогодення // Держава і право: Зб. наук. пр. Вип. 7, К., 2001

Легуша С.М. Шляхи подолання правового нігілізму в середовищі слухачів та курсантів // Проблеми пенітенціарної теорії і практики — К.: МП Леся, 2001 — № 6

Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура // Право України. - 2001. - №4. - С.21-23, 29.

Невважай И.Д. Типы правовой культуры и формы правосознания // Правоведение. -2000. -№2. -С.23-30.

Новгородцев П.И. Кризис современного правосознания. М., 1995.

Осика І. Правова культура в економічному житті суспільства // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №6.

Осика І. Правова культура законодавця та критерії оцінки правових норм, що видаються // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №5.

Осика І. Правовий нігілізм та правова культура // Право України. - 2001. - №7. - С.98-101.

Постанова Кабінету Міністрів України №366., від 29.05.1995 р. „Про Програму правової освіти населення України”.

Семитко А.П. Правовая культура социалистического общества: сущность, противоречия, прогресс. Свердловск, 1990.

Сливка С.С. Професійна культура працівника міліції. Львів., 1995.

Сливка С.С. Професійна етика працівника міліції. Львів., 1995.

Скуратівський А. Взаємозв'язок правової культури і соціального буття в процесі суспільної трансформації//Право України. -2004. -№1. -С.118-121.

Соколов Н.Я. Профессиональное правосознание юриста //Правоведение. 1992. № 4.

Соловьев Э.Ю. Правовой нигилизм и гуманитарный смысл права //Квинтэссенция: философский альманах. М., 1990.

Разумович Н.Н. Политическая и правовая культура. М., 1989.

Татаринцева Е.В. Правовое воспитание. М., 1990.

Тимошенко Визначальні фактори правосвідомості // Право України. — 2008. — № 6. — С. 41-46

Туманов В.А. Правовой нигилизм в историко-идеологическом ракурсе // Государство и право. - 1993. - №8.

Туманов В.А. О правовом нигилизме //Гос-во и право. 1989. № 10.

Щегорцов В.А. Социология правосознания. М., 1981.

Осипова Н.П., Тихомиров О.Д. Правосвідомість // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (гол. Ред. кол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2003. – Т. 5. – С. 49

Батанов О.В., Кудлай Т.П. Правове виховання // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (гол. Ред. кол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2003. – Т. 5. – С. 40

Головченко В.В. Ідеологія правова // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (гол. Ред. кол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1999. – Т. 2. – С. 659

Шемшученко Ю.С. Правова культура // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (гол. Ред. кол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2003. – Т. 5. – С. 37

Шемшученко Ю.С. Правовий нігілізм // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (гол. Ред. кол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2003. – Т. 5. – С. 42